Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула у судовому засіданні 29 жовтня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Івано-Франківської області на вирок Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 6 листопада 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

уродженця м. Калуш Івано-Франківської області,

не судимого,

засуджено за ч. 2 ст. 364 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу у розмірі 850 грн. без позбавлення права обіймати певні посади, за ч. 1 ст. 366 КК України до штрафу у розмірі 510 грн., а на підставі ст. 70 КК України остаточно визначено штраф у розмірі 850 грн. без позбавлення права обіймати певні посади.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, працюючи на посаді директора ТОВ НВП "Калушновотех" у смт. Войнилів, будучи посадовою особою, умисно, зловживаючи службовим становищем, всупереч інтересам служби, в інтересах третіх осіб,протягом травня 2005 року – грудня 2006 року, знаючи, що всі активи підприємства перебувають у податковій заставі і всі операції з купівлі, продажу чи інших видів відчуження нерухомого та рухомого майна підлягають обов’язковому письмовому узгодженню з податковим органом, здійснив без узгодження з Калуською ОДПІ закупівлю основних засобів, готової продукції, товарів, товарних запасів і послуг на загальну суму 111 105,14 грн., що призвело до фактичного ненадходження коштів до бюджетів і державних цільових фондів, чим спричинив тяжкі наслідки державним інтересам.

Крім того, маючи станом на 1 червня 2007 року заборгованість по заробітній платі перед працюючими та звільненими працівниками у сумі 21 050,92 грн., в період з квітня по вересень 2007 року виплатив їм всю заборговану заробітну плату. При цьому ОСОБА_1 дав усну вказівку працівникам бухгалтерії не відображати ці виплати у бухгалтерських документах. В період з квітня по вересень 2007 року він особисто підписував і подавав до Пенсійного фонду офіційні документи, в яких не було відображено проведення виплати працівникам заробітної плати, що призвело до перекручування державної статистичної звітності та непогашенню недоїмки до Пенсійного фонду, яка станом на 1 січня 2008 року становила 17 011,16 грн.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначених злочинів й правильності кваліфікації його дій, посилається на безпідставне, на думку прокурора, застосування до засудженого ст. 69 КК України та не призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади. Просить скасувати судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів не знайшла підстав для його задоволення.

З вироку убачається, що суд, призначаючи ОСОБА_1 покарання, згідно ст. 65 КК України врахував ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, обставини справи, дані про особу засудженого, зокрема, щире каяття у вчиненому, активне сприяння розкриттю злочину, позитивні характеристики, відсутність попередніх судимостей та обставин, що обтяжують покарання.

Крім того, прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції. вважав можливим призначити засудженому покарання нижче нижчої межі, передбаченої санкцією ч. 2 ст. 364 КК України.

Виходячи із конкретних обставин справи, суд першої інстанції визнав вказані обставини як такі, що дають підстави для застосування до засудженого ч. 1 та ч. 2 ст. 69 КК України, та обрав йому інший, більш м'який вид покарання, не зазначений у санкції ч. 2 ст. 364 КК України, – штраф, без призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади, яке є обґрунтованим, необхідним та достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Даних, які б свідчили, що у справі стосовно ОСОБА_1 неправильно застосовано кримінальний закон чи допущено істотне порушення кримінально-процесуального закону, не виявлено.

Отже, передбачені ч. 1 ст. 398 КПК України підстави для призначення справи щодо ОСОБА_1 до касаційного розгляду відсутні.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

у задоволенні касаційного подання прокурора відмовити.