Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Білуги С.В.,

Загороднього А.Ф.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 26.05.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про зобов'язання видати ордер на квартиру,

У лютому 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про зобов'язання відповідача виключити з числа службового житла однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 36,5 кв.м., житловою площею 18,7 кв.м., в якій мешкає позивач з дружиною; зобов'язати відповідача видати ордер на однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 на склад сім'ї позивача з двох осіб.

Постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 26.05.2015, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить постанову Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 26.05.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 скасувати, як такі що не відповідають нормам чинного законодавства, та винести нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що рішенням Самарської районної у м.Дніпропетровську ради від 05.07.2007 №475 однокімнатну квартиру АДРЕСА_1, було включено до числа службових та закріплено за КП "Житлове господарство Самарського району". Рішенням Самарської районної у м.Дніпропетровську ради від 05.07.2007 № 479 цю квартиру надано для проживання позивачу та його дружині.

КП "Житлове господарство Самарського району" 08.04.2014 звернулося до голови Дніпропетровської міської ради з клопотанням про виключення з числа службового житла однокімнатної квартири АДРЕСА_2 та видачу ордеру на склад сім'ї ОСОБА_2 з двох осіб.

Дніпропетровська міська рада листом від 06.08.2014 № 7/21-2550 відмовила позивачеві у виключенні вказаної квартири з числа службових, оскільки є необхідність забезпечення використання службових приміщень по цільовому призначенню, підстав для зміни статусу службової квартири, з урахуванням великої потреби в службовому житлі, немає.

Вирішуючи даний спір, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає цей висновок помилковим.

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

За змістом частини першої статті 3 Житлового кодексу Української РСР житлові відносини регулюються, в основному, цим Кодексом, а згідно з частиною першою статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із житлових відносин розглядаються судами в порядку цивільного судочинства.

Оскільки позивач звернувся до суду за захистом прав, що виникли з житлових правовідносин, цей спір не є публічно-правовим і для нього встановлений інший порядок судового вирішення, а тому зазначена справа не підлягає розгляду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) , що відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для закриття провадження у справі.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, викладеною у постанові від 02 грудня 2014 року у справі № 21-530а14.

Пунктом першим частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 228 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі з підстав, встановлених статтями 155 і 157 цього Кодексу.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про скасування ухвалених судових рішень та закриття провадження у справі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 157, 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 26.05.2015 та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 11.11.2015 у справі за позовом ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради про зобов'язання видати ордер на квартиру - скасувати, а провадження у адміністративній справі закрити.

ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України (2747-15) .