Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 24 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Харківської області на вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 8 липня 2008 року щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2

Зазначеним вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

немаючого судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до позбавлення волі строком 1 рік.

На підставі ст. 105 КК України ОСОБА_1. звільнено від покарання із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру у виді передачі під нагляд батьку ОСОБА_3. до досягнення засудженим повноліття.

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2 народження,

немаючого судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 296 КК України до позбавлення волі строком 1 рік.

На підставі ст. 105 КК України ОСОБА_2 звільнено від покарання із застосуванням до нього примусових заходів виховного характеру у виді передачі під нагляд матері ОСОБА_7 до досягнення засудженим повноліття.

В апеляційному порядку вирок щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2 не переглядався.

Як визнав встановленим суд, 30 жовтня 2007 року близько 17-ї години ОСОБА_5. та ОСОБА_4, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, вчинили хуліганські дії, під час яких потерпілому ОСОБА_6. були заподіяні легкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні перший заступник прокурора Харківської області зазначає, що при постановленні вироку місцевий суд порушив вимоги ст. 447 КПК України. Просить скасувати вирок, а кримінальну справу щодо ОСОБА_1. та ОСОБА_2 закрити, застосувавши до них примусові заходи виховного характеру у виді передачі ОСОБА_1. під нагляд батьку ОСОБА_3., ОСОБА_2 під нагляд матері ОСОБА_7

Заслухавши доповідача, міркування прокурора, який вважав, що касаційне подання задоволенню не підлягає, обговоривши його доводи та перевіривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що касаційне подання задоволенню не підлягає.

Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1. та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого їм злочину підтверджується сукупністю доказів, зібраних по справі та перевірених у судовому засіданні у встановленому кримінально-процесуальним законом порядку.

Дії засуджених ОСОБА_1. та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 296 КК України кваліфіковані правильно.

Відповідно до вимог ст. 105 КК України, неповнолітній, який вчинив злочин невеликої або середньої тяжкості, може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що внаслідок щирого розкаяння та подальшої бездоганної поведінки він на момент постановлення вироку не потребує застосування покарання.

Виходячи з того, що ОСОБА_5. та ОСОБА_4 вчинили злочин, який відноситься до злочинів середньої тяжкості, повністю визнали свою вину у вчиненому та щиро розкаялися, раніше не судимі, навчаються, потерпілий до них претензій матеріального та морального характеру не має, ОСОБА_5. позитивно характеризується, проживає з батьком – ОСОБА_9., ОСОБА_4 проживає з матір’ю – ОСОБА_8., місцевий суд, постановивши у справі вирок, обґрунтовано звільнив їх від покарання, застосувавши до ОСОБА_1. та ОСОБА_2 примусові заходи виховного характеру.

Істотних порушень норм кримінально-процесуального закону по справі не встановлено.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

вирок Фрунзенського районного суду м. Харкова від 8 липня 2008 року щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_10 залишити без зміни, а касаційне подання першого заступника прокурора Харківської області – без задоволення.