Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 29 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Одеської області на вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина

України, в силу ст. 89 КК України не судимого

- за ч.1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 4 роки і 3 місяці позбавлення волі;

- за ч.1 ст. 263 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 3 місяці.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за вчинення злочинів за таких обставин.

22.06.2004 року близько 17 год. 30 хв., знаходячись у приміщенні сторожки дачного масиву "Рассвет", розташованого біля с. Бурдівка Роздільнянського району Одеської області,ОСОБА_1 під час сварки з охоронником ОСОБА_2 з метою вбивства завдав останньому численні удари металевою частиною лопати по різних частинах тіла, спричинивши потерпілому несумісні із життям тілесні ушкодження у виді відкритої черепно-мозкової травми з анатомічними пошкодженнями кісток черепу та головного мозку, від яких той помер.

Крім того, за місцем проживання АДРЕСА_1 ОСОБА_1 незаконно без відповідного дозволу зберігав знайдений самостріл, за допомогою якого в період з 01.11.2004 року по 02.11.2004 року з метою самогубства зробив постріл собі у груди. 02.11.2004 року зазначену вогнепальну зброю було вилучено.

У апеляційному порядку вирок оскаржено не було.

У касаційному поданні заступник прокурора Одеської області, не оспорюючи доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів і кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України, просить скасувати вирок суду першої інстанції з направленням справи на новий судовий розгляд. Мотивує тим, що місцевий суд, безпідставно застосувавши ст. 69 КК України, призначив ОСОБА_1 покарання, яке не відповідає тяжкості вчинених злочинів і даним про його особу внаслідок м'якості.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора на підтримання касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 65, 69 КК України при призначенні покарання суд повинен враховувати ступінь тяжкості вчинених злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. За наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті Особливої частини Кримінального кодексу (2341-14) за цей злочин. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Як убачається з вироку суду, ці вимоги закону судом дотримані не були.

Так, призначаючи ОСОБА_1 покарання, в тому числі за ч. 1 ст. 115 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, суд визнав пом'якшуючими покарання засудженого обставинами вчинення ним злочину вперше, сприяння розкриттю злочину, фізичний стан засудженого, в тілі якого після спроби самогубства залишився уламок кулі, а також знаходження ОСОБА_1 під вартою близько 4 років і те, що відносно нього в цей час застосовувалися примусові заходи медичного характеру.

Однак при цьому суд не зазначив, в чому полягало сприяння ОСОБА_1 розкриттю злочину і якого саме з двох злочинів, за які його засуджено, та чи вплинуло це і яким чином на зниження ступеня тяжкості вчиненого ним. Не звернув уваги суд й на наявні у справі дані про те, щоОСОБА_1 раніше вчинював злочини, передбачені ч.1 ст. 296, ч. 1 ст. 140, ч.1 ст. 125, ч.1 ст. 129 КК України 1960 року, судимості за які відповідно до ст. 89 КК України погашені. Тому посилання суду на вчинення ним злочину вперше і на сприяння його розкриттю як на пом'якшуючі покарання обставини не можна визнати правильним.

Також судом при призначенні ОСОБА_1 покарання не було враховано те, що після вчинення вбивства ОСОБА_2 він утік, довгий час переховувався і був оголошений у розшук (а.с.78).

Крім того, як видно з матеріалів кримінальної справи, під час досудового слідства та судового розгляду справиОСОБА_1 свою вину у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України, визнавав частково.

Судом не в повній мірі враховано й те, що вчинені ОСОБА_1 злочини відносяться до категорії особливо тяжкого і середньої тяжкості,ОСОБА_1 протягом 2003 року під час проживання в с. Молодятин за характеристикою, наданою Молодятинською сільською радою Коломийського району Івано-Франківської області, характеризувався як особа, схильна до вживання спиртного (а.с.76), а жителями с. Молодятин - негативно.

Під час свого проживання з червня 2004 року в с. Бурдівка Роздільнянського району Одеської області згідно з наданою йому характеристикоюОСОБА_1 характеризувався також негативно (а.с.214).

Крім того, за матеріалами справи та показаннями самого ОСОБА_1 (а.с. 93 звор., 461) злочин, передбачений ч.1 ст. 115 КК України, він учинив у стані алкогольного сп'яніння, про що органи досудового слідства зазначили у пред'явленому йому обвинуваченні. Однак суд на цю обставину уваги не звернув і їй ніякої оцінки у вироку не дав, хоча вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння за законом може бути визнано як обтяжуюча покарання обставина.

Не враховано судом і даних про виявлення у ОСОБА_1 венеричної хвороби (а.с. 498).

Також судом не мотивовано, чому він визнав пом'якшуючими покарання обставинами тривалість строку перебування ОСОБА_1 за вчинені злочини під вартою та застосування в цей час (з 05.09.2005 року по 29.06.2008 року) до нього примусового лікування в психіатричній лікарні, якщо згідно з вимогами ст. 338 КПК України ці строки зараховуються в строк відбуття покарання, призначеного судом.

З урахуванням викладеного, слід визнати, що судом при призначенні ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі за ч. 1 ст. 115 КК України було необґрунтовано застосовано ст. 69 КК України та безпідставно визначено за розміром покарання, нижче від найнижчої межі санкції цього закону у виді позбавлення волі на строк 4 роки і 3 місяці, і таке покарання за зазначений злочин і за сукупністю злочинів не є достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Тому на підставі п.3 ч.1 ст. 398 КПК України вирок суду щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню за м'якістю призначеного йому покарання, а справа - направленню на новий судовий розгляд.

При новому розгляді справи у разі визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 115, ч.1 ст. 263 КК України, суду належить повною мірою врахувати тяжкість вчинених злочинів, особу засудженого та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, та призначити йому покарання відповідно до вимог ст. 65 КК України.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційне подання заступника прокурора Одеської області задовольнити.

Вирок Роздільнянського районного суду Одеської області від 28 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати за м'якістю призначеного йому покарання, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.