Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 29 вересня 2009 року касаційне поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 8 вересня 2008 року по справі за скаргою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про скасування постанови про порушення кримінальної справи,

старшим слідчим по ОВС СВ УСБУ в Одеській області були порушені кримінальні справи: 2 березня 2005 року за фактом розтрати майна СВК "Гідерим" в особливо великих розмірах за ч. 5 ст. 191 КК України; 1 червня 2006 року щодо ОСОБА_1 за ч.5 ст. 191, ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 366 КК України та щодо ОСОБА_2 за ч. 5 ст. 27, ч.5 ст. 191, ч.5 ст. 27, ч.5 ст. 365 та ч.2 ст. 366 КК України; 6 червня 2006 року щодо ОСОБА_2 за ч.1 та ч.3 ст. 358 КК України.

У постановах зазначено, що в листопаді 2002 року голова правління сільськогосподарського виробничого кооперативу "Гідерим" в Котовському районі Одеської області, ОСОБА_1, будучи службовою особою, уповноваженою на управління майном кооперативу, діючи всупереч інтересам служби, в порушення ЗУ "Про сільськогосподарську кооперацію", "Про підприємства в Україні", без рішення загальних зборів членів кооперативу, умисно, незаконно й безоплатно передав майно кооперативу на суму 143972 грн. приватному підприємству "Зоряне".

В подальшому ОСОБА_1 без рішення загальних зборів членів кооперативу, перевищуючи свої повноваження, одноособово прийняв рішення про ліквідацію СВК "Гідерим" та вніс в офіційні документи неправдиві відомості.

Дружина ОСОБА_1 – ОСОБА_2, працюючи головним економістом СВК "Гідерим", сприяла йому у незаконній передачі майна кооперативу, у його незаконній ліквідації та, крім того, підробляла документи і надавала їх у Котовську районну державну адміністрацію.

Постановою місцевого суду скасовано вказані постанови слідчого і відмовлено у порушенні кримінальних справ щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Ухвалою апеляційного суду зазначена постанова залишена без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить вказані постанову місцевого суду та ухвалу апеляційного суду скасувати та направити матеріали слідчому для подальшого розслідування. Вважає, що при порушенні кримінальної справи дотримані вимоги ст.ст. 94, 98 КПК України, оскільки були одержані достатні дані, які вказували на наявність в діях ОСОБА_2 ознак зазначених вище злочинів.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, прокурора Кравченко Є.С., яка просила подання задовольнити та скасувати судові рішення, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 98 КПК України за наявності приводів і підстав, зазначених у ст. 94 КПК України, прокурор, слідчий, орган дізнання зобов’язані винести постанову про порушення кримінальної справи, вказавши приводи і підстави до порушення справи, статтю кримінального закону, за ознаками якої порушується справа.

Як убачається з матеріалів справи, приводом і підставами для її порушення слугувало безпосереднє виявлення органом дізнання ознак злочину та матеріали дослідчої перевірки.

Згідно з вимогами ст. 236-8 КПК України, при розгляді скарги на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів та підстав для винесення постанови про порушення справи, законність джерел отримання даних, які стали підставою для винесення цієї постанови і не вправі розглядати та заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Судом першої інстанції у постанові зазначено, що достатніх приводів та підстав для порушення кримінальної справи щодо ОСОБА_2 у слідчого не було, оскільки матеріали перевірки не містять даних, які б підтверджували наявність в їх діях прямого умислу на розтрату майна, а також, що ОСОБА_1 в дійсності самостійно приймав рішення і ОСОБА_2 сприяла йому у цьому. Судом було встановлено, що питання щодо реорганізації СВК "Гідерим", передачі майна кооперативу ПП "Зоряне", ліквідації СВК "Гідерим" приймалося на підставі рішення колективу кооперативу, а не одноособово ОСОБА_2 та зазначено, що в разі непогодження з рішенням або спричиненням діями ОСОБА_2 будь-кому шкоди ці питання підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Крім цього судом вказано, що у постанові про порушення кримінальної справи відсутні дані про спричинення шкоди окремим фізичним чи юридичним особам; про настання тяжких наслідків з їх конкретизацією, а також відсутні дані, які б підтверджували об’єктивну та суб’єктивну сторону злочинів, передбачених ст. ст. 191, 365 КК України..

Разом з тим, такі посилання суду не ґрунтуються на вимогах закону, оскільки: по-перше, слідчим за ст. 191 КК України було порушено справу не щодо конкретної особи, а за фактом розтрати майна, по-друге з’ясування об’єктивної та суб’єктивної сторін злочину на стадії порушення кримінальної справи є прерогативою органу слідства, а не суду, тому рішення слідчого органу з цього приводу судовому контролю не підлягає.

До того ж, місцевий суд, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, фактично увійшов в оцінку доказів і проаналізував обставини події, що є неприпустимим.

З огляду на наведене, слід визнати, що рішення місцевого суду постановлено з істотним порушенням кримінально-процесуального закону.

Апеляційний суд, перевіряючи доводи апеляції прокурора, не звернув увагу на допущені судом першої інстанції порушення закону і, навівши в ухвалі аналогічні мотиви, залишив без зміни постанову місцевого суду.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно розглянути справу з дотримання чинного законодавства та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України,

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 22 серпня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Одеської області від 8 вересня 2008 року по справі за скаргами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 скасувати, а справу направити у той же місцевий суд на новий судовий розгляд в іншому складі суду.