Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м. Києві 27 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 3 жовтня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 11 грудня 2008 року щодо них.

Цим вироком ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Волинки Сосницького району Чернігівської області, згідно зі ст. 89 КК України такого, що не має судимості,

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Волинки Сосницького району Чернігівської області, раніше не судимого,

та

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Паристівки Борзнянського району Чернігівської області, раніше не судимого,

визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України, і призначено їм покарання: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - по 2 роки позбавлення волі кожному, ОСОБА_3 - 2 роки 6 місяців позбавлення волі зі звільненням його на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_4 278 грн. 80 коп. на відшкодування майнової шкоди та 30000 грн. на відшкодування моральної шкоди, на користь фінансового відділу Сосницької районної державної адміністрації Чернігівської області 1264 грн. 80 коп. на відшкодування витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого та на користь держави 99 грн. 16 коп. на відшкодування судових витрат.

Прийнято рішення щодо речового доказу.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 11 грудня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишено без зміни.

Згідно з вироком ОСОБА_1., ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджено за те, що вони разом з особою, щодо якої винесено постанову про оголошення її розшуку, 8 березня 2008 року, близько 1 год. 30 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння біля будинку ОСОБА_4 по вул. Марка Полторацького, 1 в смт. Сосниця Чернігівської області, грубо порушуючи громадський порядок, із хуліганських спонукань та мотиву явної неповаги до суспільства безпричинно нанесли ОСОБА_4 удари руками та ногами у різні частини тіла, внаслідок чого останній отримав легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, у виді закритої черепно-мозкової травми - струсу головного мозку, забійної рани тім'яної ділянки голови, синця в ділянці правої очиці та саден в ділянці гребня правої здохвинної кістки, та тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості за ознакою стійкої втрати працездатності на 10 % у виді травматичної ампутації нігтьової фаланги п'ятого пальця лівої кисті.

У касаційних скаргах:

засуджений ОСОБА_1 просить вирок та ухвалу щодо нього скасувати, а справу направити на нове розслідування. Мотивує тим, що досудове слідство у справі проведено неповно, однобічно та упереджено, обвинувачення ґрунтується на припущеннях, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Стверджує, що потерпілий сам спровокував бійку і першим наніс удар ОСОБА_2, він був лише свідком зазначеної події, участі у бійці не брав, а лише намагався її розборонити. Вважає, що дії засуджених неправильно кваліфіковано судом як хуліганство, вчинене групою осіб, оскільки вони не супроводжувалися особливою зухвалістю або винятковим цинізмом, які є обов'язковими ознаками цього злочину, а були вчинені на ґрунті особистих неприязних стосунків з потерпілим. Вказує, що судом не з'ясовано з достатньою повнотою дані про його особу, при призначенні йому покарання не враховано позитивні характеристики з місць проживання і роботи, а також позицію потерпілого, який примирився із засудженими і просив суд не позбавляти їх волі, особу самого потерпілого, який характеризується негативно та притягувався до адміністративної відповідальності за вчинення хуліганських дій, та його неправомірні дії, що передували вчиненню злочину щодо нього. Скаржиться, що апеляційний суд під час розгляду в апеляційному порядку кримінальної справи щодо нього не перевірив належним чином доводи, викладені в його апеляції, а апеляцію засудженого ОСОБА_3 не розглянув взагалі;

засуджений ОСОБА_2. наводить доводи, які за змістом аналогічні доводам касаційної скарги засудженого ОСОБА_1, та просить вирок і ухвалу щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 122 цього Кодексу і пом'якшити призначене йому покарання та звільнити від його відбування з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю до 1 року, а також зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню на користь потерпілого з усіх засуджених солідарно, та постановити стягнути її та майнову шкоду з кожного окремо з урахуванням його майнового становища та ступеню вини ОСОБА_5, який також брав участь у побитті ОСОБА_4 й щодо якого органом досудового слідства оголошено розшук. Крім того, вважає неправильним рішення суду про стягнення витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого на користь фінансового відділу Сосницької районної державної адміністрації, оскільки за позовом прокурора вони підлягали стягненню на користь Сосницького районного бюджету;

засуджений ОСОБА_3 також просить судові рішення щодо нього змінити, перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 296 КК України на ч. 1 ст. 122 цього Кодексу та пом'якшити призначене йому покарання, а також зменшити розмір моральної шкоди і постановити стягнути її та майнову шкоду з кожного із засуджених окремо з урахуванням ступеню вини ОСОБА_5 При цьому наводить доводи, аналогічні доводам інших засуджених.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який вважав, що касаційні скарги засуджених необхідно задовольнити частково, судові рішення щодо них скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підлягають задоволенню частково з таких підстав.

Стосовно винності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, за який їх засуджено, то вона підтверджується дослідженими судом та викладеними у вироку доказами, які узгоджуються між собою.

Так, потерпілий ОСОБА_4 суду розповів, що він знаходився у себе дома, коли між 1 год. та 2 год. ночі до нього прийшли ОСОБА_2. та незнайомий йому раніше хлопець. На їх пропозицію вони разом вийшли на вулицю, де його одразу оточили інші хлопці, серед яких він упізнав ОСОБА_5 та ОСОБА_1. Під час розмови ОСОБА_5 та ОСОБА_2. стали дорікати йому тим, що він нібито розповів про їх неправомірні дії працівникам міліції, при цьому ОСОБА_2. першим наніс йому удар рукою по голові, після чого інші стали завдавати йому удари з усіх боків руками та ногами у різні частини тіла. При цьому ніхто їх не розбороняв.

Як убачається з показань свідків ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, вони разом з ОСОБА_5 святкували день народження ОСОБА_1 Згодом до них приєдналися ОСОБА_2. зі своїми знайомими ОСОБА_9 та ОСОБА_3 Разом вони вживали спиртні напої та каталися по селам на службовому автомобілі, яким керував ОСОБА_1 При цьому ОСОБА_2. розповідав ОСОБА_5, що хоче з'ясувати стосунки з ОСОБА_4, який йому нібито щось винен, і вони домовилися поїхати до нього додому, щоб розібратися. Коли приїхали до будинку потерпілого, ОСОБА_2. з одним зі своїх знайомих викликали ОСОБА_4 на двір. Свідки в цей час сіли у машину, але чули, що між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 відбулася неприємна розмова, а потім сталася бійка.

З показань очевидця бійки свідка ОСОБА_9. видно, крім того, що між тими, хто лишився на вулиці, та потерпілим ОСОБА_4 сталася бійка, під час якої останньому наносили удари з усіх боків руками та ногами у різні частини тіла, переслідували його, коли він намагався втекти, і знову били.

Згідно з показаннями свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11., ОСОБА_12 про обставини побиття ОСОБА_4 їм відомо від самих ОСОБА_5 та ОСОБА_1, останній при цьому розповідав про свою активну участь у побитті.

Свідок ОСОБА_13, у якого ОСОБА_1 на той час працював водієм, повідомив, що вранці після події останній був у нетверезому стані та розповів, що "трохи побився".

Зазначеними доказами спростовуються викладені у касаційних скаргах засуджених їх доводи про те, що ініціатором бійки був потерпілий ОСОБА_4, що він першим наніс удар ОСОБА_2, а ОСОБА_1 лише розбороняв бійку, але участі в ній не брав.

Винність засуджених у вчиненні інкримінованого їм злочину підтверджується також даними протоколів усної заяви про злочин, огляду місця події з фототаблицею до нього, очних ставок за участю засуджених та потерпілого і свідків, висновку судово-медичної експертизи про характер і ступінь отриманих ОСОБА_4 тілесних ушкоджень та іншими доказами у справі.

Як установлено судом, засуджені разом з численною групою осіб, які навіть не були знайомі з ОСОБА_4, в темну пору доби, коли люди відпочивають, приїхали до будинку потерпілого, де він проживає разом з батьками, під приводом спілкування викликали його на двір, на вулиці неподалік житлових будинків групою осіб безпричинно вчинили його побиття, використовуючи для цього нікчемний привід, про який "раптом згадали" під час тривалого спільного вживання спиртних напоїв.

Такі дії ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене групою осіб, кваліфіковано правильно.

Стосовно покарання, призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2, то воно згідно з вимогами ст. 65 КК України відповідає ступеню тяжкості вчиненого ними злочину, даним про особу кожного з них та конкретним обставинам справи. Підстав для пом'якшення цього покарання, як і для застосування ст. 75 КК України та звільнення засуджених від відбування покарання з випробуванням колегія суддів не вбачає.

Посилання засуджених як на підставу для пом'якшення їм покарання на позицію потерпілого, який начебто примирився з ними та просив суд першої інстанції не позбавляти їх волі, спростовуються даними, які містяться в протоколі судового засідання. Також даними, які містяться в матеріалах справи, спростовуються аналогічні за змістом доводи засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що вони всупереч установленому судом першої інстанції позитивно характеризуються за місцем проживання і роботи. Ці доводи ретельно перевірялися під час розгляду даної справи в апеляційному порядку та не знайшли свого підтвердження, про що детально зазначено в ухвалі апеляційного суду.

Що ж стосується покарання, призначеного судом засудженому ОСОБА_3, то колегія суддів вважає за необхідне пом'якшити його, враховуючи те, що ОСОБА_3, згідно з обставинами, які були визнані доведеними судом та викладені ним у вироку, брав участь у вчиненні злочину нарівні з іншими засудженими, яким суд призначив по 2 роки позбавлення волі, тоді як ОСОБА_3 - 2 роки 6 місяців позбавлення волі, тобто більш суворе покарання.

Зважаючи на позитивну характеристику ОСОБА_3 за місцем проживання, те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності та щиро покаявся у вчиненому злочині, колегія суддів погоджується з рішенням суду про звільнення ОСОБА_3 на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки, але для зменшення тривалості цього строку, про що ставиться питання у касаційній скарзі засудженого, підстав не вбачає.

Щодо розміру моральної шкоди, яка згідно з вироком суду становить 30000 грн. і підлягає стягненню з засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_4, то з урахуванням характеру тілесних ушкоджень та їх наслідків для здоров'я потерпілого, ступеню перенесених ним внаслідок злочину фізичних та моральних страждань, колегія суддів вважає цей розмір дещо завищеним, а тому він має бути зниженим.

Вимоги у касаційних скаргах засуджених про стягнення завданої вчиненим ними злочином майнової та моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_4 з кожного із них окремо є безпідставними, оскільки згідно зі ст. 1190 ЦК України особи, спільними діями яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Також не ґрунтуються на вимогах закону доводи засуджених про необхідність прийняття рішення щодо стягнення цієї шкоди з урахуванням участі у вчиненні злочину ОСОБА_5, оскільки згідно зі ст. 275 КПК України розгляд справи судом провадиться тільки відносно підсудних, а дана справа надійшла до суду з обвинувальним висновком щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3

Щодо витрат на стаціонарне лікування потерпілого, то, встановивши, що Сосницька центральна районна лікарня, яка здійснювала це лікування, фінансується з фінансового відділу Сосницької РДА, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення їх на користь останнього.

Проте рішення суду про стягнення судових витрат у справі з засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно суперечить вимогам ст. 93 КПК України, відповідно до яких у тому разі, якщо винними буде визнано декількох осіб, суд постановляє, в якому розмірі повинні бути стягнені витрати з кожного з них, ураховуючи при цьому ступінь вини та майновий стан засуджених. За таких обставин колегія суддів у порядку, передбаченому ст. 395 КПК України, вважає за необхідне змінити рішення суду в цій частині та покласти обов'язок щодо відшкодування судових витрат на кожного із засуджених окремо, визначивши розмір витрат, які підлягають стягненню з кожного з них.

Посилання засудженого ОСОБА_3 на те, що апеляційний суд, розглядаючи дану справу в апеляційному порядку за апеляціями засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, не розглянув його апеляцію, не заслуговують на увагу колегії суддів, оскільки в матеріалах справи зазначена апеляція відсутня. При цьому за змістом касаційної скарги ОСОБА_3 установою зв'язку його апеляцію було помилково надіслано в органи прокуратури і до апеляційного суду вона не надходила, а вжиття заходів щодо відшукання цієї апеляції та забезпечення її надходження до апеляційного суду у компетенцію останнього згідно з вимогами кримінально-процесуального закону не входить.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Вирок Новгород-Сіверського районного суду Чернігівської області від 3 жовтня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області від 11 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 змінити.

Пом'якшити призначене ОСОБА_3 покарання і постановити вважати його засудженим за ч. 2 ст. 296 КК України на 2 роки позбавлення волі зі звільненням його на підставі ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки та з покладенням на нього обов'язків, передбачених п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 76 цього Кодексу.

Зменшити розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню з засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь потерпілого ОСОБА_4, визначивши її в сумі 15000 грн.

На відшкодування на користь держави судових витрат у справі в розмірі 99 грн. 16 коп. постановити стягнути з ОСОБА_1 - 33 грн. 05 коп., з ОСОБА_2 - 33 грн. 06 коп. та з ОСОБА_3 - 33 грн. 05 коп.

У решті судові рішення у справі залишити без зміни.