Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Борисенко І.В. суддів Кошіля В.В. Моторного О.А., розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіна постанову та ухвалуОкружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2013 Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014у справі № 826/16046/13-а за позовом Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків,-

Державна податкова інспекція у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві звернулась до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Мостобудівельна компанія МСУ" про надання дозволу на погашення податкового боргу за рахунок майна платника податків.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2013, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити, оскільки вважає, що постанову суду першої та ухвалу суду апеляційної інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне:

- за відповідачем обліковується податковий борг перед Державним бюджетом у розмірі 359058,11 грн. з податку на додану вартість;

- позивачем направлено податкову вимогу № 934 від 06.12.2012, яка отримана уповноваженою особою відповідача, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення;

- податковим керуючим здійснено опис майна ТОВ "Мостобудівельна компанія МСУ" та складено Акт опису майна № 1/19-145 від 17.01.2013.

Відмовляючи в задоволенні позову, суди попередніх інстанцій мотивували свої рішення тим, що позивачем не надано жодних належних доказів на підтвердження обставин відсутності у відповідача коштів на рахунках у банках, а також не надано жодних пояснень причин прийняття рішення про опис майна боржника заступником керівником податкового органу, а не керівником податкового органу.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову, з огляду на таке.

Згідно пп.14.1.155 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом.

У разі невиконання платником податків грошового зобов'язання, забезпеченого податковою заставою, орган стягнення у порядку, визначеному цим Кодексом, звертає стягнення на майно такого платника, що є предметом податкової застави.

За змістом пп.89.1 п.89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку.

Відповідно до п.89.2 ст. 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Згідно п.89.3 ст. 89 Податкового кодексу України опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

За змістом п.95.1 ст. 95 Податкового кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги (п.95.2 ст. 95 Податкового кодексу України).

Орган державної податкової служби звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття органом державної податкової служби рішення про погашення усієї суми податкового боргу (п.95.3 ст. 95 Податкового кодексу України).

З огляду на зміст наведених положень податкового законодавства, колегія суддів касаційної інстанції зазначає, що суд може надати дозвіл на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі, зокрема, за умови підтвердження поданими контролюючим органом доказами факту недостатності (або відсутності) коштів, які перебувають у власності платника податків.

Однак, як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем не надано жодних належних доказів, які б свідчили про відсутність у відповідача коштів на рахунках у банках. Крім того, позивачем не надано жодних пояснень причин прийняття рішення про опис майна боржника заступником керівником податкового органу, а не керівником податкового органу.

З огляду на усе наведене вище, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про відсутність законних підстав для задоволення позову.

Відповідно до ст. 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин даної справи та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.11.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 16.10.2014 залишити без змін.

3. ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 - 2391 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) .