Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула у судовому засіданні у м. Києві 22 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Рівненської області на вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1

яким засуджено

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

уродженця та мешканця м. Рівного, такого, що судимості не має,

- за ч. 2 ст. 307 КК України на п’ять років позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 309 КК України на один рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_1. призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на п’ять років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на три роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 656 гривень 88 копійок судових витрат за проведення експертиз.

Вирішено питання про речові докази.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за те, що він 29 серпня 2008 року о 19 годині в приміщенні квартири АДРЕСА_1 спільно з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, збув за 50 гривень ОСОБА_2 психотропну речовину – метамфетамін (перетин).

Того ж дня, о 19 годині 40 хвилин під час проведення огляду за місцем проживання ОСОБА_1 у зазначеній вище квартирі працівниками міліції було виявлено та вилучено особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс масою 6,6 г., який засуджений зберігав для власного вживання без мети збуту.

У касаційному поданні прокурор, посилаючись на істотне порушення кримінально-процесуального закону, невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості, ставить питання про скасування зазначеного вище вироку та направлення справи на новий судовий розгляд. Указує на безпідставність застосування ст. 75 КК України, оскільки судом не враховано тяжкості злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, який відповідно до вимог ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких. Посилається також на те, що судом у судовому засіданні не з’ясовувалося, чи правильно учасники процесу розуміють зміст ст. 299 КПК України. Зазначає, що у порушення вимог ст. 323 КПК України у вироку суд не навів фактичних обставин, які він встановив в ході допиту ОСОБА_1, а обмежився лише формулюванням про визнанням останнім своєї вини.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Доводи прокурора про істотне порушення кримінальної-процесуального закону заслуговують на увагу.

Відповідно до вимог ст. 237 КПК України, попередній розгляд справи є самостійною стадією кримінального процесу, в якій суддя перевіряє справу з точки зору наявності достатніх підстав для призначення її до розгляду в судовому засіданні та вирішує питання, пов’язані з підготовкою справи до судового розгляду, зокрема з’ясовує: чи підсудна справа суду, на розгляд якого вона надійшла; чи немає підстав для закриття справи або її зупинення; чи складено обвинувальний висновок відповідно до вимог кримінально-процесуального закону; чи немає підстав для зміни, скасування або обрання запобіжного заходу; чи не було допущено під час порушення справи, провадження дізнання або досудового слідства таких порушень кримінально-процесуального закону, без усунення яких справа не може бути призначена до судового розгляду.

Згідно з протоколом попереднього судового засідання суд установив особу підсудного, тоді як останній цього процесуального статусу не набув, вислухав думку прокурора про необхідність призначення кримінальної справи до судового розгляду. Після зазначеного захисником ОСОБА_3. було заявлено клопотання про проведення судового розгляду справи. Суд, не з’ясувавши думки всіх інших учасників процесу з приводу питань, передбачених ст. 237 КПК України, видалився до нарадчої кімнати для винесення постанови про призначення справи до судового розгляду.

У подальшому суд оголосив судове засідання продовженим та розглянув справу по суті в порядку, передбаченому ст. 299 КПК України. Питання, які підлягають вирішенню суддею в зв’язку з підготовкою справи до судового розгляду, вручення підсудному копії обвинувального висновку і повідомлення про день розгляду справи у суді, у передбаченому статтями 253, 254 КПК України порядку, вирішені не були.

При цьому судом також не було дотримано принципу змагальності, виходячи з якого чинний кримінально-процесуальний закон не дозволяє судді в стадії попереднього розгляду справи з’ясовувати питання про те, чи зібрано необхідні докази для розгляду справи в судовому засіданні, чи правильно кваліфіковані дії обвинуваченого, чи вжито під час досудового розслідування справи заходів до усунення причин та умов, що сприяли вчиненню злочину.

Крім того, у порушення вимог ст. 299 КПК України судом не було з’ясовано чи правильно розуміють підсудний та інші учасники судового розгляду зміст обставин, передбачених цією статтею, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також не роз’яснено, що у такому випадку вони будуть позбавленні права оспорювати фактичні обставини справи та розмір цивільного позову в апеляційному порядку.

Суд також допустив протиріччя у мотивувальній частині вироку. Так, у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, суд зазначив, що 29 серпня 2008 року ОСОБА_1 спільно з особою, матеріали щодо якої виділені в окреме провадження, збув ОСОБА_2 психотропну речовину – метамфетамін (перетин). Водночас кваліфікацію дій засудженого за цим епізодом за ч. 2 ст. 307 КК України суд мотивував тим, що останній вчинив незаконне придбання та зберігання з метою збуту, а також збут особливо небезпечного наркотичного засобу, однак ці дії Хорошилову І. за наведеним епізодом інкриміновані не були.

У зв’язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону вирок місцевого суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно звернути увагу на вказані у даній ухвалі колегії суддів недоліки, усунути їх і прийняти законне рішення.

Що стосується доводів прокурора про невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м’якості та необґрунтованого застосування ст. 75 КК України, то їх слід перевірити під час нового судового розгляду.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

Касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Рівненського міського суду Рівненської області від 28 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд зі стадії попереднього розгляду.