Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 24 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на вирок Артемівського районного суду м. Луганська від 25 грудня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 17 лютого 2009 року щодо ОСОБА_3

Цим вироком ОСОБА_3

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця м. Луганська, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 191, ч. 1 ст. 286 КК України, і призначено йому покарання:

- за ч. 3 ст. 191 КК України – 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю, та займатися підприємницькою діяльністю на 2 роки;

- за ч. 1 ст. 286 КК України – 2 роки обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_3 остаточно призначено 3 роки позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю, та займатися підприємницькою діяльністю на 2 роки і з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього обов’язків, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_3 на користь потерпілої ОСОБА_4 40239 грн. 28 коп. на відшкодування майнової шкоди, на користь потерпілого ОСОБА_5 15000 грн. на відшкодування моральної шкоди, на користь Луганської міської багатопрофільної лікарні № 2 593 грн. 92 коп. і на користь Луганської обласної клінічної лікарні 462 грн.

Прийнято рішення щодо речових доказів та судових витрат.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 17 лютого 2009 року вирок щодо ОСОБА_3 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочинів за таких обставин.

ОСОБА_3, працюючи у фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 на посаді спеціаліста зі збуту та будучи матеріально відповідальною особою, в обов’язки якої входило забезпечення збереження ввірених їй матеріальних цінностей, діючи повторно, при виконанні своїх функціональних обов’язків привласнив собі гроші, отримані ним від клієнтів підприємця ОСОБА_4, а саме:

30 серпня та 27 вересня 2007 року – 1734 грн. 21 коп. від ПП ОСОБА_5;

5 вересня 2007 року – 600 грн. від ПП ОСОБА_6;

6 та 20 вересня 2007 року – 3157 грн. 35 коп. від ПП ОСОБА_7;

6 вересня 2007 року – 512 грн. 66 коп. від ПП ОСОБА_8

6 вересня 2007 року – 520 грн. 90 коп. від ПП ОСОБА_9

7 та 28 вересня 2007 року – 1789 грн. 23 коп. від ПП ОСОБА_10;

7 та 21 вересня 2007 року – 1412 грн. 40 коп. від ПП ОСОБА_11;

7 та 21 вересня 2007 року – 3050 грн. 34 коп. від ПП ОСОБА_12;

11 вересня 2007 року – 323 грн. 11 коп. від ПП ОСОБА_13;

11 та 25 вересня 2007 року – 893 грн. 58 коп. від ПП ОСОБА_14;

11 та 18 вересня 2007 року – 929 грн. 02 коп. від ПП ОСОБА_15;

12 вересня 2007 року – 800 грн. 79 коп. від ПП ОСОБА_16;

12 та 26 вересня 2007 року – 2333 грн. 64 коп. від ПП ОСОБА_17;

13 та 27 вересня і 11 жовтня 2007 року – 4618 грн. 79 коп. від ПП ОСОБА_18;

13 та 27 вересня 2007 року – 476 грн. 37 коп. від ПП ОСОБА_19;

13 та 27 вересня 2007 року – 1113 грн. 90 коп. від ПП ОСОБА_20;

13 та 27 вересня 2007 року – 823 грн. 23 коп. від ПП ОСОБА_21;

13 та 27 вересня 2007 року – 373 грн. 20 коп. від ПП ОСОБА_22;

13 та 27 вересня 2007 року – 2364 грн. 92 коп. від ПП ОСОБА_23;

13 та 27 вересня 2007 року – 589 грн. 92 коп. від ПП ОСОБА_24;

13 вересня 2007 року – 954 грн. 67 коп. від ПП ОСОБА_25;

13 та 27 вересня 2007 року – 1140 грн. 71 коп. від ПП ОСОБА_26;

13 вересня 2007 року – 316 грн. 91 коп. від ПП ОСОБА_27;

13 та 27 вересня 2007 року – 1081 грн. 03 коп. від ПП ОСОБА_28;

19 вересня 2007 року – 1606 грн. 56 коп. від ПП ОСОБА_29;

19 вересня 2007 року – 301 грн. 98 коп. від ПП ОСОБА_30;

20 вересня 2007 року – 2068 грн. 20 коп. від ПП ОСОБА_31;

20 вересня 2007 року – 635 грн. 22 коп. від ПП ОСОБА_32;

26 вересня 2007 року – 1301 грн. 25 коп. від ПП ОСОБА_33;

27 вересня 2007 року – 301 грн. 92 коп. від ПП ОСОБА_34,

чим заподіяв ОСОБА_4 майнову шкоду на загальну суму 40239 грн. 28 коп.

Крім того, 1 жовтня 2007 року, приблизно о 7 год. 10 хв., ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки "ЗАЗ-110247", державний номерний знак НОМЕР_1 та рухаючись автодорогою "Луганськ-КПП Красна Талівка" з боку смт. Станично-Луганського Луганської області в напрямку вул. Відродження м. Луганська, допустив неуважність, неправильно оцінив зміни у дорожній обстановці, не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості керованого ним автомобіля, виконав невиправданий маневр зміни напрямку руху ліворуч, чим створив аварійну обстановку, яка спричинила виїзд його автомобіля на зустрічну смугу руху автотранспорту, де допустив зіткнення з автомобілем марки "Фольксваген Гольф 2", державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_5, який рухався назустріч, внаслідок чого останній отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості у виді закритого перелому п’ятого ребра ліворуч та перелому правої лонної кістки.

У касаційній скарзі захисники засудженого, даючи свій аналіз доказам у справі, просять судові рішення щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на нове розслідування. Мотивують тим, що в обґрунтування свого висновку про винуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів суд послався на докази, які не можуть бути визнані допустимими. Не ґрунтується на матеріалах справи висновок суду про те, що ОСОБА_3 був матеріально відповідальною особою, оскільки відповідний договір між ним та роботодавцем не укладався. Відсутні докази привласнення ОСОБА_3 отриманих ним від клієнтів ОСОБА_4 грошей, розслідування обставин привласнення проведено неповно і однобічно з обвинувальним ухилом та порушенням вимог кримінально-процесуального закону, зокрема, при проведенні судово-бухгалтерської експертизи та допитах свідків, показання останніх щодо цих обставин є суперечливими, проте суд, визнаючи ОСОБА_3 винним, всупереч вимогам ст. 323 КПК України у вироку не зазначив, чому він відкинув докази, які свідчать на користь підсудного. Крім того, вважають, що інкриміновані ОСОБА_3 дії неправильно кваліфіковано за ч. 3 ст. 191 КК України за ознакою повторності, оскільки мав місце продовжуваний злочин. Також стверджують про неповноту розслідування обставин дорожньо-транспортної пригоди, що виключає можливість постановлення в цій частині обґрунтованого судового рішення. Зазначають, що апеляційний суд не перевірив належним чином доводи їх апеляції та залишив поза увагою порушення вимог закону, допущенні під час розслідування та судового розгляду даної справи в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду скасувати як таку, що не відповідає вимогам ст. 377 КПК України, а справу направити на новий апеляційний розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 377 КПК України в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені докладні мотиви прийнятого рішення, а при залишенні апеляції без задоволення – підстави, через які апеляцію визнано необґрунтованою.

Ці вимоги закону апеляційним судом не виконано.

Так, з матеріалів даної справи вбачається, що захисниками ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було подано апеляцію на вирок щодо ОСОБА_3, в якій вони, даючи свій аналіз наявним у справі доказам та посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та недоведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованих йому злочинів, неправильне застосування судом кримінального та істотне порушення вимог кримінально-процесуального закону, просили зазначений вирок скасувати та постановити щодо ОСОБА_3 виправдувальний вирок. При цьому в апеляції та доповненнях до неї захисники, крім іншого, наводили конкретні доводи щодо спростування викладеного у вироку висновку суду про те, що, працюючи у підприємця ОСОБА_4, ОСОБА_3 являвся матеріально відповідальною особою, щодо відсутності належних доказів привласнення ним отриманих від клієнтів ОСОБА_4 за поставлений товар грошей, незгоди з висновком судово-бухгалтерської експертизи та невідповідності останнього вимогам кримінально-процесуального закону, а також посилалися на конкретні докази та показання свідків на користь ОСОБА_3, яким, як і показанням самого ОСОБА_3, не було надано оцінки судом.

Проте, залишаючи апеляцію захисників засудженого ОСОБА_3 на вирок щодо нього без задоволення, апеляційний суд не зазначив підстави, через які визнав доводи апеляції необґрунтованими, а, пославшись на ті ж самі докази, що й суд першої інстанції, зробив висновок про обґрунтованість засудження ОСОБА_3

За таких обставин ухвалу апеляційного суду не можна вважати такою, що відповідає вимогам ст. 377 КПК України.

Тому ухвала апеляційного суду в даній справі підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий апеляційний розгляд, під час якого апеляційному суду необхідно розглянути справу відповідно до вимог закону та ухвалити законне і обґрунтоване рішення.

Доводи касаційної скарги, які за змістом аналогічні доводам апеляції, мають бути перевірені під час апеляційного розгляду справи.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу захисників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у кримінальній справі щодо ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Луганської області від 17 лютого 2009 року щодо ОСОБА_3 скасувати, а справу направити на новий апеляційний розгляд у той же апеляційний суд в іншому складі суду.