Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 10 вересня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Луганської області на постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 13 березня 2009 року, якою

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Луганська, раніше не судимого,

звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, на підставі п. "в" ст. 1, ст. ст. 6, 8 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року, а кримінальну справу щодо нього закрито.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

Зміст пред’явленого ОСОБА_1 органом досудового слідства обвинувачення у постанові місцевого суду не зазначено.

Згідно з обвинувальним висновком у кримінальній справі щодо ОСОБА_1 останній обвинувачувався у злісному ухиленні від сплати встановлених рішенням Ленінського районного суду м. Луганська від 7 квітня 2004 року аліментів на утримання неповнолітніх доньки – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

У касаційному поданні ставиться питання про скасування вищевказаної постанови місцевого суду щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд у зв’язку з неправильним застосуванням судом п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року, оскільки ОСОБА_1 вчинив злочин, який посягає на охоронювані законом права та інтереси його неповнолітніх дітей, що згідно з п. "д" ст. 7 цього Закону виключає застосування до нього амністії.

У запереченні на касаційне подання прокурора захисник Вєдута В.В. наводить доводи щодо обґрунтованості постанови суду про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності внаслідок акту амністії і просить залишити її без зміни, а касаційне подання – без задоволення.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання і просив його задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з п. "д" ст. 7 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року амністія не застосовується до осіб, які мають неповнолітніх дітей або дітей-інвалідів і вчинили злочини, що посягають на життя, здоров’я, честь, гідність чи інші охоронювані законом права та інтереси цих дітей.

Як убачається з обвинувального висновку щодо ОСОБА_1, органом досудового слідства він обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 164 КК України, тобто у злісному ухиленні від сплати аліментів на утримання своїх неповнолітніх дітей: доньки – ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, та сина – ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Приймаючи рішення про звільнення ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення вищезазначеного злочину на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року, суд у своїй постанові послався на те, що ОСОБА_1 до набрання цим законом чинності вчинив злочин, який не є тяжким, і має дочку, ІНФОРМАЦІЯ_2, щодо якої не позбавлений батьківських прав.

При цьому суд залишив поза увагою вищевказані вимоги п. "д" ст. 7 Закону України "Про амністію" від 12 грудня 2008 року і безпідставно звільнив ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, застосувавши закон, який не підлягає застосуванню в даному випадку.

За таких обставин постанова щодо ОСОБА_1 підлягає скасуванню, а справа – направленню на новий судовий розгляд

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Луганської області задовольнити.

Постанову Ленінського районного суду м. Луганська від 13 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же місцевий суд в іншому складі суду.