Колегія Суддів судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

за участю прокурора

Волошиної Т.Г.,

потерпілої

ОСОБА_1

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 27 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_2 і потерпілої ОСОБА_1. на вирок апеляційного суду Волинської області від 28 липня 2009 р.,

Вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28 травня 2009 р.

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

українця, громадянина України,

не маючого судимості в силу ст. 89

КК України, засуджено

за ст. 121 ч. 1 КК України на 5 років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки та з покладенням певних обов’язків відповідно до ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 1913 гривень витрат на лікування потерпілої.

Згідно з вироком суду ОСОБА_2 визнано винуватим і засуджено за те, що він 2 лютого 2009 р. в с. Городище-1 Луцького району за місцем свого проживання по вул. Миру, 102, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, під час сварки на грунті неприязних стосунків руками і ногами побив свою матір ОСОБА_1 заподіявши їй тяжкі тілесні ушкодження.

28 липня 2009 р. апеляційний суд Волинської області за апеляцією прокурора, який затвердив обвинувальний висновок, скасував названий вирок місцевого суду в частині призначеного покарання і постановив свій вирок, за яким ОСОБА_2 за ст. 121 ч. 1 КК України призначив покарання у виді 5 років позбавлення волі.

У решті вирок Луцького міськрайонного суду залишено без зміни.

На зазначений вирок апеляційного суду подана касаційна скарга засудженого та потерпілої.

Потерпіла ОСОБА_1., просить вирок змінити і призначити засудженому покарання, не пов’язане з позбавленням волі. Доводи скарги обґрунтовуються тим, що апеляційний суд недостатньо врахував пом’якшуючі покарання засудженого обставини, зокрема, щире каяття, що на його утриманні є двоє неповнолітніх дітей і що вона як мати потребує допомоги від сина.

Засуджений ОСОБА_2. просить вирок апеляційного суду щодо призначеного покарання змінити і залишити покарання, яке призначив місцевий суд, посилаючись на те, що апеляційний суд не врахував його щирого каяття, що він має на утриманні двох неповнолітніх дітей, що його мати хворіє і потребує стороннього догляду.

Заслухавши доповідача, потерпілу ОСОБА_1 яка просила пом’якшити засудженому покарання, думку прокурора про залишення вироку без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

Суд правильно встановив фактичні обставини вчиненого засудженим злочину.

Висновки суду ґрунтуються на доказах, детально викладених у вироку, і у скаргах не оспорюються.

Кваліфікація дій засудженого за ч. 1 ст. 121 КК України відповідає встановленим обставинам.

Постановляючи свій вирок у частині призначення покарання засудженому ОСОБА_2 апеляційний суд дійшов обгрунтованого висновку про необхідність призначення покарання у виді позбавлення волі.

Разом з тим, апеляційний суд не достатньо врахував пом’якшуючі покарання обставини, які давали підстави до застосування ст. 69 КК України.

Так, апеляційний суд без достатніх на те підстав не врахував як пом’якшуючі покарання засудженого обставини це щире каяття та сприяння у розкритті злочину.

Як видно із матеріалів справи і протоколу судового засідання засуджений ОСОБА_2. з перших пояснень і до кінця судового слідства не заперечував обставин вчинення ним злочину, просив вибачення у потерпілої і каявся у вчиненому, чим сприяв у розкритті злочину (а.с. 7, 42, 50-51, 81-82).

Висновки апеляційного суду про те, що не було цих пом’якшуючих обставин, оскільки про злочин стало відомо з показань потерпілої та свідків, не можна визнати обґрунтованими.

Щире каяття і сприяння у розкритті злочину не можна пов’язувати з наявністю доказів у справі, оскільки це пов’язане з суб’єктивним відношенням засудженого до скоєного.

Тому колегія суддів, враховуючи позицію потерпілої у суді та у касаційній скарзі, а також наявність пом’якшуючих покарання засудженого обставин і, зокрема, його щирого каяття та сприяння у розкритті злочину, а також те, що на його утриманні двоє неповнолітніх дітей співмешканки, колегія суддів знаходить за можливе застосувати до ОСОБА_2 ст. 69 КК України і пом’якшити йому покарання за ст. 121 ч. 1 КК України.

З урахуванням обтяжуючих покарання обставин та ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_2 злочину колегія суддів не знаходить підстав до задоволення скарг в частині призначення засудженому покарання, не пов’язаного з позбавленням волі, чи до звільнення його від покарання з випробуванням.

Враховуючи наведене, керуючись ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

Касаційні скарги засудженого ОСОБА_2 і потерпілої ОСОБА_1. задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Волинської області від 28 липня 2009 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Пом’якшити йому покарання з застосуванням ст. 69 КК України і вважати засудженим за ст. 121 ч. 1 КК України на 3 роки позбавлення волі.