Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 15 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на постановлене щодо ОСОБА_1. судове рішення,

вироком Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від

27 серпня 2008 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, раніше судимого: 24 листопада 1994 року за

ч. 1 ст. 101, ч. 3 ст. 206, ч. 1 ст. 2296 КК України на 4 роки позбавлення волі; 07 червня 1999 року за ч. 1 ст. 215 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік; 30 грудня 2003 року за ч. 3 ст. 307, ч. 2 ст. 306 КК України на 6 років 6 місяців позбавлення волі, звільненого 22 червня 2006 року умовно-достроково на 1 рік 6 місяців 4 дні,

засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на 1 рік виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 15% заробітку в доход держави.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він 11 травня 2008 року, приблизно о 10 год., на Іллічівському ринку в м. Маріуполі у невстановленої слідством особи придбав особливо небезпечний наркотичний засіб – концентрат із макової соломи (опій екстракційний), який перевіз за місцем свого проживання в будинок АДРЕСА_1 та зберігав без мети збуту. У цей же день, приблизно о 22 год. 10 хв., біля будинку АДРЕСА_1

ОСОБА_1 був затриманий працівниками міліції і в нього було виявлено та вилучено вказаний наркотичний засіб, вагою в перерахунку на суху речовину 30,33 г.

У касаційному поданні прокурор з посиланням на безпідставне призначення судом ОСОБА_1 покарання із застосуванням ст. 69 КК України, внаслідок чого воно є надто м’яким, порушує питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у поданні доводи, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з роз’ясненнями, що містяться у п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання" (v0007700-03) , призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м’якого виду основного покарання, або непризначення обов’язкового додаткового покарання (ст. 69 КК України) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом’якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного.

У кожному такому випадку суд зобов’язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом’якшення покарання, а в резолютивній – послатися на ч. 1 ст. 69 КК України.

Однак судом вказані вимоги закону порушено.

Матеріалами справи з’ясовано, що при вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 більш м’якого покарання, ніж це передбачено санкцією

ч. 2 ст. 309 КК України, за якою його засуджено, місцевий суд, хоча і послався у вироку, проте в достатній мірі не врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середньої тяжкості.

Крім того, суд у вироку обмежився фактичним перерахуванням даних про особу засудженого ОСОБА_1., які визнав такими, що пом’якшують покарання останнього, однак докладних та переконливих мотивів, з яких саме підстав ці обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим злочину, у вироку не навів.

Більше того, поза увагою місцевого суду залишилася та обставина, що ОСОБА_1 раніше неодноразово судимий, у тому числі й за злочини у сфері обігу наркотичних засобів.

Тому слід визнати, що призначене ОСОБА_1 покарання із застосування ст. 69 КК України не відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та даним про його особу, тобто є надто м’яким.

З урахуванням цього, вирок щодо ОСОБА_1. внаслідок м’якості призначеного йому покарання підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно врахувати наведене і у випадку підтвердження обвинувачення у тому ж обсязі, покарання ОСОБА_1 необхідно призначити з дотриманням вимог закону.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити.

Вирок Іллічівського районного суду м. Маріуполя Донецької області від

27 серпня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.