Колегія суддів судової палати Верховного Суду України

у кримінальних справах у складі:

розглянула в судовому засіданні в м.Києві 27 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 травня 2009 року.

Цим вироком ОСОБА_1,

1976 року народження, громадянина України, не судимого,

засуджено за ч.2 ст. 368 КК України 1960 року із застосуванням ст. 44 КК України 1960 року на 2 роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади, пов`язані з роботою у правоохоронних органах на 3 роки з конфіскацією майна, що є власністю засудженого.

На підставі ст. 54 КК України засуджений позбавлений військового спеціального звання - старшого лейтенанта міліції.

ОСОБА_1 засуджено за те, що обіймаючи посаду слідчого 2-го відділу Ялтинського міського управління ГУ МВС України у Криму, будучи представником влади і службовою особою, яка займає відповідальне становище, за попередньою змовою із слідчим ОСОБА_3 отримав від ОСОБА_4 хабар за прийняття рішень про обрання запобіжного заходу у виді підписки про невиїзд, а також про закриття кримінальної справи. Зокрема, 7 листопада 1998 року ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_4 150 доларів США, а пізніше у листопаді 1998 року - 1900 доларів США. Оскільки закрити кримінальну справу щодо ОСОБА_5 ОСОБА_1не вдалося, то на вимогу ОСОБА_4 він повернув тому частину хабара в сумі 600 доларів США. У зв`язку з від'їздом ОСОБА_1 на навчання, справу було передано слідчому ОСОБА_3. На початку січня 1999 року ОСОБА_1 та ОСОБА_3 запропонували ОСОБА_4 за перекваліфікацію дій ОСОБА_5 з ч.2 ст. 141 КК України 1960 року на ч.2 ст. 206 КК України 1960 року передати їм у якості хабара 600 доларів США. 14 січня 1999 року ОСОБА_3 у своєму службовому кабінеті отримав від ОСОБА_4 частину цього хабара у розмірі 100 доларів США та був затриманий.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 просить вирок змінити, пом`якшити покарання із застосуванням ст. 75 КК України. Посилається на його щире каяття, складний сімейний стан та погане здоров`я, а також на те, що з моменту вчинення злочину пройшло 10 років і він не є суспільно небезпечним.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, які підтримали касаційну скаргу, думку прокурора Брянцева В.Л., який вважав, що вирок необхідно залишити без зміни, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, а вирок зміні з таких підстав.

Висновок суду про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч.2 ст. 368 КК України за обставин, зазначених у вироку, ґрунтується на доказах, що були досліджені в судовому засіданні, і не оспорюється у касаційній скарзі.

Покарання засудженому призначено у відповідності з вимогами ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного, всіх обставин справи. Апеляційним судом враховано і ті пом`якшуючі покарання обставини, на які є посилання у касаційній скарзі. При цьому суд, застосувавши ст. 44 КК України 1960 року, перейшов до більш м`якого виду покарання, ніж передбачено санкцією ч.2 ст. 368 КК України. Натомість, для звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням, як про це йдеться в касаційній скарзі, підстав немає. Посилання на те, що, оскільки з часу вчинення злочину пройшло 10 років, то він не повинен відбувати реально покарання, не можна визнати переконливими, оскільки весь цей час ОСОБА_1 свідомо ухилявся від суду, а тому звільнення його від відбування покарання за таких обставин було б явно несправедливим та не сприяло би запобіганню вчиненню ним та іншими особами злочинів.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів,

вирок апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 26 травня 2009 року щодо ОСОБА_1 залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого - без задоволення.