Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 27 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та касаційними скаргами засуджених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на вирок апеляційного суду Житомирської області від 10 квітня 2009 року, яким засуджено:

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

неодноразово судимого, останнього разу 30.03.2006 року ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 70 КК України на три роки позбавлення волі, звільненого 12.06.2008 року умовно-достроково на 7 місяців 27 днів,

за ч. 2 ст. 187 КК України на сім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

за ч. 2 ст. 186 КК України на п'ять років позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 185 КК України на три роки позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 187 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

за ч. 3 ст. 289 КК України на вісім років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів призначено довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого та за сукупністю вироків згідно зі ст. 71 КК України остаточно призначено довічне позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

не судимого,

за ч. 2 ст. 186 КК України на п'ять років позбавлення волі;

за ч. 4 ст. 187 КК України на дванадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

за ч. 3 ст. 289 КК України на десять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого;

за п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України на чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено чотирнадцять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

не судиму,

за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України на п'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої;

за ст. 198 КК України на два роки позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначено п'ять років позбавлення волі з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженої.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь потерпілої ОСОБА_4 3 318 гривень матеріальної шкоди та 200 000 гривень моральної шкоди; на користь ОСОБА_5 - 2 230 гривень матеріальної шкоди та 500 000 гривень моральної шкоди; на користь ОСОБА_6 37 гривень матеріальної шкоди.

Постановлено стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_7 11 254 гривні 68 копійок матеріальної шкоди та на користь ОСОБА_8 50 000 гривень моральної шкоди.

Згідно з вироком суду ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 засуджені за вчинення наступних злочинів.

12 серпня 2008 року близько 1 години 20 хвилин ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою з ОСОБА_3, з метою заволодіння чужим майном, вчинили напад на ОСОБА_8 біля будинку № 1 по вул. Адмірала Щасного м . Житомира. Діючи узгоджено, ОСОБА_3 спостерігала за навколишньою обстановкою, а ОСОБА_1 наніс потерпілому зі значною силою удар скляною пляшкою по голові та удари руками і клинком кухонного ножа по різних частинах тіла, заподіявши тілесні ушкодження середньої тяжкості, та заволоділи його майном на загальну суму 2 017 гривень 20 копійок.

17 серпня 2008 року близько 24 години ОСОБА_1 в стані алкогольного сп'яніння поблизу будинку № 39 по вул. Великій Бердичівській м. Житомира вчинив розбійний напад на ОСОБА_7 та, заподіявши йому середньої тяжкості тілесні ушкодження, заволодів майном на загальну суму 14 454 гривні 68 копійок.

18 серпня 2008 року ОСОБА_3, перебуваючи разом із ОСОБА_1 на Житньому ринку м. Житомира, отримала від останнього та продала ОСОБА_9 мобільний телефон, завідомо одержаний злочинним шляхом.

20 серпня 2008 року близько 22 години у квартирі АДРЕСА_1 ОСОБА_1 під час розпиття спиртних напоїв з ОСОБА_10, викрав у неї мобільний телефон зі стартовим пакетом загальною вартістю 932 гривні 23 копійки.

26 серпня 2008 року близько 00 годин 30 хвилин ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2., перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння неподалік АЗС "Шелл" на майдані Визволення, 1 м. Житомира вчинили розбійний напад на ОСОБА_6 та заволоділи його майном на загальну суму 348 гривень 75 копійок.

26 серпня 2008 року близько 2 години 15 хвилин ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2. з метою заволодіння майном та транспортним засобом, на автомобілі таксі марки "ГАЗ - 31105" державний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_11 приїхали на територію садівницького товариства "Соколовське" Житомирського району. Поблизу будинку № 287 кооперативу "Лаванда" на вимогу ОСОБА_2,

ОСОБА_11. зупинив автомобіль, а ОСОБА_1 приставив до шиї останнього кухонний ніж, наказав видати гроші та цінності. ОСОБА_2 в цей час рукою закривав ОСОБА_11 рот, позбавивши можливості покликати на допомогу, та вивів потерпілого із салону автомобіля. Коли таксист зробив спробу втекти, ОСОБА_1, діючи спільно та узгоджено з ОСОБА_2., з метою умисного вбивства та заволодіння майном і автомобілем, став наносити численні удари кухонним ножем у життєво важливі органи ОСОБА_11 - грудну клітину, голову, шию, а ОСОБА_2 закривав потерпілому рукою рот, одночасно ведучи спостереження за навколишньою обстановкою. Убивши потерпілого, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заволоділи його майном на загальну суму 2 501 гривень 25 копійок, документами та автомобілем "ГАЗ - 31105" вартістю 44 712 гривень, який належав ОСОБА_12

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеності вини засуджених та міри покарання, вважає, що судом безпідставно виключено із обвинувачення ОСОБА_2 вчинення ним грабежу повторно та необґрунтовано кваліфіковано дії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за ч. 4 ст. 187 КК України як напад вчинений з корисливих мотивів. Крім того, у мотивувальній частині вироку суд не зазначив обтяжуючої обставини ОСОБА_1 - рецидив злочинів.

Доводи подання обґрунтовує тим, що ОСОБА_2 Овруцьким РВУ МВС України в Житомирській області був притягнутий до кримінальної відповідальності після чого повторно вчинив ряд злочинів, а ст. 187 КК України не передбачає такої кваліфікуючої ознаки як вчинення з корисливих мотивів. Просить вирок у цій частині скасувати та направити справу на новий судовий розгляд.

Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі та доповненні до неї просить вирок апеляційного суду змінити та призначити йому покарання у виді 15 років позбавлення волі, посилаючись на те, що в нього не було умислу на вбивство ОСОБА_11 та попередньої змови з ОСОБА_2.

Засуджений ОСОБА_2 у касаційній скарзі просить вирок апеляційного суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд, оскільки висновки суду викладені у вироку не відповідають фактичним обставинам справи. Твердить, що домовленість між ним та ОСОБА_1 про вбивство водія таксі не було, рот потерпілому рукою він не закривав і не блокував йому дорогу до втечі. Зазначає, що вбивство ОСОБА_11 вчинив ОСОБА_1, а на досудовому слідстві він давав показання під фізичним та психологічним тиском.

Вирок щодо засудженої ОСОБА_3 не оскаржено.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав свою касаційну скаргу, думку прокурора про підтримку касаційного подання і відмову в задоволенні касаційних скарг засуджених, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання і касаційних скарг, колегія суддів не знаходить підстав для їх задоволення.

Висновки суду про доведеність вини засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих їм злочинів, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються доказами, які судом всебічно, повно й об'єктивно досліджені та належно оцінені.

Законність засудження за епізодами розбійного нападу на ОСОБА_8, ОСОБА_7, пограбування ОСОБА_6 та крадіжки майна в ОСОБА_10, у касаційних скаргах ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не оспорюється.

Обґрунтовуючи висновок про винність засуджених у розбійному нападі, заволодінні майном, транспортним засобом та умисному вбивстві ОСОБА_11, суд у вироку послався на показання ОСОБА_1 на досудовому слідстві і в судовому засіданні про те, що він домовився з ОСОБА_2. про пограбування водія таксі. З цією метою взяв із собою ніж, яким завдавав потерпілому удари в різні частини тіла, а ОСОБА_2 у цей час закривав йому рота, щоб не кричав.

Дані показання узгоджуються з показаннями засудженого ОСОБА_2 на досудовому слідстві про те, що він погодився на пропозицію ОСОБА_1 пограбувати таксиста, відібрати в нього гроші та автомобіль. За попередньою домовленістю із ОСОБА_1 він перекривав дорогу, щоб водій не втік та закривав йому рота рукою, коли ОСОБА_1 наносив останньому удари ножем. Після вбивства водія таксі вони забрали гроші, речі та автомобіль, який він пізніше підпалив.

Засуджена ОСОБА_3 також підтвердила, що коли вони на таксі приїхали на дачний масив і ОСОБА_2 наказав водію зупинитись, ОСОБА_1 дістав ножа і приставив до горла водія, який став просити щоб його відпустили, але ОСОБА_2 наказував йому мовчати та закривав рота рукою.

Свої показання засуджені ОСОБА_1 та ОСОБА_2 підтвердили під час відтворення обстановки та обставин події, вони відповідають даним, що містяться в протоколах огляду місця події та висновках судово-медичної експертиз про заподіяні потерпілому тілесні ушкодження та причину його смерті.

Докази, які були досліджені в судовому засіданні, давали суду підстави дійти висновку про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за попередньою змовою з корисливих мотивів вчинили умисне вбивство ОСОБА_11

Злочинні дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 187, ч. 4 ст. 187, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 289 КК України та ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 186, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 289, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України кваліфіковані правильно.

Доводи, викладені в касаційних скаргах засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про те, що умислу на вбивство ОСОБА_11 та попередньої змови в них не було, спростовуються дослідженими в судовому засіданні доказами про що мотивовано зазначено у вироку.

Не ґрунтуються на матеріалах справи також і доводи засудженого ОСОБА_2 про істотні порушення кримінально-процесуального закону при проведенні досудового слідства, зокрема. про застосування до нього недозволених методів слідства.

Покарання засудженим ОСОБА_1 та ОСОБА_2 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням ступеню тяжкості вчинених злочинів, особи винних, обставин, які обтяжують та пом'якшують покарання.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про неможливість застосування до ОСОБА_1 позбавлення волі на певний строк.

Підстав для пом'якшення призначеного покарання судова колегія не вбачається.

Доводи касаційного подання прокурора про те, що суд незаконно виключив з обвинувачення ОСОБА_2 вчинення ним грабежу повторно, не зазначив обтяжуючої обставини ОСОБА_1 - рецидив злочинів та вказав кваліфікуючу ознаку ч. 4 ст. 187 КК України - вчинення злочину з корисливих мотивів, є безпідставними.

У матеріалах справи відсутні дані, які б свідчили про те, що ОСОБА_2 обвинувачується в даній справі по епізоду вчинення крадіжки 13 серпня 2008 року, або ж його винність в цьому, встановлена вироком суду.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 засуджені ч. 4 ст. 187 КК України за вчинений напад на ОСОБА_11 за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень. Вказівка суду про те, що даний злочин вчинено з корисливих мотивів не є кваліфікуючою ознакою і не впливає на прийняте рішення.

При призначенні покарання суд, урахувавши, що ОСОБА_1 неодноразово судимий, вчинив особливо тяжкі злочини та інші обставини справи, прийняв рішення про призначення йому покарання у виді довічного позбавлення волі. Тому не зазначення у вироку обтяжуючої покарання обставини - рецидив злочинів не є підставою для скасування вироку.

За таких обставин касаційне подання прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора та касаційні скарги засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок апеляційного суду Житомирської області від 10 квітня 2009 року щодо зазначених засуджених - без зміни.