Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві 6 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 23 квітня 2009 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1,

за п.п. 11, 12, ч.2 ст. 115, ч.4 ст. 27 КК України;

ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_2,

за п.п. 6, 11, 12, ч.2 ст. 115 КК України;

ОСОБА_3,

ІНФОРМАЦІЯ_3,

за п.п. 6, 11, 12, 13 ч.2 ст. 115 КК України;

направлено прокурору Вінницької області для проведення додаткового розслідування.

Органами досудового слідства ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 пред'явлено обвинувачення в тому, що ОСОБА_1. у червні 2007 року в пошуках роботи прибувши у м. Вінницю і мешкаючи на АДРЕСА_1 у ОСОБА_5., яка проживала з колишнім чоловіком - ОСОБА_6. та неповнолітнім сином, був свідком конфліктів між колишнім подружжям. У результаті цього у ОСОБА_1 та ОСОБА_6. між собою виникли особисті неприязні стосунки, внаслідок яких ОСОБА_1. вирішив організувати вбивство останнього.

З цією метою, в середині червня 2008 року, ОСОБА_1. запропонував ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за матеріальну винагороду у 1000 доларів США вчинити умисне вбивство ОСОБА_6., на що останні надали свою згоду.

Діючи відповідно до умов їх змови, спільно, за попередньою домовленістю групою осіб на замовлення ОСОБА_1, заздалегідь спланувавши дії кожного, в ніч з 29 на 30 червня 2008 року близько 24 год. ОСОБА_3., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння за місцем проживання ОСОБА_2., як знаряддя для вчинення злочину взяв монтировку і разом з братом пішли до ОСОБА_6.

Керовані корисливими спонуканнями, під виглядом спільної поїздки в район Сабарів у м. Вінниці, заманили його в безлюдне місце, а саме на територію Вінницької обласної психоневрологічної лікарні ім. академіка Ющенка, до берега річки Вишенька, де ОСОБА_3. заготовленою для вбивства монтировкою, з метою позбавлення життя ОСОБА_6., умисно завдав йому двох ударів в голову. В цей час ОСОБА_2., взяв з рук брата монтировку і нею також з метою позбавлення життя потерпілого, завдав йому одного удару в голову.

Після чого, ОСОБА_3. та ОСОБА_2. перенесли тіло потерпілого до берега річки, де ОСОБА_2. завдав ще одного удару монтировкою в голову ОСОБА_6.

Внаслідок завданих ударів, потерпілий отримав тілесні ушкодження несумісні з життям та помер на місці вчинення злочину.

Повертаючи справу на додаткове розслідування, апеляційний суд в ухвалі зазначив, що органом досудового слідства допущено неповноту та неправильність в розслідуванні справи. Зокрема, суд зазначив, що в обвинуваченні ОСОБА_1 не наведено мотиву вбивства, а в обвинувальному висновку він взагалі не вказаний. Не проведено інші слідчі дії, які б усунули протиріччя в показаннях підсудних, не конкретизовано їх роль в обвинуваченні, відсутні дані про особу потерпілого.

У касаційному поданні прокурор просить зазначену ухвалу апеляційного суду скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд. Своє прохання мотивує тим, що наведені в ухвалі прогалини досудового слідства підлягають усуненню в судовому засіданні без повернення справи на додаткове розслідування.

Захисником ОСОБА_4, який діє в інтересах підсудного ОСОБА_1 подано заперечення на касаційне подання прокурора.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання, захисника ОСОБА_4, який заперечив проти задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до вимог с. 281 КПК України (1001-05) повернення справи на додаткове розслідування з мотивів неповноти або неправильності досудового слідства може мати місце лише тоді, коли ця неповнота або неправильність не може бути усунута в судовому засіданні.

Це положення закону знайшло своє відображення у виді відповідного застереження в роз'ясненні, що міститься у п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 від 11 лютого 2005 року "Про практику застосування судами законодавства, що регулює повернення кримінальних справ на додаткове розслідування" (va002700-05) де, зокрема, зазначено, що у випадках, коли суд має змогу усунути виявлені недоліки досудового слідства під час судового розгляду справи шляхом більш ретельного допиту підсудного, потерпілого, свідків, виклику й допиту нових свідків, проведення додаткових чи повторних експертиз, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України, вчинення інших процесуальних дій, а також шляхом поновлення порушених під час розслідування справи процесуальних прав учасників процесу, направлення справи на додаткове розслідування є неприпустимим. За необхідності суд може відкласти її розгляд для витребування додаткових доказів.

Проте, розглядаючи дану справу, суд не врахував вимог закону та знехтував вищенаведеним застереженням, внаслідок чого постановив рішення, яке не грунтується на матеріалах справи та вимогах закону.

Як убачається із матеріалів справи у постанові про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого чітко зазначено та відображено суб'єктивну сторону злочину, мотив його вчинення та підстави виникнення неприязних відносин між ОСОБА_1. та ОСОБА_6. І лише в резолютивній частині обвинувального висновку слідчим, в частині обвинувачення ОСОБА_1, допущено помилку і не зазначено мотиву вбивства.

Крім того, в ході судового слідства ОСОБА_1. підтвердив, що між ним та ОСОБА_6. дійсно склались неприязні стосунки через те, що останній постійно ображав та бив ОСОБА_5. та її сина.

Необгрунтованою є і вказівка суду про необхідність усунення протиріч між показаннями дільничого інспектора міліції Лясоти В.П., сусіда по комунальній квартирі ОСОБА_5. - ОСОБА_7. та потерпілої ОСОБА_8, які не підтвердили фактів ганебної поведінки ОСОБА_6., а також про необхідність встановлення та долучення до справи даних про особу потерпілого, оскільки суд мав можливість в судовому засіданні усунути ці протиріччя шляхом більш детального допиту в ході судового слідства вказаних осіб, витребування документів, давання судових доручень у порядку, передбаченому ст. 315-1 КПК України.

Також, шляхом надання слідчому судового доручення перевірялись показання ОСОБА_2. про здійснення на нього фізичного впливу з боку працівників міліції під час затримання і перших допитів, в результаті чого була винесена постанова про відмову в порушенні кримінальної справи щодо працівників міліції, які доставляли підсудного в райвідділ та допитували його.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що прийняте судом рішення про направлення справи на додаткове розслідування є незаконним і необгрунтованим, а тому підлягає скасуванню з поверненням справи на новий судовий розгляд.

Також колегія суддів вважає, що при новому судовому розгляді справу має розглянути інший склад суду, оскільки суд, направляючи справу на додаткове розслідування зазначив, що неповноту і неправильність допущену під час проведення досудового слідства і складанні обвинувального висновку, неможливо усунути в судовому засіданні та позбавляє суд можливості винести обвинувальний вирок відносно підсудних.

Таким чином, вказівка суду про неможливість постановлення обвинувального вироку є передчасною, оскільки суд не вправі заздалегідь давати оцінку діям підсудних без належної оцінки доказів.

Керуючись ст.ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Ухвалу апеляційного суду Вінницької області від 23 квітня 2009 року, якою кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 направлено прокурору Вінницької області для проведення додаткового розслідування - скасувати, а справу повернути на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_1, ОСОБА_2. та ОСОБА_3. залишити попередню - тримання під вартою.

Судді: