Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 11 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постановлене щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 судове рішення,

вироком Біляївського районного суду Одеської області від 10 червня 2008 року

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше судимого, останній раз 02 лютого 2005 року за ч. 3

ст. 185 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого 14 грудня 2007 року за відбуттям строку покарання,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки;

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, раніше судимого, останній раз 16 квітня 2003 року за ч. 2 ст. 140 КК України 1960 року, ст. 15, ч. 3 ст. 185,

ч. ч. 2, 3 ст. 185 КК України та на підставі

ст. 71 КК України на 3 роки 2 місяці позбавлення волі, звільненого 01 липня

2005 року умовно-достроково на 11 місяців

22 дні,

засуджено за ч. 3 ст. 185 КК України на 4 роки позбавлення волі, а на підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 роки.

У справі також засуджено ОСОБА_3, вирок щодо якого не оскаржено в касаційному порядку і на нього не внесено касаційного подання.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнано винними у тому, що вони 21 лютого 2008 року, приблизно о 19 год. 30 хв., в стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою та з ОСОБА_3 проникли у двір будинку АДРЕСА_1, де таємно викрали належне потерпілій ОСОБА_4 майно на суму 1150 грн.

У касаційному поданні прокурор з посиланням на м'якість призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, внаслідок необґрунтованого застосування до них ст. 75 КК України, порушує питання про скасування вироку щодо цих засуджених та направлення справи на новий судовий розгляд.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені у касаційному поданні доводи, колегія суддів вважає, що його необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у вчиненні ними злочину, за який їх засуджено, не оспорюються у поданні, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені розглянутими в судовому засіданні та викладеними у вироку доказами.

Дії ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ч. 3 ст. 185 КК України кваліфіковані правильно.

Що ж стосується доводів у поданні прокурора про м'якість призначеного ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, то вони є безпідставними.

Матеріалами справи з'ясовано, що при вирішенні питання про призначення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 покарання, суд урахував ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, дані про їх особи, обставини, які пом'якшують покарання - щире каяття у вчиненому та відшкодування заподіяної злочином шкоди, а також думку потерпілої, яка просила не позбавляти їх волі.

Виходячи з цього, суд дійшов правильного висновку про те, що виправлення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 можливе без відбування ними покарання і обґрунтовано застосував до них ст. 75 КК України, звільнивши від відбування покарання з випробуванням.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, залишити без задоволення, а вирок Біляївського районного суду Одеської області від 10 червня 2008 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.