Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 жовтня 2009 року матеріали справи за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 18 березня 2009 року, постановлену по справі по скарзі ОСОБА_1. на постанову дізнавача про порушення кримінальної справи,

постановою старшого дізнавача СД Жовтневого РВ Маріупольського МУ МВС України в Донецькій області від 01 грудня 2007 року порушено кримінальну справу за фактом шахрайства за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

За змістом постанови, приводом до порушення кримінальної справи стала заява ОСОБА_3 про вчинення шахрайства, а підставою – виявлення за результатами перевірки заяви факту, що невстановлена під час перевірки особа, перебуваючи по АДРЕСА_1 шляхом зловживання довірою сина заявниці - ОСОБА_2 заволоділа належними ОСОБА_3 грошима в сумі 3600 доларів США, що становило в національній валюті України 18000 грн.

Ця постанова 25.02.2009 року була оскаржена до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області ОСОБА_1 який стверджував, що між ним та ОСОБА_2. був укладений договір займу на суму 3600 доларів США, про що він надав розписку, тобто між ними існували цивільно-правові відносини, а тому постанова про порушення кримінальної справи від 01.12.2007 року винесена без наявності приводів і підстав для її порушення. Окрім того, на думку ОСОБА_1., дізнавачем було порушено й вимоги ст. 98 КПК України тим, що за наявності відомостей про особу, яка не повернула кошти за розпискою про борг, справу було порушено не щодо цієї особи, а за фактом шахрайських дій.

Постановою від 5 березня 2009 року суддя Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області відмовив у задоволенні скарги ОСОБА_1. на постанову від 01.12.2007 року про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

Приймаючи таке рішення, суддя в постанові послався на те, що дізнавач на час порушення кримінальної справи мав достатні приводи та підстави для її порушення та при винесенні постанови про порушення кримінальної справи не допустив істотних порушень вимог кримінально-процесуального законодавства.

Зазначена постанова місцевого суду була оскаржена в апеляційному порядку ОСОБА_1 та його захисником адвокатом ОСОБА_4 до Апеляційного суду Донецької області, який ухвалою від 18 березня 2009 року апеляції задовольнив, скасував постанову судді місцевого суду від 05.03.2009 року та відмовив у порушенні кримінальної справи.

Як визнав апеляційний суд, у наданих матеріалах, на підставі яких було порушено кримінальну справу, були відсутні належні привід та підстави для її порушення, оскільки у ОСОБА_1. не було ніяких стосунків із ОСОБА_3, які б давали їй право звертатися із заявою про вчинення щодо неї злочину, а з ОСОБА_2. існували цивільно-правові відносини за договором займу, які не утворювали ознак складу злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанцій, доводить, що кримінальна справа порушена законно та обґрунтовано, оскільки були приводи та підстави для її порушення. Посилається на те, що апеляційний суд, давши невірну оцінку зібраним доказам, усупереч вимогам кримінально-процесуального закону вирішив ті питання, які не мав права вирішувати на цій стадії, та безпідставно відмовив у порушенні кримінальної справи, хоча існувала не скасована у встановленому законом порядку постанова про порушення кримінальної справи за цим же фактом. Просить ухвалу Апеляційного суду Донецької області скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 236-8 КПК України, суддя, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, повинен дослідити матеріали, на підставі яких було порушено справу, та перевірити наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, а також законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення постанови про порушення справи, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Згідно зі ст. 94 КПК України підставами для порушення кримінальної справи є достатні дані, що вказують на наявність ознак злочину. На даній стадії кримінального процесу перевіряється лише наявність об`єктивних ознак, що характеризують подію злочину, й закон не вимагає від відповідних органів при вирішенні питання про порушення кримінальної справи надавати докази або вважати встановленими будь-які обставини.

Як убачається з постанови судді Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 05.03.2009 року, при розгляді скарги ОСОБА_1. на постанову дізнавача про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, суддя погодився з приводами і підставами, врахованими дізнавачем при прийнятті ним зазначеного вище рішення. На підтвердження свого висновку суддя навів у постанові відповідні мотиви дотримання дізнавачем вимог ст.ст. 94, 97, 98 КПК України.

Зокрема, суддя визнав, що під час перевірки одночасно поданих ОСОБА_2. і ОСОБА_3 і зареєстрованих 21.11.2007 року за № 11409 заяв про злочин, дізнавач отримав достатні дані про те, що ОСОБА_1 місце перебування якого на час порушення кримінальної справи встановлено не було та опитати якого не виявилось можливим, бажаючи заволодіти належними ОСОБА_3 грошима під приводом укладення з її сином ОСОБА_2. договору займу, зловживаючи довірою зазначених осіб і повідомляючи недостовірні дані щодо можливості повернення ним боргу в двомісячний строк, 17.01.2007 року отримав у ОСОБА_2 належні його матері гроші в сумі 3600 доларів США, які не мав ні наміру, ні можливості повернути, а в подальшому, не повернувши цих коштів, змінив телефони, місце проживання та зник. Зазначені дані, за висновком судді, давали підстави дізнавачу для порушення кримінальної справи за фактом шахрайства за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України.

Не погоджуючись з таким рішенням місцевого суду та скасовуючи його, апеляційний суд вдався не до перевірки обґрунтованості його висновків про наявність приводів до порушення кримінальної справи та достатність даних, які вказували на наявність ознак передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України злочину, а до оцінки ряду доказів, тоді як вони мали досліджуватись і оцінюватись судом лише при розгляді справи по суті.

Зокрема, апеляційний суд у порушення вимог ст. 236-8 КПК України вдався до оцінки розписки ОСОБА_1. про взяття в борг у ОСОБА_2 3600 доларів США, долученої до справи в жовтні 2008 року, та показань ОСОБА_1. як підозрюваного та обвинуваченого, даних ним у лютому 2009 року після його розшуку і встановлення місця його перебування, тобто до оцінки тих доказів, які були отримані вже під час розслідування кримінальної справи, дійшовши висновку про підтвердження ними існування між ОСОБА_1 і ОСОБА_2. цивільно-правових відносин і відсутності в діях ОСОБА_1 ознак злочину, хоча був не вправі розглядати ці докази й питання та вдаватися до їх оцінки на даній стадії судочинства.

Окрім того, при розгляді справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відмовляючи в порушенні кримінальної справи за фактом учинення шахрайських дій щодо ОСОБА_3 і ОСОБА_2, вийшов за межі своїх повноважень, оскільки відповідно до положень ст. 236-8 КПК України таке рішення при наявності для того підстав і з дотриманням установленої цим законом спеціальної процедури міг прийняти в даному конкретному випадку лише суддя місцевого суду в разі, якщо ним скасовується постанова дізнавача про порушення кримінальної справи, а апеляційний суд при розгляді апеляції на постанову судді місцевого суду такими повноваженнями за чинним Кримінально-процесуальним Кодексом України (1001-05) не наділений.

З огляду на вищенаведене та враховуючи ту обставину, що переконливих мотивів своєї незгоди з висновками судді місцевого суду про наявність приводів, підстав і законність джерел отримання даних, які стали підставами до порушення кримінальної справи, апеляційний суд у своєму рішенні не навів, таку ухвалу необхідно визнати як постановлену з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, що є підставою для її скасування з направленням справи на новий апеляційний розгляд.

При новому апеляційному розгляді суду необхідно розглянути та дати відповідь на ті доводи апеляцій, які стосуються перевірки дотримання суддею вимог ст. 236-8 КПК України, обґрунтованості висновків судді про наявність у дізнавача приводів і підстав для порушення кримінальної справи, не входячи при цьому в обговорення тих доводів апеляцій, в яких апеляційний суд спонукається до передчасного вирішення питань, які повинні вирішуватись судом при розгляді справи по суті.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої та апеляційної інстанції, задовольнити.

Ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 18 березня 2009 року, якою скасовано постанову судді Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 5 березня 2009 року про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 на постанову старшого дізнавача СД Жовтневого РВ Маріупольського МУ МВС України в Донецькій області від 01 грудня 2007 року про порушення кримінальної справи за фактом шахрайства за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, та відмовлено в порушенні кримінальної справи, - скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же апеляційний суд в іншому складі суду.