Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бухтіярової І.О.

Сіроша М.В.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області на ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.03.2011 року по справі № 2а/0570/1980/2011 за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія Аско-Донбас Північний" до Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія Аско-Донбас Північний" звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Свердловську Луганської області про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.01.2011 року № 0000022342/0 про нарахування податку на прибуток у розмірі 1151,25 грн., з яких 921,00 грн. основний платіж та 230,25 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02.03.2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у м. Свердловську (відповідач) була проведена планова виїзна перевірка Свердловської філії позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 року по 30.09.2010 року.

За результатами перевірки було встановлено порушення пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України від 28.12.1994 року № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон № 334/94-ВР (334/94-ВР) ).

За результатами перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000022342/0 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 1151,25 грн., з яких 921,00 грн. основний платіж та 230,25 грн. штрафні (фінансових) санкцій.

В ході перевірки відповідачем встановлено, що Свердловською філією позивача та фізичними особами укладено договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

При здійсненні розрахунку невикористаної страхової премії з такої страхової премії позивачем утримано 20% на ведення справи, а саме: 4190,00 грн., а отриману різницю виплачено застрахованим особам -17502,21 грн.

За висновком податкового органу, сума витрат на ведення справи, яка вирахувана із страхових платежів є самостійним доходом, що не пов'язаний з наданням послуг по страхуванню, оскільки цивільно-правові відносини щодо захисту майнових інтересів страхувальника припинені. Тому, за висновком відповідача, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 334/94-ВР такі доходи повинні оподатковуватися за ставкою, визначеною пунктом 10 статті 10 Закону № 334/94-ВР - 25%, а не 3%, як це зробив позивач у відповідності з підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 334/94-ВР.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону № 334/94-ВР якщо страховик одержує доходи із джерел інших, ніж ті, що визначені у підпункті 7.2.1 цього пункту, такі доходи оподатковуються за ставкою, встановленою пунктом 10.1 статті 10 зазначеного Закону.

Підпунктом 10.1 статті 10 Закону № 334/94-ВР встановлено ставку податку у розмірі 25 відсотків для оподаткування прибутку платників податку, включаючи підприємства, засновані на власності окремої фізичної особи.

Статтею 28 Закону України від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР "Про страхування" (далі - Закон № 85/96-ВР (85/96-ВР) ) передбачено підстави та наслідки припинення дії договору страхування.

Так, у разі припинення дії договору страхування, крім договору страхування життя, за вимогою страхувальника страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з відрахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування. Якщо вимога страхувальника зумовлена порушенням страховиком умов договору страхування, то останній повертає страхувальнику сплачені ним страхові платежі повністю.

У разі дострокового припинення договору страхування, крім страхування життя, за вимогою страховика страхувальнику повертаються повністю сплачені ним страхові платежі. Якщо вимога страховика зумовлена невиконанням страхувальником умов договору страхування, то страховик повертає йому страхові платежі за період, що залишився до закінчення дії договору, з вирахуванням нормативних витрат на ведення справи, визначених при розрахунку страхового тарифу, фактичних виплат страхових сум та страхового відшкодування, що були здійснені за цим договором страхування.

Згідно зі статтею 10 Закону № 85/96-ВР страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) - це плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що сума коштів, яка відраховується страховиком у разі дострокового припинення дії договору страхування на компенсацію нормативних витрат на ведення справи, є складовою страхового платежу, який сплачує страхувальник при укладанні договору страхування, а отже, відноситься до доходу, одержаного від страхової діяльності, який оподатковується за ставками, встановленими підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону № 334/94-ВР.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Свердловську Луганської області відхилити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 16.06.2011 року та постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02.03.2011 року по справі № 2а/0570/1980/2011 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.