Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні 6 серпня 2009 року в м. Києві кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом апеляційної інстанції, на постановлені щодо ОСОБА_1. судові рішення.

Вироком Волноваського районного суду Донецької області від 22 вересня 2008 року

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1

раніше судимого 25.10.2007р. за ст.ст. 15, 289 ч.1 КК України

на 3 роки позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України

звільненого від відбування покарання з випробуванням

з іспитовим строком 1 рік, -

засуджено за ч.2 ст. 355 КК України із застосуванням ст. 69 КК України до штрафу в розмірі 510 гривень на користь держави.

За ч.1 ст. 129 КК України ОСОБА_1. виправдано.

На підставі ст. 71 та ч. 3 ст. 72 КК України покарання за цим вироком і вироком Волноваського районного суду Донецької області від 25 жовтня 2007 року постановлено виконувати самостійно.

ОСОБА_1. засуджено за те, що він 5 листопада 2007 року за попередньою змовою з засудженим вироком Волноваського районного суду Донецької області від 5 червня 2008 року ОСОБА_2 перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, проникли у будинок АДРЕСА_1 де раніше проживала зі своїми батьками ОСОБА_3., яка мала перед ОСОБА_1 борг у сумі 900 грн., і з метою примушування її батьків до його повернення, тобто до виконання цивільно-правових обов'язків, у категоричній формі став вимагати від неповнолітнього ОСОБА_3, який знаходився в будинку, негайно повернути борг, висловлюючи погрози на адресу батьків останнього, після чого разом з ОСОБА_2. без згоди господарів винесли їх майно на загальну суму 4400 грн., супроводжуючи свої дії неодноразовими вимогами про повернення боргу.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 17 грудня 2008 року вирок місцевого суду залишений без зміни.

У касаційному поданні прокурор просить скасувати судові рішення як такі, що постановлені з порушенням кримінального та кримінально-процесуального законів, а справу направити на новий судовий розгляд. Зазначає, що ОСОБА_1. безпідставно виправдано за ч. 1 ст. 129 КК України, вирок не відповідає вимогам ст. 333 КПК України, а ухвала - вимогам ст. 377 КПК України. Крім того, вказує на безпідставність застосування до засудженого ст. 69 КК України, внаслідок чого йому призначено надто м'яке покарання.

Заслухавши доповідача, прокурора, яка підтримала касаційне подання, перевіривши матеріали справи та доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 334 КПК України мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, яке пред'явлено підсудному і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання підсудного з зазначених мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Ці вимоги закону суд першої інстанції належним чином не виконав.

Так, виправдовуючи ОСОБА_1. за ч. 1 ст. 129 КК України, суд не зазначив у вироку формулювання обвинувачення, яке йому було пред'явлено за зазначеною статтею.

Тому, у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, вирок та ухвала щодо ОСОБА_1. в частині його виправдання за ч. 1 ст. 129 КК України підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого слід врахувати наведене, перевірити інші доводи, викладені у касаційному поданні щодо безпідставності виправдання ОСОБА_1.

Що стосується викладених у касаційному поданні доводів про невідповідність призначеного ОСОБА_1. покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 355 КК України, то вони є безпідставними. При призначенні йому покарання за зазначеною статтею суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який страждає тяжким захворюванням, характеризується позитивно, працює. Зазначені обставини, каяття та усвідомлення своєї провини, наявність на утриманні неповнолітньої дитини та матері - пенсіонерки обґрунтовано визнані судом такими, які пом'якшують покарання.

З урахуванням викладеного та думки потерпілих, які претензій до ОСОБА_1. не мали, колегія суддів вважає, що призначене йому покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді штрафу є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Також є безпідставними викладені у касаційному поданні доводи щодо невідповідності ухвали апеляційного суду вимогам ст. 377 КПК України, оскільки справа була розглянута в межах вимог, викладених у апеляції прокурора.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

Касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді судом апеляційної інстанції, задовольнити частково.

Вирок Волноваського районного суду Донецької області від 22 вересня 2008 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 17 грудня 2008 року щодо ОСОБА_1 в частині його виправдання за ч. 2 ст. 129 КК України скасувати, а справу в цій частині - направити на новий судовий розгляд.

У решті цей вирок залишити без зміни.