Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 22 жовтня 2009 року кримінальну справу щодо ОСОБА_1 за касаційною скаргою останнього на судові рішення у даній справі.

Вироком Турківського районного суду Львівської області від 18 листопада 2008 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 368 КК України на 5 років позбавлення волі конфіскацією всього майна та з позбавленням права обіймати посади в органах Державного комітету України по водному господарству і його обласних, районних підрозділах та права обіймати посади в державних органах, пов`язаних з контролем та наглядом строком 3 роки, з конфіскацією всього майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку 3 роки та передбачених ст. 76 КК України обов`язків.

За вироком суду ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він, працюючи на посаді провідного інженера Старосамбірської дільниці №3 Самбірського управління водного господарства Державного комітету України по водному господарству, являючись службовою особою-представником влади, маючи право складати акти та протоколи про порушення водного законодавства в Турківському районі Львівської області, на початку серпня 2007 року, близько 16 години, проводячи огляд прилеглої до річки Стрий берегової смуги виявив її засмічення металобрухтом поблизу подвір`я ОСОБА_2 по АДРЕСА_1, після чого вимагав в останнього за те, що не буде складати протокол про адміністративне правопорушення 100 грн. та металеві вироби (колеса, трубу та бак) і на свою вимогу отримав хабар у сумі 100 грн. Також ОСОБА_2 пообіцяв підготувати необхідні йому металеві предмети.

Наприкінці серпня 2007 року, ОСОБА_3, перебуваючи у с.Н.Висоцьке Турківського району, виявив порушення водного законодавства з боку ОСОБА_4, який вибирав екскаватором щебінь з русла р.Стрий та за те, що не притягне його до адміністративної відповідальності і не буде створювати перешкод у незаконному видобуванні гравію, вимагав від нього хабар у вигляді металевих воріт.

29 серпня 2007 року, близько 12 години, ОСОБА_3, перебуваючи у с.Штуківець Турківського району, виявив незаконний забір ОСОБА_5 гравію з річки та вимагав у нього хабар у розмірі 3000 грн. за те, що не притягне його до адміністративної відповідальності, не буде проводити в подальшому перевірки та створювати перешкоди для незаконного видобування гравію. Того ж дня ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_5 хабар у розмірі 400 доларів США, а на решту суми попросив останнього виготовити металеві стовпчики до огорожі. 6 вересня 2007 року, близько 9 години 40 хвилин, ОСОБА_3 отримав від останнього в приміщенні Турківської РДА іншу частину хабара у розмірі 1000 грн., після чого був затриманий працівниками міліції у своєму кабінеті.

Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 17 лютого 2009 року вирок змінено. Дії ОСОБА_1 за епізодом вимагання хабара у вигляді металевих воріт у ОСОБА_4 перекваліфіковано з ч.2 ст. 368 КК України на ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 368 КК України як замах на одержання хабара, вчинений повторно і призначено за цією статтею покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді позбавлення волі строком 1 рік. Виключено з вироку кваліфікуючу ознаку вимагання хабара та додаткове покарання у виді конфіскації майна. На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, передбачених ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 368 та ч.2 ст. 368 КК України остаточно визначено покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані із контролем та наглядом в органах Держаного комітету України по водному господарству, його обласних та районних підрозділах строком 3 роки.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_3 посилається на фальсифікацію матеріалів справи, неповноту та однобічність в стадії досудового слідства і в суді, істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, у тому числі права на захист, та неправильне застосування кримінального закону. Вказує на те, що висновки суду грунтуються на незаконних та неналежних доказах. Стверджує, що не являється службовою особою і тому не може бути суб`єктом інкримінованих йому злочинів. З урахуванням наведеного, просить, за змістом скарги, судові рішення скасувати, а справу провадженням закрити за недоведеністю винуватості.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про законність та обгрунтованість судових рішень, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що таку слід залишити без задоволення.

Як вбачається з матеріалів справи, висновки апеляційного суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів та кваліфікацію його дій за ч.2 ст. 15, ч.2 ст. 368, ч.2 ст. 368 КК України відповідають фактичним обставинам справи, які встановлені з урахуванням всіх обставин справи, що мали бути взяті до уваги при з’ясуванні дійсних обставин події та грунтуються на зібраних у справі доказах. Зокрема, вони підтверджуються послідовними показаннями потерпілого ОСОБА_5 про те, що він 29 серпня 2007 року передав засудженому хабар у розмірі 400 доларів США, а 6 вересня 2007 року ще 1000 грн. за те, що останній не складатиме щодо нього акт з приводу незаконного вибирання з річки гравію; показаннями потерпілого ОСОБА_2 даними в стадії досудового слідства про те, що передав ОСОБА_1. 100 грн. щоб той не складав щодо нього протоколу про вчинення правопорушення з приводу засмічення берегу річки; показаннями потерпілого ОСОБА_4 в стадії досудового слідства про те, що на вимогу засудженого пообіцяв виготовити для нього ворота за те, що останній не складатиме акт про незаконне вибирання піску та гравію з русла річки Стрий; показаннями свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, даними протоколів слідчих дій, висновками судово-криміналістичної, судово-технічної експертиз та речовими доказами.

Суди як першої, так й апеляційної інстанцій ретельно перевіряли доводи, аналогічні тим, що викладені у касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 про те, що він не являвся службовою особою і не може бути суб`єктом інкримінованих йому злочинів. Викладені в судових рішеннях мотиви про визнання цих доводів безпідставними, такими, що не відповідають матеріалам справи, колегія суддів знаходить обгрунтованими.

Перевіркою матеріалів кримінальної справи процесуальних порушень при збиранні, дослідженні й оцінені доказів, які б ставили під сумнів обгрунтованість висновків суду та правильність кваліфікації дій засудженого ОСОБА_1, судом касаційної інстанції не встановлено. Висновки суду грунтуються на достатніх та допустимих доказах.

Доводи засудженого ОСОБА_1 про те, що йому в стадії досудового слідства на його прохання не було надано захисника позбавлені підстав. Як вбачається з матеріалів справи, 7 вересня 2007 року ОСОБА_1. подав заяву (а.с.83 т.1) про те, що не бажає мати захисника і свої права та інтереси буде захищати самостійно. Також під час оголошення обвинуваченому ОСОБА_1. наданих йому прав (а.с.88 т.1), останній відмовився від захисника та виявив бажання захищати свої інтереси особисто.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів,

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Турківського районного суду Львівської області від 18 листопада 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 17 лютого 2009 року залишити без задоволення.