Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 27 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою з доповненнями до неї засудженого ОСОБА_1 на вирок Київського районного суду м. Сімферополя від 29 вересня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2008 року щодо нього,

зазначеним вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина України, уродженця м. Єлець Ліпецької області Російської Федерації, мешканця м. Сімферополя, раніше судимого:

- 03.10.1990 року за ч.4 ст. 81 КК України 1960 року на 3 роки позбавлення волі;

- 04.04.1994 року за ч.2 ст. 81, ч.3 ст. 81, ч.4 ст. 81, ст. 208 КК України 1960 року на 5 років позбавлення волі;

- 08.10.1998 року за ч.1 ст. 189-4 КК України 1960 року на 2 роки і 6 місяців позбавлення волі;

- 16.08.1999 року за ч.2 ст. 140, ч.3 ст. 140, ч.3 ст. 142, ч.2 ст. 144, ч.3 ст. 193 КК України 1960 року на 8 років позбавлення волі, звільненого за відбуттям покарання,

- засуджено за ч.2 ст. 187 КК України на 7 років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому майна.

Постановлено цивільний позов потерпілого задовольнити та стягнути з ОСОБА_1 на користьОСОБА_2 10350 грн. на відшкодування матеріальної шкоди.

За вироком суду ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що, маючи непогашену і не зняту в установленому законом порядку судимість за розбійний напад, тобто, будучи особою, яка раніше вчинила розбій, знову вчинив розбійний напад за наступних обставин.

18 листопада 2007 року, близько 3 год. 00 хв., перебуваючи за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, ОСОБА_1 розпивав спиртні напої з ОСОБА_3. і раніше не знайомим ОСОБА_2 Під час сварки між ОСОБА_1 і ОСОБА_2, що виникла з приводу відмови останнього дати гроші на спиртне, ОСОБА_1, будучи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_3. (до якого постановою Київського районного суду м. Сімферополя від 29 вересня 2008 року застосовано примусові заходи медичного характеру внаслідок психічної хвороби, що виникла після вчинення злочину), з метою заволодіння майном ОСОБА_2. напали на нього та завдали йому ударів кулаками та ногами в різні частини тіла. Після того, як ОСОБА_2 втратив свідомість і впав, ОСОБА_1 і ОСОБА_3., скориставшись безпорадним станом потерпілого, обшукали його одяг та заволоділи його майном – грошима в сумі 9000 грн. та мобільним телефоном "Нокіа 6300", всього на суму 10350 грн. Внаслідок застосованого насильства ОСОБА_2. були спричинені тілесні ушкодження у виді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, крововиливи та садна голови, тулубу, кінцівок, з приводу чого він перебував на стаціонарному лікуванні до 28.11.2007 року.

Ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 16 грудня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі з доповненнями до неї засуджений ОСОБА_1 вказує, що він злочин не вчиняв, а досудовим слідством і судом розгляд справи було проведено неповно, однобічно та судом неправильно встановлені фактичні обставини справи. Стверджує про застосування до нього недозволених методів ведення досудового слідства та фальсифікацію кримінальної справи тим, що по ній визнано свідком ОСОБА_5, якого на місці злочину не було. Окрім того, вказує на порушення його права на захист тим, що в судовому засіданні не брав участі його захисник ОСОБА_4. Просить судові рішення скасувати.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в тій частині, в якій воно було оскаржене.

Як убачається з матеріалів справи, висновки судів про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 187 КК України, відповідають фактичним обставинам справи, визнаним судом доведеними, та ґрунтуються на сукупності доказів, отриманих у встановленому законом порядку, ретельно досліджених і належно оцінених судом, і є правильними.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, доведена сукупністю доказів, наведених у вироку, зокрема, показаннями ОСОБА_3 потерпілого ОСОБА_2., свідків ОСОБА_6, ОСОБА_5, з яких убачалось, що в ніч на 18.11.2007 року ОСОБА_2, маючи при собі значні грошові кошти, вживав спиртні напої разом з ОСОБА_1, ОСОБА_3., ОСОБА_6. та ОСОБА_5. У подальшому після сварки ОСОБА_1 з ОСОБА_6. остання пішла з квартири, а ОСОБА_1 на відмову ОСОБА_2. дати ще грошей на спиртне разом з ОСОБА_3. побили потерпілого, який втратив свідомість, та, обшукавши його, заволоділи його грошима в сумі 9000 грн., мобільним телефоном та паспортом, який вранці віддали.

ОСОБА_3. також стверджував, що після побиття ОСОБА_2. він з ОСОБА_1 пішли з квартири, зачинивши там потерпілого і ОСОБА_5, та до ранку перебували в барі, грали на ігрових автоматах, витрачаючи кошти, які ОСОБА_1 взяв у потерпілого, а на ранок ОСОБА_1 повернув потерпілому лише паспорт та чіп-карту з телефону, відмовившись віддати інші речі – гроші і мобільний телефон. Ці обставини підтвердив і потерпілий.

Зазначені вище докази, які суд детально навів у вироку, узгоджуються між собою і не містять істотних суперечностей.

Окремі протиріччя в показаннях ОСОБА_3. та свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 не стосувалися суттєвих обставин справи, пояснювались їх станом сп’яніння на час події злочину, суб’єктивним сприйняттям ними розвитку цієї події та дачею показань не тільки про те, що кожна з них бачила самостійно, а й про те, що стало відомо їм зі слів іншої. Однак ці протиріччя були усунуті шляхом додаткових допитів зазначених свідків, у тому числі на очних ставках, а тому їх показання по суті справи не можна вважати недостовірними.

За цими показаннями розбійний напад на ОСОБА_2. вчинив саме ОСОБА_1 разом із ОСОБА_3., а не інші особи, як про це зазначено засудженим у касаційній скарзі. Ці ж докази у сукупності спростовують твердження ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_5. не був очевидцем події злочину.

Підстав вважати, що матеріали кримінальної справи були сфальсифікованими, а ОСОБА_3., потерпілий ОСОБА_2 та свідки обмовили ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, немає.

Суд, всебічно та повно дослідивши наявні у справі докази, в тому числі і висновок судово-медичної експертизи щодо характеру і ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, заподіяних потерпілому, та давши їм належну оцінку, правильно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч.2 ст. 187 КК України.

По справі не встановлено будь-яких даних про застосування до ОСОБА_1 незаконних методів ведення досудового слідства, на чому він наголошує в касаційній скарзі.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 неодноразово роз'яснювалось його право подавати скарги на дії і рішення слідчого, прокурора та заявляти зазначеним особам відвід, про що свідчив його власноручний підпис (а.с.61, 77, 100). Будь-які заяви або скарги ОСОБА_1 на дії працівників міліції в матеріалах справи відсутні, окрім того, під час допитів він, визнаючи свою вину частково, власноручно в присутності захисника підтверджував правильність запису його показань та зазначав, що показання давав добровільно без будь-якого психологічного і фізичного впливу з боку працівників міліції (а.с.65, 66, 72 зв., 74, 80, 102, 151).

Не встановлено по справі й порушень права ОСОБА_1 на захист. Зокрема, з протоколу судового засідання видно, що в зв’язку з неявкою до суду захисника підсудного - адвоката ОСОБА_4 ОСОБА_1 не заперечував проти заміни захисника на адвоката ОСОБА_2., який і був допущений до участі у справі та здійснював захист ОСОБА_1 в суді ( а.с.202).

Істотних порушень вимог кримінально-процесуального закону, які давали б підстави для зміни чи скасування судових рішень по справі, не встановлено.

Покарання ОСОБА_1 призначено судом у відповідності до вимог ст. 65 КК України в межах санкції ч.2 ст. 187 КК України, з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, обтяжуючої покарання обставини - вчинення злочину в стані алкогольного сп’яніння.

З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для призначення справи до розгляду в суді касаційної інстанції з повідомленням осіб, визначених ст. 384 КПК України.

Керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги засудженого ОСОБА_1