Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.,

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року по справі № 645/10116/14-а

за позовом ОСОБА_4

до Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі

м. Харкова (далі - Управління)

про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,

У листопаді 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Управління, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України у Фрунзенському районі м. Харкова від 18 серпня 2014 року № 106 та зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком на пільгових умовах в порядку, встановленому статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення", зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 26 червня 1976 року по 6 червня 1984 року, з 4 липня 1984 року по 10 листопада 1986 року, з 2 квітня 2007 року по 20 березня 2008 року, з 14 травня 2008 року по 20 березня 2009 року, з 6 травня 2009 року по 27 січня 2010 року, з 28 січня 2010 року по 23 березня 2010 року, з 3 серпня 2010 року по 19 серпня 2010 року, з 9 вересня 2010 року по 19 травня 2011 року з 21 червня 2011 року по 26 квітня 2012 року, з 22 липня 2013 року по 1 жовтня 2013 року.

Постановою Фрунзенського районного суду м Харкова від 19 грудня 2014 року позов ОСОБА_4 задоволено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року рішення суду першої інстанції в частині зобов'язання Управління призначити пенсію ОСОБА_4, зарахувавши до пільгового стажу періоди роботи з 26 червня 1976 року по 6 червня 1984 року, з 4 липня 1984 року по 10 листопада 1986 року, з 2 квітня 2007 року по 20 березня 2008 року, з 14 травня 2008 року по 20 березня 2009 року, з 6 травня 2009 року по 27 січня 2010 року, з 28 січня 2010 року по 23 березня 2010 року, з 3 серпня 2010 року по 19 серпня 2010 року, з 9 вересня 2010 року по 19 травня 2011 року, з 21 червня 2011 року по 26 квітня 2012 року, з 22 липня 2013 року по 1 жовтня 2013 року скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення, яким зобов'язання Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, ОСОБА_4 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судоми норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду апеляційної інстанції скасувати, а постанову Фрунзенського районного суду м Харкова від 19 грудня 2014 року залишивши в силі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-ХІІ (1788-12) ) працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць мають право на дострокове призначення пенсії, зокрема, чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років і 6 місяців на зазначених роботах.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 26 червня 1976 року по 6 червня 1984 року, з 4 липня 1984 року по 10 листопада 1986 року, з 1 грудня 1986 року по 22 серпня 1992 року, з 2 квітня 2007 року по 20 березня 2008 року, з 14 травня 2008 року по 20 березня 2009 року, з 6 травня 2009 року по 27 січня 2010 року, з 28 січня 2010 року по 23 березня 2010 року, з 3 серпня 2010 року по 19 серпня 2010 року, з 9 вересня 2010 року по 19 травня 2011 року з 21 червня 2011 року по 26 квітня 2012 року, з 22 липня 2013 року по 1 жовтня 2013 року працював електрогазозварником, що підтверджується відповідними записами в трудовій книжці.

Досягнувши віку 55 років, позивач звернувся до Управління із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" частини 1 статті 13 Закону № 1788-ХІІ.

Управління рішенням від 18 серпня 2014 року № 106 відмовило позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, оскільки до стажу роботи на посаді, віднесеній до Списку № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах можливо зарахувати лише період роботи з 1 грудня 1986 року по 22 серпня 1992 року. Період роботи з 26 червня 1976 року по 6 червня 1984 року не може бути зараховано до такого стажу оскільки, позивачем не надано уточнюючих довідок підприємств та документів про ліквідацію Мерефянського заводу сантехзаготівки і виробів "Південтранстехпром" тресту "Південтранстехмонтаж" без визнання правонаступника.

Періоди роботи з 2 квітня 2007 року по 20 березня 2008 року, з 14 травня 2008 року по 20 березня 2009 року, з 6 травня 2009 року по 27 січня 2010 року, з 28 січня 2010 року по 23 березня 2010 року, з 3 серпня 2010 року по 19 серпня 2010 року з 9 вересня 2010 року по 19 травня 2011 року з 21 червня 2011 року по 26 квітня 2012 року, з 22 липня 2013 року по 1 жовтня 2013 року не можуть бути зараховані до спеціального стажу у зв'язку з відсутність даних про атестацію робочих місць на підприємствах, яких працював позивач.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до частини 1 статті 48 Кодексу законів про працю України, статті 62 Закону № 1788-ХІІ, пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (637-93-п) основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка, а відповідно до закону обов'язок проведення атестації робочих місць покладено на роботодавця.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та зобов'язуючи Управління повторно розглянути заяву ОСОБА_4 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідач під час розгляду питання про призначення пенсії не надав оцінки періодам роботи з 4 липня 1984 року по 28 жовтня 1985 року (електрозварник 5 розряду), з 1 грудня 1986 року по 31 січня 1994 року (електрозварник 5 розряду), з 16 листопада 1995 року по 4 грудня 1998 року (електрозварник 5 розряду), з 3 грудня 2001 року по 31 липня 2002 року (електрозварник 5 розряду), з 1 серпня 2002 року по 31 липня 2006 року (електрозварник 5 розряду).

Судом при ухваленні рішення не було враховано, що відповідно до частин 2-4 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції. Суд апеляційної інстанції може дослідити також докази, які досліджувалися судом першої інстанції з порушенням вимог цього Кодексу.

Суд апеляційної інстанції може встановити нові обставини, якщо вони не встановлювалися судом першої інстанції у зв'язку із неправильним застосуванням норм матеріального права.

Суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги, що не були заявлені в суді першої інстанції.

Позивач в касаційній скарзі посилається на те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі позовних вимог, чим порушив вимоги частини 2 статті 11 КАС України, оскільки своїм рішенням не захистив прав, свобод та інтересів, про захист яких позивачем було заявлено у позові.

Згідно статті 163 КАС України в мотивувальній частині судового рішення обов'язково мають бути викладені обставини, встановлені судом із посиланням на докази, а також зазначені мотиви неврахування окремих доказів та мотиви, з яких суд виходив при прийнятті постанови, і положення закону, яким він керувався.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення касаційної скарги та скасування рішення суду апеляційної інстанцій з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно врахувати все вище викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

ухвала набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.