Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою захисника - адвоката ОСОБА_2. на вирок Теребовлянського районного суду Тернопільської області від 28 серпня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 12 листопада 2008 року.

Вироком районного суду засуджено

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

не судимого,

за ч. 2 ст. 286 КК України на три роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на три роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком три роки.

Вирішено цивільні позови.

Ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 12 листопада 2008 року вирок в частині вирішення цивільних позовів скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства. У решті вирок залишено без зміни.

Вироком суду ОСОБА_1 визнано винним і засуджено за те, що він 19 жовтня 2007 року близько 22 години на 345 км автодороги

Доманове - Ковель - Чернівці біля с. Дружба Теребовлянського району Тернопільської області керував автопоїздом у складі вантажного фургона "MAN 26-463 GTA" і причепа "SCHROEDER" не дотримався вимог

п. п. 1.5, 11.2, 11.3, 12.1 Правил дорожнього руху України, не рухався як найближче до правого краю проїзної частини, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху не врахував, що проїзна частина має небезпечний поворот, є мокрою та автопоїзд завантажений на 22 000 кг, не зміг постійно контролювати рух автопоїзда й на небезпечному повороті допустив виїзд (занос) причепа на зустрічну смугу, де сталося зіткнення з автомобілем "Фольксваген Т4". У результаті дорожньо-транспортної пригоди водій автомобіля "Фольксваген Т4" ОСОБА_4 отримав тяжкі тілесні ушкодження, а пасажир ОСОБА_5 - легкі тілесні ушкодження.

У касаційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_2, посилаючись на однобічність і неповноту досудового та судового слідства, ставить питання про скасування судових рішень щодо ОСОБА_1 та направлення справи на новий судовий розгляд. На обґрунтування своєї позиції зазначає про те, що виявлені при огляді місця пригоди сліди гальмування не належать причепу автопоїзда, яким керував ОСОБА_1., однак досудове слідство не встановило яким транспортним засобом вони залишені. Дані повторної транспортно-трасологічної експертизи щодо належності слідів гальмування автопоїзду та місця зіткнення транспортних засобів вважає необґрунтованими та такими, що суперечать матеріалам справи. Твердить, що причиною дорожньо-транспортної пригоди стала зміна ОСОБА_4 напрямку руху свого автомобіля та виїзд на смугу зустрічного руху, де і відбулося зіткнення.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що у задоволенні касаційної скарги необхідно відмовити з наступних підстав.

Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину, за обставин, встановлених судом, відповідає фактичним обставинам справи і підтверджується дослідженими судом і детально викладеними у вироку доказами.

Доводи в касаційній скарзі захисника про те, що під час проведення досудового і судового слідства допущені однобічність і неповнота, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, є безпідставними.

Як установлено перевіркою матеріалів справи, досудове слідство і судовий розгляд у справі проведені з дотриманням вимог кримінально-процесуального законодавства. Показання потерпілого, свідків належним чином перевірені й оцінені в сукупності з іншими наявними в справі доказами.

Зокрема, потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні пояснив, що причеп автопоїзда засудженого, рухаючись у заносі по зустрічній смузі руху, здійснив зіткнення з його автомобілем.

Із даних огляду місця дорожньо-транспортної пригоди встановлено, що переважна частина осипу скла розташована на смузі руху автомобіля "Фольксваген".

Посилаючись на дані судових транспортно-трасологічних експертиз суд зробив правильний висновок про те, що зіткнення транспортних засобів відбулось на смузі руху автомобіля "Фольксваген", а виявлені при огляді місця події сліди гальмування залишені автопоїздом ОСОБА_1 Ознайомлюючись із даними висновками, засудженим та захисником жодних заперечень під час досудового слідства та при виконанні вимог ст. ст. 218, 220 КПК України не заявлялось.

Згідно з висновком судової автотехнічної експертизи причиною дорожньо-транспортної пригоди явилось знаходження задньої лівої частини причепа "SCHROEDER" автопоїзда "MAN 26-463 GTA", в момент виникнення небезпеки для руху на такій відстані від автомобіля "Фольксваген", при якій застосувавши гальмування, водій ОСОБА_4 не мав технічної можливості уникнути зіткнення.

Аналізуючи ці та інші наведені у вироку докази, суд установив, що дії засудженого перебували в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

Ураховуючи викладене, твердження в касаційній скарзі про недоведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного злочину, є безпідставними.

Кваліфікація дій засудженого за ч. 2 ст. 286 КК України є правильною.

Що ж до вказаних у касаційній скарзі тверджень про виїзд автомобіля "Фольксваген" на смугу руху автопоїзда, які за змістом аналогічні зазначеним у апеляції захисника, а також тими, якими засуджений обґрунтовував свою позицію під час судового розгляду справи, то вони були перевірені судами першої та апеляційної інстанцій і обґрунтовано визнані безпідставними.

Підстав для призначення кримінальної справи до касаційного розгляду з обов'язковим повідомленням прокурора та осіб, зазначених у статті 384 КПК України, немає.

З огляду на наведене, керуючись ст. 394 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційної скарги захисника - адвоката ОСОБА_2.