Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючого: Маслія В.І. (суддя-доповідач)

Суддів: Черпіцької Л.Т., Розваляєвої Т.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

У січні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби - Центральний офіс з обслуговування великих платників, в якому просила: скасувати постанову № 21 Заступника начальника Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників Короткової І.М. від 17.12.2014 року про накладення адміністративного стягнення; закрити справу за відсутності складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Постановою Печерського районного суду м. Києва від 06.04.2015 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.08.2015 року, постанову Печерського районного суду м. Києва від 06.04.2015 року скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування постанови № 21 Заступника начальника Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників Короткової І.М. від 17.12.2014 року про накладення адміністративного стягнення та ухвалити в цій частині нову постанову, якою позов ОСОБА_1. задоволено: скасовано постанову Заступника начальника Міжрегіонального головного управління ДФС Центрального офісу з обслуговування великих платників Короткової І.М. від 17.12.2014 року № 21 про накладення адміністративного стягнення. В іншій частині постанову Печерського районного суду м. Києва від 06.04.2015 року залишено без змін.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанцій, Міжрегіональне головне управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників звернулось з касаційною скаргою, в якій просить його скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, податковим органом було проведено виїзну планову документальну перевірку ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2011 року по 30.06.2014 року.

За результатами перевірки складено акт від 01.12.2014 № 1418/28-10/25959784, на підставі якого відповідачем прийнято рішення від 17.12.2014 року № НОМЕР_1, яким застосовано до ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії" штрафні санкції у розмірі 31 663, 46 грн.

01.12.2014 року головним державним ревізором - інспектором Тищенко Л.П. винесено протокол № 16 про адміністративне правопорушення.

17.12.2014 року начальником Міжрегіонального головного управління ДФС - центрального офісу з обслуговування великих платників Міністерства доходів і зборів України Коротковою І.М. винесено постанову № 21 про накладення адміністративного стягнення, яким притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді накладення штрафу у сумі 1700 грн. за порушення ч. 4 ст. 165-1 Кодексу України про адміністративне правопорушення.

Скасувавши частково постанову суду першої інстанції, та ухваливши в цій частині нову постанову, апеляційний суд дійшов висновку, що скоєне позивачем правопорушення не є триваючим, а тому постанова про накладення адміністративного стягнення винесена після закінчення строку, встановленого ст. 38 КУпАП, і є незаконною.

Колегія суддів погоджується з зазначеним висновком суду апеляційної інстанції.

Згідно ч. 8 ст. 9 ЗУ "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" Платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

При цьому платники, зазначені у пункті 1 частини першої статті 4 цього Закону, під час кожної виплати заробітної плати (доходу грошового забезпечення), на суми якої (якого) нараховується єдиний внесок, одночасно з видачею зазначених сум зобов'язані сплачувати нарахований на ці виплати єдиний внесок у розмірі, встановленому для таких платників (авансові платежі). Винятком є випадки, якщо внесок, нарахований на ці виплати, вже сплачений у строки, встановлені абзацом першим цієї частини, або за результатами звірення платника з органом доходів і зборів за платником визнана переплата єдиного внеску, сума якої перевищує суму внеску, що підлягає сплаті, або дорівнює їй. Кошти перераховуються одночасно з отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі. При цьому фактичним отриманням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплату доходу, грошового забезпечення) вважається отримання відповідних сум готівкою, зарахування на рахунок одержувача, перерахування за дорученням одержувача на будь-які цілі, отримання товарів (послуг) або будь-яких інших матеріальних цінностей у рахунок зазначених виплат, фактичне здійснення з таких виплат відрахувань згідно із законодавством або виконавчими документами чи будь-яких інших відрахувань.

Відповідно до ст. 165-1 КУпАП - порушення порядку нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності щодо єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування або подання недостовірних відомостей, що використовуються в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування, іншої звітності та відомостей, передбачених законами України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (2464-17) і "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (1058-15) , порушення встановленого порядку використання та здійснення операцій з коштами Пенсійного фонду України,- тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від тридцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне із правопорушень, зазначених у частині першій цієї статті, - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від сорока до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у тому числі авансових платежів, у сумі більше трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичну особу - підприємця або особу, яка забезпечує себе роботою самостійно, від вісімдесяти до ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою № 21 від 17.12.2014 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за несплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 26.04.2011 року по 02.09.2013 року.

Відповідно до статті 38 Кодексу України про адміністративне правопорушення встановлено, що адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення.

Відповідно до п. п. 1, 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за таких обставин: закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що адміністративне правопорушення - несплата єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не містить ознак триваючого правопорушення. Враховуючи, що відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач зобов'язаний сплачувати єдиний внесок щомісячно, не пізніше 20 числа наступного місяця, тому передбачений двомісячний строк має обчислюватись не від дати складання акту за період не сплати позивачем єдиного внеску з 26.04.2011 року по 02.09.2013 року, а з дати вчинення самих правопорушень щомісячно.

Доводи касаційної скарги зроблених судом апеляційної інстанції висновків не спростовують, а тому підстав для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення не вбачається.

Відповідно до ч. 3 ст. 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 223, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

Касаційну скаргу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральний офіс з обслуговування великих платників - відхилити.

Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року - залишити без змін.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст. 235- 238 Кодексу адміністративного судочинства України.