Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Голубєвої Г.К.

при секретарі судового засідання Бовкуні В.В.

за участю представників сторін: від позивача - Кислий С.С.,

від відповідача - Сперкач С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві

на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р.

у справі № 826/8826/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Техінвестпостач"

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

У листопаді 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Техінвестпостач" (далі - позивач, ТОВ "Техінвестпостач") звернулось до Окружного адміністравтиного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 12.12.2012 р. № 0014142204 та № 0014122204.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2013 р. у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р. скасовано постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2013 р., позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 12.12.2012 р. № 0014142204 та № 0014122204.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р. та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2013 р.

Позивач в судовому засіданні проти доводів касаційної скарги заперечував, вважає оскаржуване судове рішення законним, обґрунтованим, а тому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції без змін.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 22.10.2012 р. по 09.11.2012 р., на підставі направлень від 22.10.2012 р. № 1714/22-4, № 1713/22-4, № 398/17-05, № 1734/22-7, № 1735/22-4, № 1764/22-6, № 1806/22-10, згідно пп. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, ст. 77 Податкового кодексу України (2755-17) , відповідно до наказу від 08.10.2012 р. № 1496, посадовими особами ДПІ у Печерському районі м. Києва була проведена планова виїзна перевірка ТОВ "Техінвестпостач" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2012 р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.06.2012 р., за результатами якої складено акт від 16.11.2012 р. № 1030/22-4/25386911 та встановлено порушення позивачем вимог: пп.138.1.1 п.138.1, п.138.2 ст. 138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139, пп. 139.1.5 п. 139.1 ст. 139, п. 144.1 ст. 144, п. 146.5 ст. 146 Податкового Кодексу України, п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99 № 996-ХІУ, п. 2.4, п. 2.16 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 (z0168-95) , п.8 "Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000р. № 92 (z0288-00) , зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 18.05.2000 р. за № 288/4509 (z0288-00) зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток всього у сумі 190 775 грн.; пп. 7.2.3 п.7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР зі змінами та доповненнями, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4 ст.201, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, п. 9.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 2.4, п. 2.16 Положення "Про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.95 (z0168-95) , п. 4 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 (z0233-97) , зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України від 23.06.1997 року за № 233/2037 (z0233-97) зі змінами та п. 4 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 21.12.2010 року за № 969 (z1401-10) , в результаті чого занижено податок на додану вартість всього у сумі 312 682 грн.

Обгрутовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що 12.12.2012 р. відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0014142204 та № 0014122204.

Як вбачається з акту перевірки від 16.11.2012 р. № 1030/22-4/25386911 підставою для нарахування позивачу податкових зобов'язань слугували висновки перевіряючих про безпідставне формування позивачем складу валових витрат та податкового кредиту за результатами господарських операцій ТОВ "Техінвестпостач" з ТОВ "Матрікс", оскільки, за твердженнями відповідача, правочини укладені з вказаним контрагентом позивача не спричиняють реального настання правових наслідків обумовлених ними, а видані під час оформлення цих операцій документи бухгалтерського та податкового обліку не можуть слугувати підставою для формування податкового кредиту і валових витрат позивача. При цьому вказані висновки контролюючого органу були зроблені на підставі свідчення директора ТОВ "Матрікс" ОСОБА_6 стосовно того, що в господарській діяльності товариства вона участі не брала.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інтонації виходив з того, що ТОВ "Техінвестпостач" не доведено реальності укладених господарських договорів та не надано належно оформлених первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ "Матрікс".

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що позивачем підтверджено факт здійснення господарської операції, встановлено зв'язок між укладеними договорами та господарською діяльністю платника податку, витрати підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а відтак підстави для винесення оскаржуваних повідомлень - рішень у контролюючого органу були відсутні.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи. Згідно статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

Відповідно до частин другої та третьої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм адміністративного процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Судами попередніх інстанції не були враховані приписи частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно, частин четвертої та п'ятої цієї статті на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

При цьому, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

В даному випадку висновки, викладені у судових рішеннях, судами попередніх інстанцій було зроблено без належного дослідження доводів сторін у справі та доказів, оскільки в матеріалах справи відсутні оскаржувані податкові повідомлення-рішення, що позбавляє можливості суд, розглядаючи справу по суті, дослідити та встановити факт прийняття відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень від 12.12.2012 р. № 0014142204 та № 0014122204, дослідити їх зміст та встановити визначені ними підстави для нарахування податкових зобов'язань позивачу, підтвердити суми нарахованих грошових зобов'язань, визначених цими податковими повідомленнями-рішеннями, встановити на підставі якого акту перевірки та за які порушення були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

Таким чином, суди обох інстанцій дали передчасну юридичну оцінку встановленим фактичним обставинам справи, а тому ухвалені ними судові рішення не можна вважати законними та обґрунтованими.

Відповідно до статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Враховуючи неповноту дослідження судами обставин справи, що виключає можливість перевірки правильності ухвалених у справі рішень, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.07.2013 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 03.12.2013 р. у справі № 826/8826/13-а - скасувати.

Справу № 826/8826/13-а направити на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду м. Києва.

ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.