Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 27 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Житомирської області на вирок Малинського районного суду Житомирської області від 17 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1,

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку села Лумля Малинського району Житомирської області, громадянку України, таку, що не має судимості,

засуджено за ч. 3 ст. 191 КК України до обмеження волі на строк 4 роки з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з обслуговуванням матеріальних цінностей строком на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на неї обов'язку, передбаченого ст. 76 КК України, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь експертної установи судові витрати в розмірі 1 089 гривень 84 копійки.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винною у тому, що вона як матеріально відповідальна особа – листоноша відділення поштового зв’язку Малин-1 Житомирської дирекції центрального поштового зв’язку № 3, з 18 квітня по 17 травня 2008 року привласнила ввірені їй гроші, які призначалися для виплат допомоги при народженні дитини, по догляду за нею та пенсій. Зокрема, за наведених у вироку обставин вона шляхом заповнення реквізитів платіжних відомостей привласнила 980 та 8 200 гривень, які належали до виплати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно, а заповненням реквізитів поштового переказу – заволоділа пенсією ОСОБА_4 в сумі 4 313 гривень 14 копійок.

В апеляційному справа не розглядалася.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вироку через неправильне застосування кримінального закону, оскільки вважає, що суд обрав засудженій покарання у виді обмеження волі, яке з огляду на наявність на її утриманні двох дітей віком до чотирнадцяти років, не повинен був призначати.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню частково з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 КК України обмеження волі не застосовується до жінок, що мають дітей віком до чотирнадцяти років.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має на утриманні двох неповнолітніх дітей – синів ОСОБА_5, 1996 року народження та ОСОБА_6, 1999 року народження.

Ці обставини не були враховані судом при постановленні вироку, внаслідок чого суд неправильно застосував кримінальний закон і призначив ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі.

У зв’язку з цим вирок підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд. Якщо за наслідками нового судового розгляду справи суд дійде висновку про винуватість підсудної в інкримінованому їй злочині, то питання про міру покарання слід вирішити з дотриманням загальних засад призначення покарань, передбачених ст. 65 КК України.

У касаційному поданні прокурор зазначив також, що обране ОСОБА_1 покарання є м’яким. Однак це твердження жодним чином не аргументовано, а тому само по собі не може бути достатньою підставою для визнання покарання невиправдано м’яким. З цього приводу не є переконливими й посилання прокурора на неправильне застосування судом кримінального закону, оскільки відповідність призначеного покарання залежить не тільки від виду і розміру покарань, передбачених санкцією статті звинувачення, але й від тяжкості вчиненого діяння та даних про особу засудженої, тобто тих даних, які в поданні не вказані.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Житомирської області задовольнити частково.

Вирок Малинського районного суду Житомирської області від 17 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.