Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами захисника ОСОБА_1, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Карлівського районного суду Полтавської області від 5 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 17 грудня 2008 року.

Вироком Карлівського районного суду Полтавської області від

5 серпня 2008 року засуджено

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1

неодноразово судимого, останнього разу

31.03.2006 року за ч. 3 ст. 185, ст. 304 КК України

на два роки шість місяців позбавлення волі,

на підставі ст. 75 КК України звільнено

від відбування покарання з випробуванням

з іспитовим строком один рік

за ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України остаточно призначено чотири роки позбавлення волі;

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

неодноразово судимого, останнього разу

14.06.2007 року за ч. 2 ст. 309, ст. 71 КК України

на чотири роки позбавлення волі

за ч. 5 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно призначено п'ять років позбавлення волі.

Цим вироком засуджено також ОСОБА_4 та ОСОБА_5, від яких не надходило касаційних скарг та щодо яких не внесено касаційне подання.

Постановлено стягнути з:

· ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_6 на відшкодування матеріальної шкоди

2 045 гривень та 455 гривень на відшкодування моральної шкоди;

· ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_7 на відшкодування матеріальної шкоди 1 820 гривень;

· ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_8 на відшкодування матеріальної шкоди

869 гривень;

· ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_9 на відшкодування матеріальної шкоди 3 200 гривень.

Ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 17 грудня 2008 року вирок змінено: виключено вчинення крадіжок організованою групою з кваліфікації дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та перекваліфіковано їх дії з ч. 5 ст. 185 КК України на ч. 3 ст. 185 КК України та призначено покарання: ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України три роки шість місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України остаточно призначено чотири роки позбавлення волі; ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України три роки шість місяців позбавлення волі, а на підставі ч. 4 ст. 70 КК України остаточно призначено п'ять років позбавлення волі.

З урахування змін, внесених апеляційним судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнано винними у вчиненні на території Карлівського та Машівського районів Полтавської області за попередньою змовою групою осіб ряду крадіжок металевих виробів та іншого майна громадян, поєднаних із проникненням у житло та інше приміщення за наступних обставин.

У ніч з 10 на 11 лютого 2007 року ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 за попередньою змовою між собою, проникнувши до приміщення складу ПП "Інтер-Ресурс" в м. Карлівці Полтавської області, викрали майно ОСОБА_9 на загальну суму 3 200 гривень.

У лютому 2007 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 повторно вчинили крадіжку майна з проникненням у домоволодіння ОСОБА_10 в м. Карлівці Полтавської області на загальну суму 2 700 гривень.

У період з 1 по 9 березня 2007 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 повторно, за попередньою змовою групою осіб, проникли в будинок ОСОБА_6 в дачному масиві "Машівець" біля смт Машівка Полтавської області, звідки викрали належне йому майно на загальну суму 1 064 гривні.

У період часу з 7 по 10 березня 2007 року ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за попередньою змовою групою осіб, повторно, шляхом зриву решітки на вікні проникли в дачний будинок ОСОБА_7 кооперативу ПКТБ-ПТРЗ біля смт Машівка Полтавської області та викрали майно потерпілого на загальну суму 2 270 гривень.

Вони ж з 12 по 14 березня 2007 року викрали майно з дачного будинку ОСОБА_8, що розташований у вищевказаному кооперативі, на загальну суму 869 гривень.

У касаційних скаргах з доповненнями, які є аналогічними за змістом, засуджений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_1 посилаються на істотні порушення кримінально-процесуального закону та неправильне застосування кримінального закону, в зв'язку із чим просять скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд. При цьому зазначають, що ОСОБА_2 за попереднім вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 31.03.2006 року, яким засуджений до двох років шести місяців позбавлення волі зі звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік, під час досудового слідства та розгляду справи в суді перебував під вартою два роки два місця та дев'ять днів. Однак районний та апеляційний суди порушили вимоги ст. 71 КК України - частково приєднали невідбуту частину покарання у виді шести місяців позбавлення волі. Вважають, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про призначення покарання ОСОБА_2 нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 5 ст. 185 КК України, тоді як апеляційний суд без наведення відповідних мотивів не застосував положень ст. 69 КК України, чим погіршив становище засудженого. Наголошують на тому, що суд апеляційної інстанції не звернув уваги на доводи апеляційних скарг про те, що потерпілий ОСОБА_9 у суді відмовився від своїх позовних вимог, але районний суд стягнув із засуджених на його користь суму завданої матеріальної шкоди. Також зазначають про фальсифікацію матеріалів кримінальної справи та завищення суми викраденого майна.

Засуджений ОСОБА_3 у своїй касаційній скарзі також указує на те, що кримінальна справа сфальсифікована, а суми завданої шкоди не підтверджені належним чином. Зазначає, що показання під час досудового слідства давав під тиском працівників міліції. Просить скасувати судові рішення, а справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про зміну судових рішень в частині призначення покарання ОСОБА_2 за сукупністю вироків та вирішення цивільного позову, перевіривши матеріали справи, доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що вони підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Рішення суду про винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні крадіжок, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Зокрема, у ході досудового слідства співучасники злочинів у своїх явках з повинною, поясненнях, у тому числі, під час відтворення обстановки та обставин подій розповідали про вчинення у лютому-березні 2007 року крадіжок виробів з металу зі складського приміщення та дачних будинків. Ці показання узгоджуються з даними протоколів огляду і пояснень потерпілих ОСОБА_10, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 щодо виявлення ознак проникнення у домоволодіння та зникнення майна.

Посилаючись на дані довідок про вартість викраденого майна, судом достовірно встановлені суми завданої матеріальної шкоди.

Сукупність наведених у вироку доказів переконливо свідчить про вчинення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 інкримінованих їм таємних викрадень чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, поєднаних із проникненням у житло та інші приміщення. Наведені в касаційних скаргах доводи засуджених та захисника про фальсифікацію матеріалів справи не спростовують правильності висновків суду, а тому є необґрунтованими.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 3 ст. 185 КК України є правильною.

Посилання засуджених на застосування до них недозволених методів ведення слідства перевірені в ході судового розгляду й не знайшли свого підтвердження. З приводу зазначених питань проводилась прокурорська перевірка й постановою від 27 травня 2008 року відмовлено в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції за відсутністю в діянні складу злочину.

Обране судом апеляційної інстанції покарання в межах санкції ч. 3 ст. 185 КК України відповідає вимогам ст. 65 КК України. При цьому враховано ступінь тяжкості вчинених злочинів, особи засуджених та обставини, що пом'якшують покарання; воно є необхідним і достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав для пом'якшення призначеного покарання, у тому числі із застосуванням ст. 69 КК України, про що йдеться в касаційних скаргах, колегія суддів не вбачає.

Разом із тим, частково погоджуючись з доводами касаційних скарг засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_1, колегія суддів вважає, що при призначенні покарання за сукупністю вироків апеляційний суд припустився помилки.

Відповідно до ст. 71 КК України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив новий злочин, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.

Як установлено матеріалами справи, ОСОБА_2 засуджений вироком від 31 березня 2006 року за ч. 3 ст. 185, ст. 304 КК України на два роки шість місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік (т. 3 а. с. 213-215). Оскільки нові злочини ОСОБА_2 вчинив у період іспитового строку, суд апеляційної інстанції частково приєднав невідбуту частину покарання за цим вироком, однак не врахував, що під час досудового слідства та розгляду справи в суді ОСОБА_2 знаходився під вартою з 24.01.2004 року по 31.03.2006 року (т. 3 а. с. 202), тобто фактично відбув 2 роки 2 місяці 7 днів позбавлення волі.

З урахуванням викладеного ухвала апеляційного суду в частині призначеного ОСОБА_2 покарання підлягає зміні.

Також колегія суддів вважає слушними доводи касаційних скарг щодо безпідставного задоволення судом цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 про стягнення із засуджених 3 200 гривень матеріальної шкоди.

Як убачається з матеріалів справи, під час досудового слідства та розгляду справи в суді потерпілим такий позов не заявлявся, а тому вирок у цій частині підлягає скасуванню, а справа закриттю.

Оскільки під час перегляду справи в апеляційному порядку суд другої інстанції не звернув уваги на доводи апеляційної скарги засудженого ОСОБА_2, у якій вказувалось на такі порушення, ухвалу апеляційного суду також слід змінити.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

касаційні скарги захисника ОСОБА_1, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Карлівського районного суду Полтавської області від 5 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 17 грудня 2008 року щодо ОСОБА_2, ОСОБА_3 та в порядку ст. 395 КПК України щодо ОСОБА_5, ОСОБА_4 змінити.

Вважати ОСОБА_2 засудженим за ч. 3 ст. 185 КК України на три роки шість місяців позбавлення волі, а на підставі ст. 71 КК України частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Чутівського районного суду Полтавської області від 31 березня 2006 року та остаточно вважати засудженим до трьох років восьми місяців позбавлення волі.

Ці ж судові рішення в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_4 на користь потерпілого ОСОБА_9 матеріальної шкоди в сумі 3 200 гривень скасувати, а справу закрити.

У решті судові рішення залишити без зміни.