Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_3 на судові рішення, постановлені щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Вироком Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 лютого 2009 року засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження,

останній раз судимого 30.08.2004

року за ч.3 ст. 185 КК України на

3 роки позбавлення волі,

до покарання у виді позбавлення волі: за ч.2 ст.121 КК - строком на 7 років, за ч.3 ст. 185 КК України - строком на 4 роки, а на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів - строком на 7 років 6 місяців.

За ч.2 ст. 127 КК України ОСОБА_1 виправдано на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України, за відсутністю в його діях складу злочину.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження,

не судимого,

за ч.2 ст. 121 КК України із застосуванням ст. 69 КК України - до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 роки та покладенням на нього обов’язків, передбачених п.п. 2, 3, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

За ч.2 ст. 127 КК України ОСОБА_2 виправдано на підставі п.2 ч.1 ст. 6 КПК України, за відсутністю в його діях складу злочину.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволено частково.

Постановлено стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь потерпілого ОСОБА_3 40 000 грн. на відшкодування заподіяної моральної шкоди.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди потерпілому відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 2 червня 2009 року вирок залишений без змін.

За вироком суду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними та засуджено за те, що вони 28 січня 2008 року, приблизно о 02 годині, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння в квартирі АДРЕСА_1, під час сварки, яка переросла у бійку, разом із особою, справа відносно якої виділена в окреме провадження, умисно заподіяли ОСОБА_3 декілька ударів ногами та руками по голові та тулубу, спричинивши останньому тяжкі тілесні ушкодження.

Крім того, ОСОБА_1 22 травня 2008 року, приблизно о 22 годині 30 хвилин, проник в будинок АДРЕСА_2, звідки вчинив крадіжку майна потерпілої ОСОБА_4 на загальну суму 1149 грн. та ОСОБА_5 на загальну суму 352 грн.

У касаційній скарзі потерпілий ОСОБА_3 ставить питання про скасування постановлених судових рішень щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у зв’язку з м’якістю призначеного ОСОБА_2 покарання та безпідставним виправданням обох засуджених за ч.2 ст. 127 КК України. Також не погоджується з вирішенням судом цивільного позову. Просить справу направити на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідача, думку прокурора, який підтримав касаційну скаргу потерпілого, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з положеннями ст. 398 КПК України однією з підстав для скасування вироку є невідповідність призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого.

Як видно з вироку суду, призначаючи покарання ОСОБА_2 із застосуванням ст. 69 КК України, нижче від найнижчої межі, встановленої ч.2 ст. 121 КК України, а також приймаючи рішення про звільнення його від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, суд послався лише на те, що засуджений вперше притягується до кримінальної відповідальності, виключно позитивно характеризується за місцем проживання та роботи, має на утриманні двох малолітніх дітей.

У той же час судом було зазначено, що ОСОБА_2 вчинив тяжкий злочин у стані алкогольного сп’яніння, вину визнавав частково.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 69 КК України суд може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м’якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за цей злочин, за наявності кількох обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

Проте, з наведених судом обставин не вбачається, що вони істотно вплинули на ступінь тяжкості вчиненого злочину. Суд також не врахував належним чином і дані про особу винного, конкретні обставини скоєння ним злочину.

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд обрав засудженому ОСОБА_2 покарання з порушенням загальних засад призначення покарання, передбачених ч. 1 ст. 65 КК України, а апеляційний суд таку помилку суду залишив поза увагою.

Отже, доводи касаційної скарги потерпілого ОСОБА_3 про необґрунтованість постановлених судових рішень у зв’язку з надмірною м’якістю покарання, призначеного засудженому ОСОБА_2, є слушними.

Також, на думку колегії суддів, заслуговують на увагу доводи касаційної скарги потерпілого ОСОБА_3 про помилковість рішення суду в частині вирішення цивільного позову.

Як убачається з вироку суду, позовні вимоги ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди судом були залишені без задоволення у зв’язку з тим, що потерпілий не надав суду доказів про заподіяння йому матеріальної шкоди. При цьому поза увагою суду залишилися показання потерпілого, що він протягом тривалого часу знаходився на лікуванні: з 28 січня по березень місяць, а потім – ще місяць (т. 2, а.с. 149), та не було з’ясовано належним чином питання про те, чи не ніс він у зв’язку з лікуванням матеріальні витрати; не було надано часу для збирання та пред’явлення суду доказів, які б підтверджували понесену ним матеріальну шкоду.

Таким чином, приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову потерпілого ОСОБА_3 про відшкодування майнової шкоди, суд тим самим не врахував положення ст. 2 КПК України про те, що завданням кримінального судочинства є, зокрема, охорона прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб, і залишив права потерпілого як цивільного позивача без належного юридичного захисту.

Заслуговують на увагу і доводи касаційної скарги потерпілого ОСОБА_3 про те, що розмір стягнутої із засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на його користь моральної шкоди не відповідає ступеню його моральних страждань.

Так, суд зазначив у вироку, що при визначенні розміру шкоди враховано характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого, ступень вини підсудних, їх майновий стан. Одночасно суд зазначив, що відшкодування моральної шкоди не може бути способом збагачення.

Проте, в порушення вимог п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (v0004700-95) , зі змінами, внесеними Постановою № 5 від 25.01.2001 р., судом належним чином не було враховано те, що стан здоров’я потерпілого зазнав стійких змін, після вчинення відносно ОСОБА_3 злочину йому було встановлено інвалідність.

Отже, вирок місцевого суду та ухвала апеляційного суду в частині засудження ОСОБА_2, а також в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_3 підлягають скасуванню, а справа в цій частині - поверненню на новий судовий розгляд: щодо ОСОБА_2 – у порядку кримінального судочинства, а відносно ОСОБА_1 – для розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо при новому розгляді справи винність ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину підтвердиться, призначене йому покарання слід визнати м’яким.

При новому розгляді справи слід також більш ретельно перевірити вимоги потерпілого про стягнення на його користь заподіяної шкоди і в залежності від встановленого прийняти обґрунтоване рішення.

Щодо доводів потерпілого ОСОБА_3 про необґрунтованість виправдання засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.2 ст. 127 КК України, то вони, на думку колегії суддів, на увагу не заслуговують.

Як убачається із судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції дали належну оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам в їх сукупності та взаємозв’язку і на підставі цього дійшли обґрунтованого висновку про відсутність у засуджених мети злочину, яка є обов’язковою ознакою суб’єктивної сторони складу злочину, передбаченою ст. 127 КК України, а, відповідно, і складу злочину в цілому. З матеріалів справи вбачається, що засуджені побили потерпілого під час сумісного розпивання спиртних напоїв, в ході раптово виниклої сварки, яка переросла у бійку.

Будь-яких процесуальних порушень при дослідженні й оцінці доказів, які б ставили під сумнів правильність висновків суду щодо невинуватості ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч.2 ст. 127 КК України, судом не допущено.

В цій частині судові рішення є законними, підстав для їх скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Кам’янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 11 лютого 2009 року та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 2 червня 2009 року скасувати:

- відносно ОСОБА_2 - в частині його засудження та в частині вирішення цивільного позову;

- відносно ОСОБА_1 - в частині вирішення цивільного позову.

Справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції:

- відносно ОСОБА_2 - у порядку кримінального судочинства;

- відносно ОСОБА_1 в частині вирішення цивільного позову - у порядку цивільного судочинства.