Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Головуючого судді Малиніна В.В., суддів Ситникова О.Ф., Швеця В.В. розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Косівської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та скасування актів, -

ОСОБА_4 звернулась до Косівського районного суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до Косівської міської ради Івано-Франківської області у якому просила: визнати протиправними дії відповідача по створенню виїзної комісії у складі ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, та дії виїзної комісії по складанню акту від 11 грудня 2006 року, акту від 15 травня 2007 року; визнати протиправним та скасувати дані акти виїзної комісії.

Постановою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 23 грудня 2014 року позов задоволено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволені позову відмовлено.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач у письмових запереченнях на вказану касаційну скаргу, які надійшли Вищого адміністративного суду України просить її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до частини першої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга заявника підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами встановлено, що Косівською міською радою було створено комісію для перевірки факту проживання позивача в квартирі № 2 буд. № 3, що в м. Косів по вул. Шевченка. За результатом обстеження було складено два акти, а саме від 11 грудня 2006 року та 15 травня 2007 року.

Відповідно до акту від 11 грудня 2006 року та акту від 15 травня 2007 року комісією в складі: ОСОБА_5 - секретаря Косівської міської ради, ОСОБА_6 - директора ДП "Косів ЖТКО" та ОСОБА_8 - ст. дільничого інспектора СДІМ Косівського РВ УМВС в Івано-Франківській області встановлено, що гр. ОСОБА_4 зареєстрована за адресою в АДРЕСА_2 однак фактично не проживає тривалий час.

Не погоджуючись із діями відповідача по створенню відповідної комісії, яка вказаними актами засвідчила (встановила факт) не проживання за відповідною адресою, позивач звернулась із позовом до суду.

Відмовляючи у задоволені позову суд апеляційної інстанції зазначив, з посиланням на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 23 липня 2014 року, яким було поновлені строки звернення із цим позовом до суду про необґрунтованість заявленого адміністративного позову.

Проте, колегія суддів Вищого адміністративного суду вважає за необхідне зазначити наступне.

За змістом статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України (2747-15) ) до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинені ним при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Таким чином, позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Водночас, належний захист прав та інтересів особи можливий лише в разі існування спірних правовідносин, тобто в разі встановлення, що рішення, дія або бездіяльність протиправно породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

На підставі наведеного, колегія суддів Вищого адміністративного судочинства України вважає правильним висновок суду апеляційної інстанцій про те, що на законодавчому рівні створення відповідних комісій для перевірки факту проживання особи за місцем реєстрації, та вимог до таких актів не передбачено. Дані акти не створюють для позивача чи інших осіб будь-яких правових наслідків, а є лише носіями доказової інформації. Оцінка таким доказам з огляду на їх допустимість, належність, об'єктивність може та має бути надана тільки в судовому засіданні при розгляді справи, де ці докази будуть надані з метою доведення певних обставин справи.

З огляду на підстави та предмет позову, суд касаційної інстанції вважає, що в даному випадку наявний спір щодо встановлення факту, що має юридичне значення, а саме факту проживання позивача за адресою - АДРЕСА_1, що може вплинути на її майнові права.

Спори такої категорії вирішуються у порядку встановленому главою 6 розділу IV Цивільно-процесуального кодексу України (1618-15) з урахування книги 6 Цивільного кодексу України (435-15) .

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Оскільки у справі, що розглядається, суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній.

Керуючись ст.ст. 155-157, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України (2747-15) , суд -

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 26 березня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Косівської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та скасування актів скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_4 до Косівської міської ради Івано-Франківської області про визнання протиправними дій та скасування актів закрити.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.