Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 29 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постановлені щодо ОСОБА_1 та

ОСОБА_2. судові рішення,

вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 03 квітня 2008 року

ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше судиму,

виправдано за ч. 1 ст. 315 КК України та засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, за ч. 2 ст. 309 КК України на 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2. визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є її власністю;

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, несудимого,

засуджено за ч. 2 ст. 307 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, за ч. 1 ст. 309 КК України на 1 рік позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2008 року вирок щодо ОСОБА_2. та ОСОБА_1 змінено: доповнено мотивовану частину вироку вказівками про виготовлення та збут ОСОБА_2, а також придбання і збут ОСОБА_1 особливо небезпечної психотропної речовини; виключено з мотивувальної частини вироку по епізоду зберігання ОСОБА_2 33 мл особливо небезпечної психотропної речовини, вказівку суду про її зберігання з метою збуту; вважаються засудженими: ОСОБА_2. за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 2 ст. 309 КК України, на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є її власністю, а на підставі ст. ст. 75 КК України її звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки; ОСОБА_1 за сукупністю злочинів, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 309 КК України, на 3 роки позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є його власністю, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Відповідно до ст. 76 КК України на засуджених покладено обов’язки не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи, повідомляти ці органи про зміну місця проживання, роботи і навчання та періодично з’являтися для реєстрації в ці органи;

З урахуванням змін, внесених ухвалою апеляційного суду, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 визнано винними у вчиненні ними таких злочинів.

22 травня 2007 року ОСОБА_2. з метою незаконного збуту особливо небезпечної психотропної речовини за місцем свого проживання у квартирі АДРЕСА_1 за попередньою змовою з невстановленою слідством особою незаконно виготовила препарат, що містить перветин, який незаконно зберігала у вказаному місці.

У цей же день, у нічний час, ОСОБА_1, домовившись по телефону з ОСОБА_2, з метою придбання особливо небезпечної психотропної речовини прибув до вказаного будинку, де на 2 поверсі під’їзду невстановлена слідством особа передала йому шприц з вказаною речовиною об’ємом 6 мл., частину якого ОСОБА_1 вибрав у шприц і передав ОСОБА_3 а решту залишив для особистого вживання.

Цього ж дня, ОСОБА_1 з ОСОБА_3 були затримані працівниками міліції, які виявили та вилучили у них шприци з психотропною речовиною об’ємом відповідно 4,6 мл та 1, 3 мл.

18 липня 2007 року, у денний час, ОСОБА_2. за місцем свого проживання незаконно виготовила особливо небезпечну психотропну речовину – препарат, що містить перветин, який незаконно зберігала у вказаному місці з метою збуту.

У цей же день, приблизно о 16 год., ОСОБА_2. у дворі зазначеного будинку незаконно збула ОСОБА_4. 4,2 мл вказаної речовини, а решту речовини, об’ємом 33 мл, яку цього ж дня було виявлено та вилучено працівниками міліції, незаконно зберігала за місцем свого проживання для особистого вживання.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_2. обвинувачувалася у тому, що вона у квітні 2007 року, більш точна дата слідством не встановлена, зустрівши біля будинку АДРЕСА_2 ОСОБА_1 та маючи умисел на схиляння останнього до вживання психотропних речовин, у процесі розмови запропонувала йому спробувати вжити особливо небезпечні психотропні речовини – кустарно виготовлений препарат з ефедрину, псевдоефедрин, або препаратів, які їх містять (препарат, що містить перветин). При цьому ОСОБА_2. з метою викликання у ОСОБА_1 бажання вжити вказані психотропні речовини, розповіла йому про їх дію на організм, схиливши таким чином ОСОБА_1 до вживання особливо небезпечних психотропних речовин. Такі дії ОСОБА_2. було кваліфіковано за ч. 1 ст. 315 КК України. Суд при розгляді справи виправдав ОСОБА_2 по даному епізоду.

У касаційному поданні прокурор посилається на те, що суд необґрунтовано виправдав ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 315 КК України, що призвело до безпідставного виключення з її обвинувачення за ч. 2 ст. 307 КК України кваліфікуючої ознаки – вчинення злочину особою, яка раніше вчинила злочин, передбачений ст. 315 КК України. Також зазначає, що згідно протоколу судового засідання, суд оголосив постанову про закритий розгляд справи, однак у матеріалах справи дана постанова відсутня. Вважає, що судом неправильно визначено ОСОБА_2. початок строку відбування покарання, а призначене їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України є надто м’яким. Апеляційний суд при розгляді справи таких допущених судом першої інстанції недоліків не усунув і, крім того, не обґрунтував свого рішення про можливість застосування до засуджених ст. 75 КК України, а також порушив вимоги ст. 77 КК України. Просить скасувати постановлені щодо ОСОБА_2. і ОСОБА_1 судові рішення та направити справу на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи, та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Згідно з роз’ясненнями, що містяться у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України має бути належним чином мотивоване.

При звільненні з випробуванням від відбування основного покарання суд відповідно до ст. 77 КК України може призначити додаткові покарання: штраф (за умови, що він передбачений санкцією закону, за яким засуджується особа); позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю; позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.

Матеріалами справи встановлено, що апеляційний суд вказані вимоги закону належним чином не виконав і, приймаючи рішення про застосування до

ОСОБА_2. та ОСОБА_1 звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, не обґрунтував в ухвалі свого висновку про можливість виправлення засуджених без реального відбування ними покарання.

Крім цього, суд апеляційної інстанції, звільняючи ОСОБА_2 і ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, застосував до засуджених, передбачене санкцією ч. 2 ст. 307 КК України, додаткове покарання у виді конфіскації майна, чим порушив вимоги ст. 77 КК України.

З урахування зазначеного, ухвала апеляційного суду щодо ОСОБА_2. та ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа направленню на новий апеляційний розгляд під час якого необхідно усунути вказані недоліки та прийняти законне й обґрунтоване рішення.

Що ж стосується інших, наведених у касаційному поданні прокурора доводів, то вони підлягають перевірці при новому апеляційному розгляді справи.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити частково.

Ухвалу апеляційного суду Одеської області від 16 вересня 2008 року щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же суд в іншому складі суду.