Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши у судовому засіданні у місті Києві 04 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2009 року,

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця с. Дзержинівка Солонянського району Дніпропетровської області, громадянина України, раніше судимого:

- 26.03.1984 р. за ч.2 ст. 140, ч.1 ст.- 215-3, ч.2 ст. 81, ч.1 ст. 193 КК України 1960р. до позбавлення волі строком на 4 роки;

- 16.05.1990 р. за ч.3 ст. 140 КК України 1960р. до позбавлення волі строком на 3 роки;

- 25.08.1993 р. за ч.2 ст.- 215-3, ч.2 ст. 215 КК України 1960р. до позбавлення волі строком на 6 років;

- 04.06.1998 р. за ч.2 ст. 140 КК України 1960р. до позбавлення волі строком на 3 роки;

- 14.02.2002 р. за ч.2 ст. 141, ч.2 ст. 296 КК України 1960р. до позбавлення волі строком на 3 роки 3 міс.;

- 07.06.2005р. Солонянським районним судом Дніпропетровської області за за ч.ч. 2, 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 3 роки 3 міс.; постановою суду від 26.07.2007р. звільнений умовно-достроково на 11 місяців 11 днів,

засуджено до позбавлення волі:

- за ч. 2 ст. 185 КК України на 3 роки;

- за ч. 3 ст. 186 КК України на 8 років;

- за ч. 4 ст. 187 КК України на 12 років з конфіскацією всього належного майна;

- за п.6 ч. 2 ст. 115 КК України на 14 років з конфіскацією всього належного майна.

Згідно ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1. визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років з конфіскацією всього належного майна.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2005 року і остаточно ОСОБА_1. призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років 6 місяців з конфіскацією всього належного майна.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженця та мешканця с. Микільське-1 Солонянського району Дніпропетровської області, громадянина України, раніше неодноразово судимого, останній раз:

- 12.05.2005р. Солонянським районним судом Дніпропетровської області за ч.ч.2, 3 ст. 185, ст. 15 ч.3 ст. 185 КК України до позбавлення волі строком на 4 роки; постановою суду від 26.06.2008р. звільнений умовно-достроково на 7 місяців 14 днів,

засуджено до позбавлення волі:

- за ч. 3 ст. 186 КК України на 8 років;

- за ч. 3 ст. 187 КК України на 9 років з конфіскацією всього належного майна;

Згідно ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначених покараньОСОБА_2 визначено покарання у виді позбавлення волі строком 9 років 6 місяців з конфіскацією всього належного майна.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 12 травня 2005 року і остаточно ОСОБА_2 призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 10 років з конфіскацією всього належного майна.

За вироком суду засуджені визнані винуватими у вчиненні злочинів за наступних обставин.

ОСОБА_1., тимчасово проживаючи у будинку ОСОБА_3. на вул. Радянській с. Дзержинівка, Солонянського району Дніпропетровської області, в період часу з 02 по 15 жовтня 2007 року, таємно викрав майно потерпілого на загальну суму 915 грн.

29 липня 2008 року ОСОБА_1. та ОСОБА_2., розпивали алкогольні напої, після чого наступного дня у ранковий час, за попередньою змовою між собою проникли до господарства та будинку ОСОБА_4. в с. Червоноармійське Солонянського району Дніпропетровської області та відкрито заволоділи майном потерпілої на суму 310 грн.

Крім того 30 липня 2008 року близько 21 години ОСОБА_1. та ОСОБА_2., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою між собою, реалізуючи спільний план розбійного нападу, проникли до господарства ОСОБА_5. у с. Зелене, Софіївського району Дніпропетровської області. Виконуючи попередню домовленість, ОСОБА_2. залишився біля двору спостерігати за оточуючою обстановкою, а ОСОБА_1. проник у будинок і, з метою заволодіння майном, напав на ОСОБА_5. Під час розбійного нападу у ОСОБА_1 виник намір на умисне вбивство потерпілої, реалізуючи який засуджений, застосовуючи насильство небезпечне для життя та здоров'я, з метою позбавлення життя взяв стілець та наніс ним не менше чотирьох ударів по голові та обличчю ОСОБА_5., 1919 року народження.

Смерть ОСОБА_5. настала на місці події від відкритою черепно-мозкової травми.

Після вчиненого ОСОБА_1. повідомивОСОБА_2 про виконання спільних дій щодо розбійного нападу на ОСОБА_5. і вони разом в будинку заволоділи майном потерпілої на загальну суму 311 грн.

У касаційному поданні прокурор, не оспорюючи правильність встановлення фактичних обставин, доведеність вини і кваліфікації дій ОСОБА_1 та ОСОБА_2., вказує про порушення вимог ч.1 ст. 81 та ст. 335 КПК України, адже суд у вироку не належним чином вирішив долю речових доказів, а саме не вказав у резолютивній частині про необхідність їх знищення, після набрання чинності вироку, тому прохає вирок суду у вказаній частині змінити.

У касаційній скарзі та доповненні до неї засуджений ОСОБА_1. вказує про не дотримання судом вимог ст.ст. 22, 64 КПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи. ОСОБА_1 зазначає, що проникаючи до житла ОСОБА_5., вчинив вбивство потерпілої з необережності, коли відкривав вхідні двері будинку. Крім того, засуджений вказує про незаконні методи слідства, допущені працівниками міліції, фальшування матеріалів кримінальної справи при проведенні досудового слідства і фіксації доказів. Просить об'єктивно розглянути справу, його дії перекваліфікувати на відповідну статтю Кримінального Кодексу України (2341-14) та прийняти справедливе рішення, при цьому пом'якшити покарання.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора Брянцева В.Л. який не підтримав касаційне подання та просив вирок суду залишити без зміни, вважаючи необґрунтованою касаційну скаргу ОСОБА_1, пояснення засудженого ОСОБА_1 щодо підтримання поданої ним касаційної скарги, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи касаційного подання прокурора та касаційної скарги засудженого, колегія суддів дійшла висновку, що вони задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність винності ОСОБА_1 у вчиненні таємного викрадення майна ОСОБА_3., відкритого викрадення майна ОСОБА_4. і в умисному вбивстві ОСОБА_5. при розбійному нападі на потерпілу, відповідають фактичним обставини справи та підтверджуються зібраними й дослідженими в судовому засіданні доказами.

Зазначені в касаційній скарзі засудженого ОСОБА_1 та доповненні до неї доводи були предметом розгляду суду першої інстанції, вони не містять у собі необхідних та достатніх підстав для скасування чи зміни вироку й спростовуються наступною сукупністю доказів.

ОСОБА_1. у судовому засіданні повністю визнавав свою винність у викраденні майна (алюмінієвих бідонів, пральної машинки) ОСОБА_3. у жовтні 2007 року, коли тимчасово проживав у будинку потерпілого та вчинення в ніч на 30 липня 2008 року разом із ОСОБА_2. відкритого заволодіння майном (алюмінієвим бідоном, курткою та ножем) ОСОБА_4. у її будинку в с. Червоноармійське.

Разом з тим, ОСОБА_1. у судовому засіданні вказував про необережне заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_5. 30 липня 2008 року, при проникненні до її будинку, посилаючись на те, що він спіткнувшись впав на двері, а вони при відкритті вдарили ОСОБА_5. по голові і від удару та падіння на долівку настала смерть потерпілої.

Попри те, що ОСОБА_1. в судовому засіданні своїми показаннями намагався уникнути відповідальності за вчинений напад та вбивство потерпілої ОСОБА_5., суд правильно не надав їм визначального значення, але врахував у сукупності з іншими доказами обвинувачення, зокрема його показаннями під час досудового слідства.

Так, ОСОБА_1. на досудовому слідстві розповідав про вчинене вбивство ОСОБА_5. у деталях, які могли бути відомі тільки особі, яка вчиняла злочин щодо нападу на потерпілу та нанесення їй тілесних ушкоджень із значною силою стільцем по голові. Такі показання ОСОБА_1. давав при допитах у якості підозрюваного та обвинуваченого за участю захисника (т.1 а.с. 103,131).

Крім того, аналогічного змісту показання ОСОБА_1. давав при відтворенні обстановки та обставин події (а.с.134-142) і на місці розповів про обставини вчиненого розбійного нападу на ОСОБА_5., її умисному вбивстві та заволодінні майном.

Суд проаналізував ці показання ОСОБА_1 й правильно поклав їх в основу вироку, оскільки вони об'єктивно узгоджуються з іншими доказами обвинувачення.

Зокрема, засуджений ОСОБА_2. підтверджував спільне проникнення з ОСОБА_1. у ніч з 29 на 30 липня 2008 року до будинку ОСОБА_4 та відкрите викрадення майна потерпілої. Вказував, що за пропозицією ОСОБА_1 30 липня 2008 року спостерігали за будинком ОСОБА_5. з тим щоб здійснити заволодіти її майном. У той час коли він спостерігав за оточуючою обстановкою та відлучався у справах, ОСОБА_1. проник до будинку і здійснив напад на потерпілу, а потім повідомив про її вбивство. Після чого вони разом проникли до будинку та заволоділи майном потерпілої (продуктами харчування, телефоном та іншим майном).

Крім того, при відтворенні обстановки та обставин події (т.1 а.с.143-145) ОСОБА_2. на місці розповів про обставини вчиненого розбійного нападу на ОСОБА_5. та вказав місце де вони з ОСОБА_1. заховали майно, яким заволоділи в будинку ОСОБА_5.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні розбійного нападу на ОСОБА_5. та умисному її вбивстві з корисливих мотивів за викладених у вироку обставин підтверджена і іншими дослідженими судом доказами.

Так, потерпілий ОСОБА_6. поясняв, що 31 липня 2008 року йому повідомили про вбивство матері ОСОБА_5., 1919 року народження, яка проживала у с. Зелене, Софіївського району Дніпропетровської області. Коли він приїхав до будинку матері, то працівники міліції проводили його огляд, він же їм повідомив про викрадення з будинку продуктів харчування, мобільного телефону, алюмінієвого бідону, грошей та іншого майна.

Свідок ОСОБА_7. у своїх показаннях зазначав, що він як лікар Миколаївської сільської лікарні, 31 липня 2008 року виїжджав у с. Зелене, де в одному з будинків оглянув ОСОБА_5., котра померла насильницькою смертю від травми голови.

Згідно даних протоколу огляду місця події, труп ОСОБА_5. з ознаками насильницької смерті виявлений у її будинку в с. Зелене (т.1 а.с.6-30). Крім того, у якості речових доказів вилучено стілець зі слідами крові, деталі мобільного телефону та фрагмент дерев'яної скалки з голови потерпілої.

Із даних, що містяться у судово-імунологічній експертизі, вбачається наявність на дерев'яному стільці, вилученому з місця події, крові, походження якої можливе від ОСОБА_5. (т.1 а.с.207-213).

Згідно з висновком трасологічної експертизи, дерев'яний стілець та скалка, вилучена при огляді трупа ОСОБА_5., раніше складали одно ціле (т.1 а.с.84-87).

Згідно даних судово-медичної експертизи, смерть ОСОБА_5. настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми, яка супроводжувалася багатоосколковим переломом кісток склепіння та основи черепа, забоєм головного мозку, крововиливом під оболонки та в шлуночки мозку (т.1 а.с.175-177).

Експерт ОСОБА_15підтвердив суду висновки судово-медичної експертизи, спростувавши при цьому доводи ОСОБА_1 щодо отримання тілесних ушкоджень ОСОБА_5. при падінні, від удару дверима.

За викладених обставин доводи ОСОБА_1 про не дотримання судом вимог ст.ст. 22, 64 КПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження обставин справи, фальшування матеріалів справи та його обґрунтування щодо необережного спричинення смерті потерпілій ОСОБА_5., не заслуговують на увагу.

Винність ОСОБА_1 у вчиненні викрадення майна ОСОБА_3. та грабежу майна ОСОБА_4., за викладених у вироку обставин, засудженим не оспорюється. Крім визнання вини, підтверджена і іншими дослідженими судом доказами.

Зокрема, у своїх показаннях, даними упродовж досудового слідства, потерпіла ОСОБА_4. вказувала, що 30 липня 2008 року близько 4 години до неї в будинок у с. Червоноармійське Солонянського району проник ОСОБА_1., якого вона впізнала, із незнайомим чоловіком, та потребували передати гроші. Не знайшовши цінностей у будинку, вони забрали алюмінієвий бідон, куртку та кухонний ніж (т.3 а.с.38).

Із перевірених судом показань ОСОБА_3. вбачається, що з його дозволу ОСОБА_1. проживав у належному йому будинку в с. Дзержинівка і у жовтні 2007 року було викрадене його майно: 3 алюмінієві бідони, алюмінієва каністра, пральна машинка. Зі слів односельчан відомо, що ОСОБА_1. у селі продавав належне йому майно (т.3 а.с 41).

Свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9., у своїх показаннях, даних ними упродовж досудового слідства, підтверджували показання потерпілого ОСОБА_3. (т.3 а.с.42, 43).

Інші свідки, показання яких також перевірені судом, на досудовому слідстві зазначали про те, що ОСОБА_1. пропонував їм купити алюмінієві бідони чи інший алюмінієвий посуд. Зокрема свідки ОСОБА_10 ОСОБА_11 та ОСОБА_12. (т.3 а.с. 44, 45, 47) вказували про пропозиції ОСОБА_1 в кінці липня 2008 року, а свідок ОСОБА_13 вказував про події жовтня 2007 року, коли він бачив ОСОБА_1 з алюмінієвим посудом, який він ніс до будинку ОСОБА_14. (т.3 а.с.46).

Крім того, винність ОСОБА_1 у вчиненні злочинів щодо заволодіння майном ОСОБА_3. та ОСОБА_4. підтверджена: протоколами огляду місця події господарства ОСОБА_3. (т.3 а.с.27) і ОСОБА_4. (т.3 а.с. 4-6), вилученням викраденого у ОСОБА_4. майна (т.3 а.с. 13). Ці та викладені вище докази об'єктивно узгоджуються між собою і обґрунтовано покладені в основу вироку.

Колегія суддів відзначає, що висновки, яких дійшов суд, були зроблені на підставі ретельного, повного, всебічного та об'єктивного дослідження всіх фактичних обставин справи. Матеріали справи не містять обставин, що можуть викликати сумніви в правильності рішення суду.

Усе зазначене дає підстави вважати, що суд постановив законний та обґрунтований вирок.

Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_1 за ч.2 ст. 185, ч. 3 ст. 186, ч.4 ст. 187, п. 6 ч.2 ст. 115 КК України є правильною.

Посилання ОСОБА_1 на застосування до нього недозволених методів ведення слідства, були перевірені в ході судового розгляду й не знайшли свого підтвердження. У матеріалах немає медичних, документальних чи інших даних, які б свідчили про використання засобів примусу з боку працівників міліції. З приводу зазначених питань за дорученням суду в порядку ст. - 315-1 КПК України проводилася прокурорська перевірка, яка не підтвердила їх дійсність (т.4 а.с.101). Крім того, обґрунтовуючи вирок визначальними поясненнями засудженого, суд виходив з того, що вони підтверджуються сукупністю інших доказів, що є у справі.

Доводи прокурора щодо зміни вироку в частині неналежного вирішення долі речових доказів є безпідставними. Зі змісту вироку вбачається, що суд вирішував це питання в порядку, передбаченому ст. 81 КПК України. Що ж стосується допущених процесуальних упущень, то суд, який постановив вирок, вправі ці питання вирішити у порядку, передбаченому ст.ст. 409, 411 КПК України.

Порушень вимог кримінального чи кримінально-процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити постановити законний, обґрунтований та справедливий вирок, не встановлено.

При визначенні покарання ОСОБА_1. суд урахував ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, відомості про особу засудженого, негативну характеристику, обставини, що впливають на покарання.

З урахуванням наведеного вище, з додержанням вимог ст. 65 КК України, суд у межах санкцій статей звинувачення обрав ОСОБА_1. покарання, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. При цьому суд обґрунтовано призначив засудженому покарання за правилами ст. 71 КК України, бо один із злочинів він вчинив у період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання за вироком Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 07 червня 2005 р.

Тому доводи касаційної скарги ОСОБА_1 і щодо обрання йому невиправдано суворого покарання є необґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 394- 396 КПК України колегія суддів

касаційне поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи та касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 квітня 2009 року щодоОСОБА_1- без зміни.

Запропонувати суду в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України належним чином вирішити у справі долю речових доказів.