Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м.Києві 29 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на судові рішення щодо нього.

Вироком Приморського районного суду м.Одеси від 9 листопада 2007 року

ОСОБА_1

1959 року народження, не судимого,

засуджено за ч.5 ст. 191 КК України на 10 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади на 3 роки, з конфіскацією особистого майна;

за ч.3 ст. 209 КК України на 9 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади на 3 роки, з конфіскацією майна, одержаного злочинним шляхом та з конфіскацією особистого майна;

за ч.2 ст. 210 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади на 3 роки;

за ст. 219 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права займати керівні посади на 3 роки;

за ч.2 ст. 357 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ч.1 ст. 358 КК України на 3 роки обмеження волі;

за ч.3 ст. 358 КК України на 2 роки обмеження волі;

за ч.2 ст. 366 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_1 призначено 10 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади на 3 роки, з конфіскацією особистого майна та майна, одержаного злочинним шляхом.

ОСОБА_2

1972 року народження, не судимого,

засуджено за ч.5 ст. 191 КК України на 10 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади на 3 роки, з конфіскацією особистого майна;

за ч.2 ст. 209 КК України на 8 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади на 3 роки, з конфіскацією майна, одержаного злочинним шляхом та з конфіскацією особистого майна;

за ч.2 ст. 210 КК України на 5 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади на 3 роки;

за ч.2 ст. 366 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади на 3 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно ОСОБА_2 призначено 10 років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади на 3 роки, з конфіскацією особистого майна та майна, одержаного злочинним шляхом.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 15 липня 2008 року вирок залишено без зміни.

Щодо засудженого ОСОБА_2 судові рішення в касаційному порядку не оскаржуються.

ОСОБА_1 засуджений за те, що, обіймаючи посаду директора САП-15, в тому числі за попередньою змовою з ОСОБА_2 який обіймав посаду заступника начальника адміністрації автомобільних доріг в Одеській області з фінансових питань, у період з 11.07.2000 року по 3.07.2003 року, зловживаючи своїм службовим становищем, заволодів, привласнив та розтратив державне та інше чуже майно в особливо великих розмірах, зокрема, використовуючи ПП "Тріал", заволодів будматеріалами, належними САП-15; бюджетними коштами шляхом повторного прийняття в експлуатацію раніше збудованих об’єктів, виділеними на завершення будівництва виробничої бази САП-15; незаконно передав майно ТОВ "Граніт" та ВАТ "Дорожник-97" у власність ПП "Тріал", де це майно незаконно експлуатувалося та було здане в оренду, крім того, шляхом підробки документів на оплату ТМЦ ОСОБА_1 заволодів товарно-матеріальними цінностями, що на САП-15 поступили від ТОВ "Ексімтрейд" і ТОВ "Стімекс".

Також шляхом продажу корпоративних прав ПП "Тріал" було легалізовано доходи, одержані злочинним шляхом, в особливо-великому розмірі; використана бюджетні кошти в особливо великому розмірі всупереч їх цільовому призначенню. Крім того, ОСОБА_1 умисно довів до банкрутства суб’єкт господарської діяльності – САП-15, заподіявши державі велику матеріальну шкоду; вчинив службове підроблення, а також викрадення, привласнення і заволодіння документами, штампами і печатками САП-15, в тому числі і особливо важливими, внаслідок чого було порушено роботу підприємства; підроблення документів і їх використання шляхом надання до Господарського суду Одеської області з метою замаху на повторне заволодіння держаними коштами, що потягло тяжкі наслідки.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення щодо нього та направити справу на нове розслідування. Посилається на недоведеність його винності у вчиненні злочинів, за які його засуджено, порушення вимог кримінально-процесуального закону, однобічність і неповноту досудового і судового слідства. Вважає, що призначене йому покарання є надто суворим. У доповненні до касаційної скарги ОСОБА_1 просить пом’якшити призначене йому покарання.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Гладкого О.Є., який просив залишити судові рішення без зміни, обговоривши доводи касаційної скарги та доповнення до неї, колегія суддів вважає, що касаційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а судові рішення – зміні з таких підстав.

Засудження ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України, у переважній більшості об ’ єму пред ’ явленого засудженому обвинувачення є обгруннтованим, підтверджується доказами,які були досліджені в судовому засіданні і їм було надано об ’ єктивної оцінки судом. Разом з тим, такої ж юридичної оцінки отримали і дії ОСОБА_1 за епізодом переоформлення майна ТОВ "Граніт та ЗАТ "Дорожник-97". Однак, з такою кваліфікацію дій засудженого в даному випадку не можна погодитися з огляду на наступне. Перш за все, формулюючи обвинувачення за цим епізодом, суд у вироку не зазначив ні об ’ єктивної, ні суб ’ єктивної сторони злочину, передбаченого ч.5 ст. 191 КК України. В той же час суд визнав, що ОСОБА_1, використовуючи своє службове становище, вчинив дії, спрямовані на переоформлення майна названих підприємств на САП-15, чим спричинив тяжкі наслідки для їхніх акціонерів. Встановлені судом фактичні обставини свідчать про наявність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч.2 ст. 364 КК України, тому на підставі ч.1 ст. 398 КПК України вирок в цій частині внаслідок неправильного застосування кримінального закону підлягає зміні.

Визнаючи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 винними у легалізації доходів, отриманих злочинним шляхом, суд вказав на те, що ці дії були вчинені ними одночасно з викраденням коштів, які були виділені Адміністрацією автомобільних доріг, на завершення будівництва об ’ єктів САП-15. Між тим, для наявності складу злочину, передбаченого ст. 209 КК України, необхідно, щоби легалізації передувало суспільно-небезпечне протиправне діяння, внаслідок якого були отримані ці кошти.

Крім того, за ч.3 ст. 209 КК України кваліфіковані дії ОСОБА_1, пов’язані з продажем корпоративних прав ПП "Тріал", а також укладенням договорів оренди між САП-15 та ПП "Тріал". В обох випадках судом було встановлено, що ці договори укладалися з метою отримання прибутку. Що стосується надання законного вигляду переходу права власності на майно САП-15 до ПП "Тріал", то це відбулося завдяки рішенню господарського суду, а не за допомогою фінансових операцій або укладання угод. Згідно з роз’ясненнями, що містяться в п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 15.04.2005 року "Про практику застосування судами законодавства про кримінальну відповідальність за легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом" (v0005700-05) , для вирішення питання про наявність складу злочину, передбаченого ст. 209 КК України, необхідно встановити, що

особа вчинила одну з дій, зазначених у ч.1 цієї статті, з коштами

або іншим майном, одержаними внаслідок вчинення предикатного діяння, з метою надання правомірного вигляду володінню, розпорядженню ними тощо. Оскільки судом не встановлено, що, укладаючи зазначені у вироку договори, ОСОБА_1 мав на меті надання законного вигляду володінню майном, яким він раніше неправомірно заволодів, тому склад злочину, передбаченого ст. 209 КК України у діях обох засуджених відсутній.

Засуджуючи ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч.2 ст. 210 КК України, суд припустився суперечності. Так, з одного боку визнав, що всі кошти, що були отримані з місцевого бюджету, використовувалися не за призначенням, оскільки ніякого будівництва об’єктів у САП-15 не відбувалося, а документи, надані на обґрунтування необхідності виділення та перерахування бюджетних коштів, були підроблені, а з іншого – визнав, що їх частину – в сумі 392219 грн. ОСОБА_1 і ОСОБА_2 використали не за цільовим призначенням на інші потреби підприємства. При цьому у вироку не зазначено, на які саме інші потреби, в якому розмірі і коли відбулося таке використання бюджетних коштів.

За таких обставин засудження ОСОБА_1 і ОСОБА_2 за ч.2 ст. 210 КК України також слід визнати необґрунтованим.

Визнаючи ОСОБА_1 винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 219 КК України, суд не звернув увагу на те, що обов’язковою ознакою цього злочину, є настання стійкої фінансової неспроможності підприємства, тобто відсутності можливості розрахуватися по зобов’язаннях перед державою та іншими кредиторами.

Посилання на такі обставини у вироку відсутні. Більше того, засуджуючи ОСОБА_1 за епізодами складання і направлення до виконавчої служби підроблених листів щодо перерахування коштів товариствам "Ексімтрейд" та "Стімекс", суд зазначив, що на початку серпня 2003 року з розрахунків САП-15 було перераховано 241114 грн. та 126610 грн. Таким чином, висновок суду про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ст. 219 КК України, також не можна визнати обґрунтованим.

За таких обставин у діях ОСОБА_1 відсутні склади злочинів, передбачених ч.2 ст. 209, ч.2 ст. 210 і ст. 219 КК України, а в діях ОСОБА_2 – склади злочинів, передбачених ч.2 ст. 209 і ч.2 ст. 210 КК України. Тому зазначені судові рішення щодо ОСОБА_1 і в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_2 підлягають скасуванню, а справа – закриттю відповідно до положень п.2 ст. 6 КПК України.

З урахуванням зазначених змін вироку, зменшення об’єму обвинувачення та, беручи до уваги наведені у вироку обставини, що пом’якшують покарання ОСОБА_1 і ОСОБА_2 колегія суддів вважає за необхідне змінити покарання засудженим у бік пом’якшення.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Приморського районного суду м.Одеси від 9 вересня 2007 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 15 липня 2008 року щодо ОСОБА_1 і в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_2 змінити.

Судові рішення про засудження ОСОБА_1 за ч.3 ст. 209, ч.2 ст. 210 і ст. 219 КК України та ОСОБА_2 за ч.2 ст. 209 і ч.2 ст. 210 КК України скасувати, справу закрити відповідно до положень п.2 ч.2 ст. 6 КПК України.

Перекваліфікувати дії ОСОБА_1 за епізодом обвинувачення в переоформленні майна ТОВ "Граніт та ЗАТ "Дорожник-97" з ч.5 ст. 191 КК України на ч.2 ст. 364 КК України та призначити йому за цим законом шість років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов ’ язані із виконанням організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій на три роки.

Пом’якшити покарання за ч.5 ст. 191 КК України: ОСОБА_1 до восьми років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади на три роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю; ОСОБА_2 до семи років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади на три роки та з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

На підставі ст. 70 КК України призначити покарання: ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 357, ч.5 ст. 191, ч.1 ст. 358, ч.3 ст. 358, ч.2 ст. 366 і ч.2 ст. 364 КК України, вісім років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади, на три роки; ОСОБА_2 за сукупністю злочинів, передбачених ч.5 ст. 191 і ч.2 ст. 366 КК України, сім років позбавлення волі з позбавленням права займати керівні посади на три роки та з конфіскацією майна, яке є його власністю.