Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 8 жовтня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2 на вирок Київського районного суду м. Полтави від 7 жовтня 2008 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючого судимості,

за ч. 1 ст. 125 КК України на 150 годин громадських робіт.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2.353 грн. 72 коп. на відшкодування матеріальної і 3.000 грн. - моральної шкоди,

установила:

Суд визнав ОСОБА_1 винуватим у тому, що він 3 лютого 2007 року, перебуваючи у приміщенні нічного клубу "Вікінг" м. Полтави під час сварки з неприязні ударив ОСОБА_2 в обличчя, чим заподіяв потерпілому легкі тілесні ушкодження.

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 22 грудня 2008 року вирок залишено без зміни.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_2 просить скасувати вирок і ухвалу щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд. Твердить, що суд розглянув справу з порушенням прав потерпілого. На його думку, дії засудженого підлягають кваліфікації ще й за ст. 128 КК України, і саме таке обвинувачення він підтримував у суді.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, виступи засудженого ОСОБА_1 і його захисника – адвоката ОСОБА_3., які вважали, що касаційна скарга потерпілого ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, і просили залишити судові рішення без зміни, думку прокурора, який просив задовольнити касаційну скаргу потерпілого, скасувати вирок і ухвалу, а справу щодо ОСОБА_1 – направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що підстав для її задоволення немає.

Винуватість ОСОБА_1 в умисному заподіянні легких тілесних ушкоджень матеріалами справи доведена.

Обґрунтовуючи свій висновок, суд послався на показання потерпілого ОСОБА_2, за словами якого, під час конфлікту, що виник між ним і засудженим у нічному клубі, ОСОБА_1 ударив його кулаком в обличчя, чим заподіяв струс головного мозку, перелом кісток носа і гематому на голові.

Очевидцем цих подій була ОСОБА_4, яка дала аналогічні показання.

Ці докази, показання свідків ОСОБА_5., ОСОБА_6., ОСОБА_7, ОСОБА_8 дані, які містяться у висновку судово-медичної експертизи про те, що діями ОСОБА_1 потерпілому були заподіяні тілесні ушкодження, які відносяться до категорії легких, дали судовим інстанціям підстави для обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_1 злочинних дій, які за своїми ознаками утворюють склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Як убачається з матеріалів справи, саме таке обвинувачення підтримували у суді потерпілий та його представник (а. с. 172).

Тому доводи потерпілого про порушення його прав є безпідставними.

Що стосується цивільного позову, суд вирішив його з дотриманням вимог діючого законодавства. Розмір моральної шкоди суд визначив з урахуванням характеру вчиненого засудженим злочину, глибини душевних страждань потерпілого та виходячи з вимог розумності і справедливості. З правильністю такого рішення небезпідставно погодилася апеляційна інстанція.

Будь-яких даних про упередженість судових інстанцій або невиконання ними норм КПК України (1001-05) , які були б підставою для зміни чи скасування судових рішень, не встановлено.

Ураховуючи наведене та керуючись ст. ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Київського районного суду м. Полтави від 7 жовтня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 22 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.