Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 29 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок Ровеньківського міського суду Луганської області від 15 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1.

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця села Зеленодольського Антрацитівського району Луганської області, мешканця міста Ровеньки Луганської області, громадянина України, такого, що згідно зі ст. 89 КК України не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк 4 роки з позбавлення права керувати транспортними засобами на строк 2 роки зі звільненням від відбування цього покарання на підставі ст. 75 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов’язків, передбачених ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально–виконавчої інспекції, та повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь: лікувальної установи витрати на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_2 в розмірі 5 431 гривню 34 копійки; ОСОБА_3 2 000 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 5 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

За вироком суду ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він 12 квітня 2008 року приблизно о 18-ій годині 55 хвилин, керуючи мотоциклом "Минск" на вулиці Леніна в селищі Ясенівський міста Ровеньки, всупереч п. 12.3 Правил дорожнього руху України не обрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого наїхав на малолітнього пішохода ОСОБА_2, який в цей час переходив дорогу, чим спричинив останньому тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати вирок та направити справу на новий судовий розгляд. Вважає, що застосовуючи положення закону про звільнення засудженого від відбування основного покарання з випробуванням, суд неправильно звільнив його й від відбування додаткового у виді позбавлення права керувати транспортними засобами. Також зазначає, що суд помилково вказав у вступній частині вироку погашену попередню судимість ОСОБА_1.

Заслухавши доповідача, думку прокурора Опанасюка О.В. про задоволення касаційного подання з наведених у ньому підстав, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що це подання підлягає задоволенню з огляду на таке.

Висновки суду щодо винності ОСОБА_1. у злочині, за який його засуджено, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами, зібраними та дослідженими в судовому засіданні. Подія злочину, обґрунтованість вироку, як і кримінально-правова оцінка діяння за ч. 2 ст. 286 КК України, та рішення про звільнення засудженого від відбування основного покарання, в касаційному поданні не оспорюються.

Із змісту резолютивної частини вироку вбачаться, що суд призначив засудженому ОСОБА_1 основне та додаткове покарання й на підставі ст. 75 КК України звільнив його від відбування цього покарання з випробуванням, тобто звільнив його від відбування і основного, і додаткового покарань.

Таке звільнення є помилковим, оскільки стало наслідком неправильного застосування кримінального закону.

Виходячи з положень ст.ст. 75, 77 КК України, суд вправі прийняти рішення про звільнення особи від відбування основного покарання, але, за відсутності для цього фактичних та правових підстав, не може звільнити цю особу від відбування призначеного їй додаткового покарання, зокрема, й позбавлення права керувати транспортним засобами.

У зв’язку із наведеним, погоджуючись з доводами прокурора, колегія суддів вважає, що вирок суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого з додержанням положень ст. 65 КК України слід прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Крім того, якщо суд дійде висновку про винність ОСОБА_1. у злочині, то при складанні вступної частини вироку слід правильно зазначити дані про судимість засудженого, зокрема з’ясувати, чи не повинна вважатися погашеною його судимість за вироком від 07 грудня 2005 року.

Керуючись ст.ст. 394 – 396 КПК України (1001-05) , колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Вирок Ровеньківського міського суду Луганської області від 15 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.