Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 1 жовтня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи, на вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 28 липня 2008 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

такого, що не має судимості в силу

ст. 89 КК України,

засуджено:

ч. 2 ст. 310 КК України на 3 роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_1 остаточно призначено 3 роки 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців та на нього покладено певні обов’язки на підставі ст. 76 КК України.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

раніше судимого 1.08.2007 року

Рогатинським районним судом Івано-Франківської

області за ч. 1 ст. 309 КК України до

200 годин громадських робіт,

засуджено:

за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі;

за ч. 1 ст. 162 КК України на 1 рік обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України ОСОБА_2 призначено 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_2 остаточно призначено 2 роки 15 днів позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік 6 місяців та на нього покладено певні обов’язки на підставі ст. 76 КК України.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2008 року вирок залишено без зміни.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у вчиненні злочинів за таких обставин.

Весною 2007 року ОСОБА_1 на городі своєї бабусі в с. Васючині Рогатинського району Івано-Франківської області посіяв 10 рядків снотворного маку в кількості 1000 рослин та вирощував його.У вересні 2007 року ОСОБА_1 зібрав коробки маку, які зберігав на горищі будинку ОСОБА_5 в с. Васючині.

6.11.2007 року ОСОБА_1 продав ОСОБА_2 за 100 грн. макову солому вагою 1394,5 г, яку останній заховав на горищі власного будинку та зберігав без мети збуту.

30.10.2007 року ОСОБА_2, перебуваючи в нетверезому стані, без дозволу проник в будинок ОСОБА_4, чим порушив гарантоване Конституцією України (254к/96-ВР) право на недоторканість житла, при цьому розбив віконну шибку. Незаконні дії ОСОБА_2 були припинені ОСОБА_3. 31.10.2007 він знову незаконно проник в будинок ОСОБА_4.

У касаційному поданні порушується питання про скасування судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначається, що суд призначив ОСОБА_1 та ОСОБА_2 занадто м’яке покарання і не врахував при цьому у повному обсязі всі обставини справи та особи засуджених. Суд також порушив вимоги ст. 71 КК України, призначаючи остаточне покарання ОСОБА_2. Крім того, апеляційний суд при розгляді справи за апеляцією прокурора недостатньо мотивував своє рішення про залишення без задоволення апеляції та вироку – без зміни.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що подання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд визнав доведеною винність ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчинених злочинах, яка грунтується на допустимих і достатніх доказах, котрі ретельно досліджені у судовому засіданні і такі висновки суду у поданні не оспорюються.

Кваліфікація злочинних дій ОСОБА_1 за ч. ч. 2 ст. 310, ч. 2 ст. 307 КК України, ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 309, ч. 1 ст. 162 КК України також не оспорюється у поданні.

Призначаючи покарання ОСОБА_1 та ОСОБА_2, суд в достатній мірі врахував ступінь тяжкості вчинених ними злочинів, дані про особи засуджених, які щиро розкаялися у вчиненому,позитивно характеризуються, стан здоров’я засуджених: ОСОБА_1 постійно хворіє, страждає епілептичними судомами, є інвалідом третьої групи, ОСОБА_2 хворіє на туберкульоз обох легень. Також суд врахував, що ОСОБА_2 має неповнолітню дитину та, крім того, виховує неповнолітню дитину дружини від першого шлюбу.

Врахувавши усі пом’якшуючі обставини, суд прийшов до правильного висновку про призначення ОСОБА_1 покарання за ч. 2 ст. 307 КК України нижче від найнижчої межі ніж це передбачено законом.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про звільнення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком. Підстав вважати, що покарання є занадто м’яким і внаслідок цього несправедливим не вбачається.

Крім того, у судовому засіданні прокурор не наполягав на призначенні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 більш суворого покарання та просив звільнити їх від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком.

Посилання у поданні на те, що апеляційний суд неналежно розглянув справу за апеляцією прокурора та достатньо не мотивував своє рішення про залишення вироку без зміни безпідставні.

Як убачається з матеріалів справи, апеляційний суд дав належну оцінку усім доводам апеляції прокурора і прийшов до правильного висновку, що вирок суду першої інстанції є законними і обгрунтованим.

Істотних порушень кримінально-процесуального закону, які б могли бути підставою для скасування або зміни судових рішень не встановлено.

Переконливих доводів про необхідність призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 більш суворого покарання у поданні не наведено, а тому у задоволенні подання необхідно відмовити.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи, залишити без задоволення.

Вирок Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 28 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 16 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2. залишити без зміни.