Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 13 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Закарпатської області на вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 3 березня 2009 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканця с. Липовець Хустського району Закарпатської області,

раніше не судимого,

- засуджено за ч.2 ст. 367 КК України на 2 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посаду сільського голови на 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік з покладенням на підставі ст. 76 КК України обов’язків періодично з’являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію та повідомляти цю інспекцію про зміну свого місця проживання.

За ч.2 ст. 366 КК України ОСОБА_1 виправдано.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він, працюючи на посаді голови Липовецької сільської ради, неналежно виконуючи свої службові обов’язки через несумлінне ставлення до них, у травні 2003 року в приміщенні Липовецької сільської ради підписав та завірив протокол та рішення сесії сільської ради від 17.04.2003 року по розгляду заяв громадян про надання земельних ділянок у приватну власність, не перевіривши достовірності даних, внесених у протокол, в якому було дописано про рішення сесії надати у приватну власність земельні ділянки громадянам ОСОБА_2., ОСОБА_3. та ОСОБА_4., хоча такі рішення щодо зазначених осіб сесія не приймала.

У результаті неналежного виконання ОСОБА_2 своїх службових обов’язків ОСОБА_4. було видано підписану підсудним виписку з рішення сільської ради від 17.04.2003 року про надання йому земельної ділянки площею 1га, на підставі якої останній отримав Державний акт на право приватної власності на землю, оціночна вартість якої складала 14 500 грн., що потягло тяжкі наслідки.

Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 03 березня 2009 року вирок щодо ОСОБА_1 змінено, виключено з вироку як незаконний висновок суду про службову недбалість ОСОБА_1, вчинену ним щодо ОСОБА_4

У касаційному поданні перший заступник прокурора Закарпатської області просить судові рішення щодо ОСОБА_1 скасувати у зв’язку з істотними порушеннями кримінально-процесуального закону та неправильним застосуванням кримінального закону, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що судом безпідставно та невмотивовано перекваліфіковані дії ОСОБА_1. з ч.2 ст. 364 КК України на ч.2 ст. 367 КК України та його безпідставно виправдано за ч.2 ст. 366 КК України. Посилається й на те, що всупереч вимогам ст. 334 КПК України суд у вироку не дав належної оцінки зібраним по справі доказам, не навів мотивів, з яких відкинув докази обвинувачення, та допустив суперечності у своїх висновках. Вказує, що апеляційний суд, змінюючи вирок місцевого суду, в порушення вимог ст. 377 КПК України прийняв рішення, яке не відповідає вимогам закону.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримку касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає з адоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 334 КПК України мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться докази, на яких ґрунтується висновок суду, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази, мотиви зміни обвинувачення, а у разі визнання частини обвинувачення необґрунтованою – підстави для цього.

Постановляючи виправдувальний вирок, суд повинен у мотивувальній частині викласти формулювання обвинувачення, яке пред’явлено підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. При цьому не допускається включення у вирок формулювань, які ставлять під сумнів невинність виправданого.

Як убачається з вироку, постановляючи рішення про виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 366 КК України і перекваліфікацію його дій з ч. 2 ст. 364 КК України на ч. 2 ст. 367 КК України, суд зазначених вище вимог закону не дотримав, допустив у вироку суперечності, які виключають визнання цього рішення законним та обґрунтованим.

Так, органами досудового слідства, з урахуванням змін, внесених прокурором (т.1 а.с. 229), ОСОБА_1. обвинувачувався в тому, що, будучи сільським головою та державним службовцем, він, зловживаючи службовим становищем і діючи в інтересах своєї дружини ОСОБА_2., матері ОСОБА_3. та громадянина ОСОБА_4, осінню 2005 року дав вказівку секретарю сільради ОСОБА_5 внести зміни в протокол сесії сільради від 17.04.2003 року про прийняття сесією рішення про надання останнім земельних ділянок для обслуговування житлового будинку та ведення селянського господарства відповідно 0,8 га, 0,4 га та 1,0 га, хоча такі рішення сесією не приймалися, а потім цей фіктивний протокол та рішення сесії підписав та завірив печаткою виконкому Липовецької сільської ради.

У подальшому ОСОБА_1. завірив зазначеною печаткою підготовлену ОСОБА_5 виписку з рішення сесії від 17.04.2003 року, яка містила неправдиві відомості. Ця виписка була видана ОСОБА_4., який на її підставі оформив документи для отримання Державного акту на право приватної власності на землю площею 1,0 га, оціночна вартість якої становила 14500 грн. Указаний Державний акт ОСОБА_1., усвідомлюючи неправдивий характер даних щодо рішення сесії про виділення ОСОБА_4. землі, також підписав та завірив печаткою. Внаслідок цих дій ОСОБА_1 ОСОБА_4 незаконно отримав земельну ділянку, чим інтересам держави було заподіяно матеріальну шкоду на суму 14500 грн., що потягло тяжкі наслідки.

Органи досудового слідства зазначені дії ОСОБА_1 кваліфікували за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України.

Постановляючи рішення про перекваліфікацію дій ОСОБА_1 з ч.2 ст.364 на ч. 2 ст. 367 КК України, суд у вироку, вийшовши за межі пред’явленого ОСОБА_1 обвинувачення, встановив інші обставини справи та допустив неконкретність при викладенні формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, чим порушив вимоги ст. 334 КПК України.

Зокрема, суд визнав, що події злочину відбулися в травні 2003 року, хоча за обвинуваченням ОСОБА_1 це мало місце восени 2005 року.

Також суд визнав, що секретар сільради ОСОБА_5 надала ОСОБА_1 фіктивні протокол та рішення сільради від 17.04.2003 року про виділення землі його дружині, матері та ОСОБА_4., які він, не належно виконуючи свої службові обов’язки, без належної перевірки підписав і завірив печаткою. Однак при цьому суд не звернув уваги, що зазначені обставини перевірялися органами слідства, які постановою від 14.09.2006 року відмовили за даним фактом у порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_5 за відсутністю в її діях складу злочинів, передбачених ст.ст. 364, 366 КК України (т. 1 а.с. 125), і ця постанова, що перебувала в законній силі, не давала суду підстав визнавати причетність ОСОБА_5 до злочину.

Суд у вироку дійшов висновку й про те, що ОСОБА_4. в результаті неналежного виконання ОСОБА_2 службових обов’язків було видано підписану останнім недостовірну виписку з рішення сесії сільради від 17.04.2003 року, хоча за матеріалами справи та пред’явленим ОСОБА_1 обвинуваченням цю виписку підписала ОСОБА_5 на вимогу ОСОБА_1, який завірив її печаткою.

Окрім того, зазначаючи про настання від службової недбалості ОСОБА_1 тяжких наслідків, суд у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, не конкретизував, кому саме заподіяні такі наслідки і в чому вони полягали. При цьому зазначення суду у вироку при кваліфікації дій ОСОБА_1 про те, що його дії спричинили тяжкі наслідки юридичній особі, є немотивованими і не відповідають пред’явленому ОСОБА_1 обвинуваченню.

Як видно з матеріалів справи та тексту вироку, суд, визнаючи ОСОБА_1 винуватим у вчиненні службової недбалості за обставин, викладених у вироку, послався на показання самого ОСОБА_1, свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7., ОСОБА_8., ОСОБА_9, ОСОБА_10., ОСОБА_11 та письмові докази, надані органами досудового слідства, однак при цьому не дав ніякої оцінки цим доказам з точки зору того, підтверджують чи спростовують вони пред’явлене ОСОБА_1 обвинувачення.

Більше того, дійшовши висновку про те, що ОСОБА_1. ніяких вказівок секретарю сільради ОСОБА_5 щодо внесення недостовірних даних в протокол та рішення сільради не давав та помилково підписав і завірив складені нею недостовірні документи про виділення землі його дружині, матері та ОСОБА_4., хоча насправді сесія такі рішення не приймала, суд на підтвердження цього висновку навів показання ОСОБА_1, який, зазначаючи протилежне, наполягав в суді, що сесія сільради приймала зазначене вище рішення відносно його родичів і ОСОБА_4, однак це помилково секретарем не було внесено до протоколу та рішення сесії, а тому він змусив її внести виправлення в зазначені документи та видати виписку ОСОБА_4. для одержання тим земельної ділянки.

Також суд послався на показання свідків, які фактично заперечували показання ОСОБА_1 щодо обставин події і наполягали на своїх показаннях, якими органи досудового слідства обґрунтували свій висновок про умисний характер дій ОСОБА_1 в інтересах родичів та ОСОБА_4

За таких обставин є передчасним і таким, що не ґрунтується на вимогах закону, висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_1 складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України, та наявність в його діях складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.

Не можна визнати законним і обґрунтованим й рішення суду про виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 366 КК України.

Як видно з матеріалів справи, ОСОБА_1. обвинувачувався в службовому підробленні шляхом підписання і посвідчення печаткою протоколу сесії сільради та її рішення від 17.04.2003 року з внесеними в них за його вказівкою недостовірними даними, шляхом посвідчення печаткою недостовірної виписки з цього рішення, що була видана ОСОБА_4., та шляхом підписання й посвідчення печаткою Державного акту на право власності ОСОБА_4 на земельну ділянку.

Вирішуючи питання за цим обвинуваченням, суд не навів у вироку жодного судження в частині обвинувачення ОСОБА_1 у підробці виписки шляхом посвідчення її печаткою (суд вдався до оцінки підписання підсудним цього документу, хоча в цьому той не обвинувачувався) й видачі цього недостовірного документу ОСОБА_4. та підробки й видачі ОСОБА_4. державного акту про право власності на землю, а дійшов висновку лише про недоведеність обвинувачення ОСОБА_1 в частині підробки протоколу та рішення сесії сільської ради від 17.04.2003 року.

При цьому суд на підтвердження цього висновку не навів ніяких мотивів, з яких відкинув докази обвинувачення, зазначивши лише одну фразу про те, що обвинувачення в службовому підробленні не може ґрунтуватися на показаннях секретаря сільської ради свідка ОСОБА_5, яка декілька разів змінювала свої показання під час розгляду справи в суді. Таке мотивування без викладення, які показання давав свідок, і без їх оцінки в сукупності з іншими доказами, наданими органами досудового слідства, які підлягали дослідженню й оцінці судом, не можна визнати достатнім.

За таких обставин вирок суду як постановлений з істотним порушенням вимог кримінального і кримінально-процесуального закону підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд.

З огляду на те, що апеляційний суд не звернув уваги на зазначені вище порушення місцевим судом вимог закону при постановленні вироку, і сам прийняв немотивоване рішення про виключення з вироку висновку суду про службову недбалість ОСОБА_1, вчинену ним щодо ОСОБА_4, підлягає скасуванню й ухвала апеляційного суду.

При новому судовому розгляді справи суду належить повно і всебічно дослідити докази по справі, дати належну правову оцінку діям ОСОБА_1 та прийняти законне та обґрунтоване рішення по справі.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, –

касаційне подання заступника прокурора Закарпатської області задовольнити.

Вирок Хустського районного суду Закарпатської області від 17 жовтня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Закарпатської області від 03 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.