Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 10 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника Генерального прокурора України на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2009 року, яким

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку м. Києва, згідно зі ст. 89 КК України таку, що не має судимості,

визнано винною у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 309, ч. 1 ст. 311 КК України, і призначено їй покарання:

- за ч. 1 ст. 309 КК України – 2 роки позбавлення волі;

- за ч. 1 ст. 311 КК України – 1 рік 6 місяців обмеження волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 остаточно призначено 2 роки позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та з покладенням на неї обов’язків, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

Прийнято рішення щодо речових доказів та судових витрат.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні злочинів за таких обставин.

5 листопада 2008 року, приблизно о 12 год., на колгоспному ринку в м. Василькові Київської області ОСОБА_1 незаконно придбала у невстановленої під час досудового слідства особи за 700 грн. 23мл особливо небезпечного наркотичного засобу – опію ацетильованого та за 20 грн. 3,8г особливо небезпечного наркотичного засобу – канабісу (марихуани висушеної), які перенесла до місця свого проживання у АДРЕСА_1, де зберігала без мети збуту.

Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_1 там же незаконно придбала у невстановленої під час досудового слідства особи за 60 грн. 2,5г прекурсору – ангідриду оцтової кислоти, який також перенесла до місця свого проживання за вищевказаною адресою, де зберігала з метою використання для виготовлення наркотичних засобів.

6 листопада 2008 року, приблизно о 16 год. 15 хв., під час огляду за місцем проживання ОСОБА_1 працівниками міліції було виявлено і вилучено скляну пляшку та два одноразові медичні шприци з особливо небезпечним наркотичним засобом – опієм ацетильованим, вага якого в перерахунку на суху речовину згідно з висновком судово-хімічної експертизи склала відповідно 0,636г, 0,053г та 0,265г, а також особливо небезпечний наркотичний засіб – канабіс (марихуану висушену) вагою 3,8г та прекурсор – ангідрид оцтової кислоти вагою 2,5г.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи обґрунтованості засудження та правильності кваліфікації дій ОСОБА_1, ставить питання про зміну вироку щодо неї у зв’язку з неправильним застосуванням судом кримінального закону при призначенні їй покарання у виді обмеження волі за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 311 КК України, оскільки вона має дитину віком до 14-ти років, що відповідно до вимог ч. 3 ст. 61 цього Кодексу виключає застосування до неї даного виду покарання. Просить постановити вважати ОСОБА_1 засудженою за ч. 1 ст. 311 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн. та остаточно за сукупністю цього та передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України злочину на 2 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та з покладенням на неї обов’язків, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 згаданого Кодексу.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання і просила його задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Обґрунтованість засудження та правильність кваліфікації дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 309 та ч. 1 ст. 311 КК України в касаційному поданні не оспорюються.

Вирішуючи питання про покарання засудженої, суд, крім іншого, врахував факт перебування на її утриманні трьох неповнолітніх дітей.

Проте при призначенні ОСОБА_1 покарання за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 311 КК України, у виді обмеження волі суд залишив поза увагою те, що на день постановлення вироку доньці засудженої – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, не виповнилося 14-ти років, а згідно з вимогами ч. 3 ст. 61 зазначеного Кодексу до жінок, які мають дітей віком до 14-ти років, обмеження волі не застосовується.

Отже, призначаючи ОСОБА_1 покарання, суд неправильно застосував кримінальний закон, тому вирок щодо неї в частині призначеного покарання необхідно змінити, призначивши їй інше покарання, передбачене ч. 1 ст. 311 КК України, у виді штрафу.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника Генерального прокурора України задовольнити.

Вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 20 лютого 2009 року щодо ОСОБА_1 змінити.

Призначити ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 311 КК України покарання у виді штрафу в розмірі 510 грн. та вважати її засудженою на підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, передбачених ч. 1 ст. 311 КК України та ч. 1 ст. 309 КК України, остаточно на 2 роки позбавлення волі зі звільненням на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 рік 6 місяців та з покладенням на неї обов’язків, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 згаданого Кодексу.