Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Кіровського районного суду м. Макіївки від 20 січня 2009 року, яким засуджено до позбавлення волі

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

судимого:

1). 11.09.2000 р. за ч.2 ст. 81, ст. 17, ч.2 ст. 81, ст. 42 КК України 1960 р. на 2 роки позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.

2). 3.01.2003 р. за ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки 3 місяці позбавлення волі.

3). 17.01.2003 р. за ст. 15, ч.2 ст. 185 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі, звільнено 18.03.2005 року умовно-достроково на 9 місяців 5 днів.

- за ч.2 ст. 307 КК України на 5 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю;

- за ч.1 ст. 311 КК України до 1 року обмеження волі, а на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно на 5 років з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

судимого:

1). 2.10.1998 р. за ч.3 ст. 81 КК України 1960 р. на 3 роки 6 місяців позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.

2). 8.12.2003 р. за ч.5 ст. 185 КК України на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю, звільненого 11.05.2007 р. умовно-достроково на 1 рік 11 місяців 10 днів.

- за ч.2 ст. 307 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю;

- за ч.1 ст. 317 КК України на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю, а на підставі ст. 71 КК України частково приєднано 1 рік невідбутого покарання за попереднім вироком і остаточно призначено 6 років позбавлення волі з конфіскацією майна, яке є його особистою власністю.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

За наведених у вироку обставин ОСОБА_1. та ОСОБА_2. засуджено за те, що 12 квітня 2008 року о 14 год. ОСОБА_1. придбав у невстановленої особи 50 мл. соляної кислоти, яка відноситься до прекурсорів, приніс її до місця свого проживання у м. АДРЕСА_1, де зберігав у туалетній кімнаті.

16 квітня 2008 року ОСОБА_1. попросив свого знайомого ОСОБА_2. надати йому приміщення для незаконного виготовлення і вживання наркотичних засобів, на що отримав згоду останнього.

У цей же день, приблизно о 14 год., знаходячись у приміщенні літньої кухні помешкання ОСОБА_2. на АДРЕСА_2 незаконно виготовив для особистого вживання і з метою збуту не менше 10 мл. особливо небезпечної психотропної речовини – кустарно виготовленого препарату з ефедрину, псевдоефедрину або препаратів, що в них містяться, після чого вжив частину виготовленої речовини, а іншу частину незаконно збув ОСОБА_2., який після вживання частини зазначеної речовини рештою речовини пригостив своїх знайомих ОСОБА_3., ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_6

Приблизно о 16 год., 16 квітня 2008 року за місцем проживання ОСОБА_2. працівниками міліції було вилучено залишки вказаної наркотичної речовини та соляну кислоту в кількості 25 мл.

У касаційному поданні прокурор зазначає, що оскільки засудженими ОСОБА_1 та ОСОБА_2. злочин було вчинено не з корисливих мотивів, то суд призначаючи їм покарання за ч.2 ст. 307 КК України безпідставно призначив додаткове покарання у виді конфіскації майна. У зв’язку з цим просить судові рішення змінити і виключити з них вказівку про призначення їм додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню за таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1. та ОСОБА_2. у вчиненні зазначених дій суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, яким дав належну оцінку і що, по суті, у касаційному поданні прокурора не оспорюється, як не оспорюється і правильність кваліфікації дій засуджених.

Що стосується тверджень прокурора про те, що при призначенні покарання засудженим ОСОБА_1. та ОСОБА_2. за ч.2 ст. 307 КК України судом безпідставно призначено додаткове покарання у виді конфіскації майна, оскільки вказаний злочин було вчинено не з корисливих мотивів, то вони не грунтуються на вимогах закону.

Оскільки санкцією ч.2 ст. 307 КК України додаткове покарання у виді конфіскації майна передбачено як обов’язкове, то у суду не було підстав для незастосування вказаного додаткового покарання незважаючи на те, що злочин було вчинено не з корисливих мотивів.

Покарання ОСОБА_1. та ОСОБА_2. призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про їх особи та обставин, які пом’якшують покарання.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання заступника прокурора Донецької області відмовити.