Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м.Києві 15 жовтня 2009 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи у суді першої інстанції, на вирок Свердловського міського суду Луганської області від 24 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком ОСОБА_1

1970 року народження, не судиму,

засуджено за ч.2 ст. 191 КК України на 3 роки обмеження волі з позбавленням права займатися організаційно-розпорядчою та адміністративно-господарською діяльністю на 1 рік;

за ч.1 ст. 366 КК України на 2 роки обмеження волі з позбавленням права займатися організаційно-розпорядчою та адміністративно-господарською діяльністю на 1 рік.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено 3 роки обмеження волі з позбавленням права займатися фінансово-комерційною діяльністю на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування реального покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік, а також покладено обов’язки, передбачені п.п.2, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

По справі вирішено долю речових доказів.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 засуджена за те, що вона, будучи посадовою особою, яка наділена організаційно-розпорядчими функціями, та обіймаючи посаду головного бухгалтера державного підприємства "Свердловське лісомисливське господарство", зловживаючи своїм службовим становищем, порушуючи п.п.3.9, 3.12 Посадової інструкції, з метою заволодіння грошовими засобами підприємства 29.08.2007 року, 5.09.2007 року та 30.11.2007 року дала усні розпорядження підлеглим – бухгалтеру-касиру ОСОБА_2. та бухгалтеру ОСОБА_3, які перебувають у неї у службовому підпорядкуванні, скласти видаткові касові ордери на суму 600 грн., 1500 грн. та 535 грн. про видання названих сум за призначенням – виплату витрат на відрядження працівникам підприємства, однак гроші вилучила з каси та розпорядилась ними на власний розсуд.

Крім того, ОСОБА_1, достовірно знаючи, що складені та підписані ОСОБА_2. та ОСОБА_3 видаткові касові ордери про витрати на відрядження є неправдивими, а відомості про видачу грошей за платіжними відомостями, відображені у видаткових ордерах, не відповідають дійсності, завірила їх своїм підписом та надала на підпис керівнику ДП "Свердловське ЛМГ". Вказані операції ОСОБА_1 внесла в касову книгу підприємства, використавши їх в бухгалтерському обліку.

У касаційному поданні прокурор просить змінити вирок щодо ОСОБА_1 у зв’язку з неправильним застосуванням кримінального закону під час звільнення засудженої від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України. Змінивши касаційне подання, прокурор просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1, а справу направити на новий судовий розгляд. Посилається на неправильне застосування судом ст. 70 КК України, та зазначає, що суд, призначивши засудженій однакове за видом і розміром додаткове покарання за кожен із злочинів, що входить до сукупності, всупереч вимогам закону, при визначенні остаточного додаткового покарання застосував правило поглинення менш суворого покарання більш суворим.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Опанасюка О.В., який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи, викладені у касаційному поданні, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих їй злочинів та правильність кваліфікації її дій не оспорюються у касаційному поданні.

Як видно зі змісту мотивувальної частини вироку, вирішуючи питання призначення ОСОБА_1 покарання, суд прийшов до висновку про можливість її виправлення і перевиховання без ізоляції від суспільства та призначення покарання із застосуванням ст. 75 КК України. У резолютивній же частині суд звільнив засуджену від реального відбування покарання, не конкретизуючи, чи мається на увазі основне, чи додаткове покарання. Натомість, згідно з ст. 77 КК України, у разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу. Згідно зі ст. 75 КК України звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше 5 років.

Крім того, за кожен окремий злочин суд призначив ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавленням права займатися організаційно-розпорядчою та адміністративно-господарською діяльністю строком 1 рік. Такий же розмір додаткового покарання визначено і за сукупністю злочинів, натомість зазначено, що ОСОБА_1 позбавлена права займатися фінансово-комерційною діяльністю, хоча таке додаткове покарання не призначалося за злочини, що входили до сукупності. При цьому, суд послався на ч.1 ст. 70 КК України, хоч і не застосував жодного з правил визначення остаточного покарання, передбачених цією нормою.

За таких обставин, на підставі ч.1 ст. 398 КПК України у зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону вирок суду підлягає скасуванню, а кримінальна справа – направленню на новий судовий розгляд для постановлення законного і обґрунтованого рішення.

Керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити.

Вирок Свердловського міського суду Луганської області від 24 вересня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в той же суд в іншому складі суддів.