Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2015 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року по справі № 804/703/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віктор М" до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

Товариство з обмеженою відповідальністю "Віктор М" звернулось до суду з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0005101501 від 02.12.2013 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 392582,00 грн.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2015 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 29.10.2013 року по 30.10.2013 року податковим органом на підставі пп.78.1.8 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України згідно наказу від 12.03.2013 року № 323 було проведено позапланову перевірку позивача з питань визначення правомірності формування залишку від'ємного значення по декларації за вересень 2013 року, за результатами якої було складено акт від 30.10.2013 року за № 887, за висновками якого позивачем в порушення п.102.5 ст.102, абзацу "б" п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України завищено від'ємне значення, яке після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (рядок 24 декларації) за вересень 2013 року на суму 392582,00 грн.

На думку податкового органу, платник податків мав скористатися правом на отримання суми бюджетного відшкодування в момент виникнення на це такого права, а саме: у серпні 2008 року, у зв'язку з чим податковий орган дійшов висновку про те, що завищення залишку від'ємного значення за грудень 2007 року по податковій декларації з ПДВ за січень 2013 року фактично є наслідком заниження суми бюджетного відшкодування за серпень 2008 року.

На підставі вказаного акту перевірки податковим органом 02.12.2013 року було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення № 0005101501, за яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість за податковою декларацією з ПДВ за вересень 2013 року у розмірі 392582,00 грн.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п.200.3 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Згідно п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Зі змісту наведених норм видно, що вони не містять жодних обмежень щодо врахування від'ємного значення ПДВ попереднього податкового періоду при визначенні об'єкта оподаткування поточного податкового періоду або обов'язку платника податку враховувати при відображенні від'ємного значення у податковій декларації сплив строків, передбачених ст. 102 Податкового кодексу України.

Як встановлено судами, від'ємне значення об'єкту оподаткування виникло у позивача у грудні 2007 року на підставі договору купівлі-продажу від 28.12.2007 року, укладеного між позивачем та ВАТ "ДМЗ ім. Петровського", за умовами якого позивач придбав нежитлову будівлю плавального басейну та оплатив за нього суму 2265000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 377500,00 грн. і вказане майно було передано позивачеві.

Як свідчать матеріали справи, відповідно до п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивач у грудні 2007 року визначив суму ПДВ у розмірі 377563,00 грн., яка є від'ємною, та задекларував її в декларації з ПДВ за грудень 2007 року.

На виконання пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 вказаного Закону позивач в декларації за січень 2008 року задекларував у рядку 26 залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду - суму 377563,00 грн.

Судами встановлено та підтверджено матеріалами справи, що будь-яких податкових повідомлень-рішень щодо правомірності формування позивачем від'ємного значення у грудні 2007 року та у січні 2008 року за вказаними вище податковими деклараціями податковим органом не приймалося.

При цьому, у наступних податкових періодах від'ємне значення у розмірі 377563,00 грн. відображалося з урахуванням надання позивачеві послуг з оренди приміщення, надання інформаційних послуг, надання охоронних послуг.

Так, на момент подання позивачем податкової декларації з ПДВ за вересень 2013 року згідно додатку 2 до декларації залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, що включається до складу податкового кредиту поточного (звітного) періоду ряд. 24 декларації становить 392557,00 грн. ( в т.ч. за грудень 2007 року - 376284,00 грн., 2011 рік - 14444,00 грн., 2012 рік - 1829,00 грн.).

Слід також зазначити, що відповідно до п.200.6 ст. 200 Податкового кодексу України платник податку може прийняти самостійно рішення про зарахування в повному обсязі належної йому суми бюджетного відшкодування або її частини у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, за наявності умов, передбачених пунктом 200.4 цієї статті. Зазначене рішення відображається платником податку у податковій декларації, яку він подає за результатами звітного (податкового) періоду, в якому виникає право на подання заяви про отримання бюджетного відшкодування згідно з нормами цієї статті. Платник податку зберігає право на отримання бюджетного відшкодування коштами у майбутніх звітних (податкових) періодах.

З наведеного вбачається, що зміст вказаних положень Податкового кодексу України (2755-17) містить право платника податків на бюджетне відшкодування, яке може бути реалізовано або шляхом зарахування належної платнику податків суми бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з цього податку, що виникли протягом наступних звітних (податкових) періодів, або шляхом повернення суми бюджетного відшкодування на свій рахунок у фінансовій установі.

Жодного обов'язку щодо отримання бюджетного відшкодування платником податків у періоді, в якому виникло право на бюджетне відшкодування, чинне податкове законодавство не містить.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі міста Дніпропетровська Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області відхилити.

Ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2015 року та постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2014 року по справі № 804/703/14 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.