Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні 8 жовтня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора на вирок Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2007 року, яким засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не маючу судимості,

за ч. 2 ст. 149 КК України на п’ять років позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням на три роки іспитового строку та покладено обов’язки, передбачені п. п. 3, 4 ст. 76 КК України.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди на користь потерпілих ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 і ОСОБА_5 по 3.000 грн., кожній,

установила:

За вироком суду, ОСОБА_1 у період з 1999 по 2005 роки за попередньою змовою з невстановленими слідством особами підшуковувала та з використанням обману вербувала на території Знам’янського району Кіровоградської області молодих жінок для заняття проституцією, організовувала переміщення цих жінок до м. Москви Російської Федерації, де передавала іншим особам для сексуальної експлуатації. У такий спосіб ОСОБА_1 продала до Росії потерпілих ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 і ІНФОРМАЦІЯ_2

На цей вирок прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, подав апеляцію, в якій ставив питання про скасування вироку через м’якість призначеного ОСОБА_1 покарання та направлення справи на новий судовий розгляд. Постановою судді апеляційного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2007 року було відмовлено у прийнятті такої апеляції, оскільки, на думку судді, її подала особа, яка не має на те права.

Ухвалою Верховного Суду України від 22 травня 2008 року скасовано постанову судді апеляційного суду Кіровоградської області від 27 листопада 2007 року та направлено кримінальну справу щодо ОСОБА_1 на апеляційний розгляд до апеляційного суду Кіровоградської області.

Постановою судді апеляційного суду Кіровоградської області від 22 липня 2008 року повернуто справу до місцевого суду для виконання вимог ст. 350 КПК України, а постановою судді Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 5 серпня 2008 року залишено апеляцію прокурора без руху для виконання вимог ст. 350 КПК України і встановлено на це 7-денний строк з моменту одержання повідомлення.

Прокурор подав апеляцію 12 січня 2009 року. Постановою судді Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 19 січня 2009 року визнано апеляцію такою, що не підлягає розгляду у зв’язку з пропуском строку, передбаченого ст. 352 КПК України. Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 24 лютого 2009 року зазначену постанову місцевого суду залишено без зміни.

Таким чином, в апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні прокурор просить вирок щодо ОСОБА_1, а також судові рішення, якими апеляцію прокурора на зазначений вирок визнано такою, що не підлягає розгляду, скасувати, а кримінальну справу - направити на новий судовий розгляд. Твердить, що місцевий суд не врахував належним чином дані про особу засудженої та ступінь тяжкості вчиненого злочину і призначив їй м’яке покарання, крім того, безпідставно не призначив їй додаткового покарання у виді конфіскації майна. Звертає увагу, що суд, розглядаючи справу в порядку ст. 299 КПК України, і не досліджуючи доказів щодо розміру цивільних позовів потерпілих, які самою ОСОБА_1 не оспорювалися, всупереч вимогам закону задовольнив їх частково.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка частково підтримала касаційне подання і просила скасувати вирок щодо ОСОБА_1 з направленням справи на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів дійшла до наступного.

Обґрунтовуючи висновок про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який її засуджено, суд послався на докази, що містяться у матеріалах справи.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 та приймаючи рішення про звільнення засудженої від його відбування з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, суд, як видно з вироку, послався виключно на те, що вона щиро розкаялася і активно сприяла розкриттю злочину, має на утриманні двох неповнолітніх дітей.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 характеризується негативно, ніде не працює, упродовж тривалого часу з 1999 р. по 2005 р. за попередньою змовою групою осіб займалася торгівлею людьми, що є особливо тяжким злочином. На зазначені обставини суд послався у вироку, проте повною мірою їх не врахував.

Крім того, суд, розглядаючи справу в порядку ст. 299 КПК України, і не досліджуючи доказів щодо розміру цивільних позовів потерпілих, які самою ОСОБА_1 не оспорювалися, всупереч вимогам закону задовольнив їх частково.

У такому разі доводи прокурора в касаційному поданні про необґрунтованість вироку суду та необхідність його скасування через м’якість призначеного засудженій покарання, через неправильне застосування кримінального закону, а також істотне порушення кримінально-процесуального закону є слушними.

Вирок суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого належить перевірити всі матеріали справи, звернути увагу на допущені недоліки, усунути їх і постановити рішення, яке б точно відповідало вимогам закону. У разі доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого злочину, призначене їй покарання слід вважати м’яким.

Керуючись ст. ст. 394 – 398 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок Знам’янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 вересня 2007 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а кримінальну справу – направити на новий судовий розгляд.