Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в місті Києві 04 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою потерпілого ОСОБА_2. на судові рішення щодо ОСОБА_1.,

вироком Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16 липня 2008 року, залишеного без зміни ухвалою апеляційного суду Полтавської області від 3 жовтня 2008 року,

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця села Возсіятське Єланецького району Миколаївської області, мешканця міста Миколаєва, громадянина України, такого, що не має судимості,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права керувати транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1. звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з'являтися туди для реєстрації та повідомляти цю інспекцію про зміну місця проживання та роботи.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1. на користь: ОСОБА_2. - 17 339 та 15 000 гривень на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно, а також витрати на послуги адвоката у сумі 1 500 гривень;ОСОБА_4 - 15 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Вирішено питання про відшкодування судових витрат.

За вироком суду ОСОБА_1. визнано винним у тому, що він 05 жовтня 2007 року приблизно о 19-ій годині, керуючи автомобілем "Хюндай" автодорогою сполученням Полтава-Олександрія, на 32 кілометрі тієї дороги у Новосанжарському районі Полтавської області порушив п.п. 12.2, 12.3 Правил дорожнього руху України - проявив неуважність до дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого наїхав на велосипедистку ОСОБА_3, яка рухалася попереду в попутному напрямку.

У результаті дорожньо-транспортної пригоди потерпіла померла на місці події.

У касаційній скарзі, як убачається з її змісту, потерпілий ОСОБА_2. просить скасувати судові рішення у зв'язку з призначенням засудженому невиправдано м'якого покарання. Вважає, що з урахуванням обставин пригоди, даних про особу ОСОБА_1., його поведінки після злочину, суд призначив йому м'яке покарання, зокрема не позбавив його права керувати транспортними засобами. Зазначає, що при вирішенні цивільного позову належним чином не були оцінені доводи про пережиті ним страждання у зв'язку з втратою дружини, що призвело до безпідставного зменшення розміру відшкодування моральної шкоди.

Заслухавши доповідача, висновок прокурора Морозової С.Ю. про задоволення касаційної скарги з наведених у ній підстав, після перевірки матеріалів справи та обговорення доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що ця скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Як убачається з касаційної скарги, потерпілий не оспорив фактичні обставини справи, доведеності винності ОСОБА_1. у злочині, вчиненого за обставин наведених у вироку, та кваліфікацію його дій за ч. 2 ст. 286 КК України.

З приводу цих висновків суду не надійшло касаційного подання прокурора чи касаційних скарг від інших учасників судового розгляду справи.

Разом з тим слід погодитися з доводами касаційної скарги про те, що за наявності встановлених фактичних обставин злочину, суд призначив ОСОБА_1 покарання, яке не достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Зокрема, суд фактично не врахував тяжкість вчиненого злочину, того, що закон відносить це діяння до категорії тяжких злочинів. По суті, не надав значення наслідкам злочину. Без всебічного аналізу залишив доводи потерпілого щодо міри покарання.

Також потрібно вказати на відсутність у вироку мотивів, з огляду на які суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без ізоляції від суспільства внаслідок звільнення його від відбування покарання з випробуванням. З цього приводу у вироку є посилання тільки на позитивну характеристику з місця проживання, відомості про те, що він не потребує лікування від алкоголізму чи наркоманії та поведінку після злочину (прояви тієї поведінки у вироку не наведені). Інших даних, які б переконували в правильності цього рішення, - не вказано.

У зв'язку із зазначеним звертає на себе увагу й та обставина, що у вироку немає посилань на відомості, з огляду на які суд дійшов висновку про можливість виправлення засудженого без застосування до нього додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Наведене дає підстави вважати, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає вимогам ст. 65 КК України, тому вирок підлягає скасування з цих підстав з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого з урахуванням наведених обставин слід прийняти законне та обґрунтоване рішення.

Хоча в касаційній скарзі з цього приводу не наведено мотивів незгоди, проте колегія суддів вважає за необхідне зазначити також, що при новому судовому розгляді справи слід також з'ясувати, чи містять дії ОСОБА_1. ознаки порушення правил експлуатації транспорту, оскільки, мотивуючи правильність кваліфікації, суд фактично визнав його винним у цьому діянні, яке не ставилося йому в провину.

Розв'язуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_2. про відшкодування моральної шкоди, суд зменшив розмір заявленого ним відшкодування, але при цьому не навів жодних мотивів на його підтвердження.

Таке рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України про законність та обґрунтованість судового рішення, оскільки не містить даних про повне і всебічне з'ясування обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, та доказів на підтвердження цих вимог. У зв'язку з цим воно підлягає скасуванню й направленню на новий судовий розгляд разом з кримінальною справою.

Воднораз слід зазначити, що апеляційний суд за наслідками перегляду вироку в своїй ухвалі послався на ряд даних про особу засудженого й навів мотиви згоди з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення даного позову.

Проте таке рішення апеляційного суду є неправильним, оскільки при перевірці законності та обґрунтованості неможливо визнати обґрунтованим рішення, яке таких мотивів не містить.

Оскільки під час розгляду справи в порядку апеляційного провадження не були усунуті порушення, які стали підставами для скасування вироку, скасуванню підлягає й ухвала апеляційного суду.

Інших підстав та причин для втручання у судові рішення в касаційній скарзі не зазначено.

Керуючись ст.ст. 394, 396 КПК України, колегія суддів

касаційну скаргу потерпілого ОСОБА_2. задовольнити частково.

Вирок Новосанжарського районного суду Полтавської області від 16 липня 2008 року та ухвалу апеляційного суду Полтавської області від 3 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 за винятком рішення в частині стягнення матеріальної шкоди і витрат на послуги адвоката на користь ОСОБА_2. та моральної шкоди на користь ОСОБА_4, скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд в іншому складі суду.