Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 04 серпня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням першого заступника прокурора Харківської області на вирок Красноградського районного суду Харківської області від 22 квітня

2008 року щодо ОСОБА_1,

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, несудимого,

засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 4 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Із застосуванням ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки з покладенням на нього обов'язків періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи та повідомляти ці органи про зміну місця проживання і роботи.

На підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання.

Постановлено стягнути із засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної та моральної шкоди відповідно

1620 грн. 12 коп. і 5000 грн.

В апеляційному порядку справа не розглядалася.

ОСОБА_1 визнано винним у тому, що він 22 квітня 2005 року, приблизно о 23 год., у м. Краснограді Харківської області, керуючи автомобілем "Форд-Мондео", д.н. НОМЕР_1, та рухаючись на підйом по вул. Полтавській зі сторони

м. Дніпропетровська у напрямку м. Харкова в крайній лівій смузі, порушив вимоги

п. п. 1.5, 10.1, 12.2, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху та, виконуючи маневр вправо на крайню праву смугу, вчинив наїзд на пішохода ОСОБА_2, внаслідок чого останньому було спричинено тяжкі тілесні ушкодження.

У касаційному поданні прокурор, посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд безпідставно постановив обвинувальний вирок щодо ОСОБА_1, а не звільнив його від кримінальної відповідальності, оскільки останній до закінчення судового слідства подав клопотання про застосування до нього амністії. Просить скасувати вирок щодо

ОСОБА_1 та на підставі п. "б" ст. 1 Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року звільнити його від кримінальної відповідальності, а справу провадженням закрити.

Заслухавши доповідь судді Верховного Суду України, думку прокурора, який підтримав касаційне подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши наведені в поданні доводи, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 6 Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року підлягають звільненню від кримінальної відповідальності в порядку та на умовах, визначених цим Законом, особи, які підпадають під дію статті 1 цього Закону, кримінальні справи стосовно яких перебувають у провадженні органів дізнання, досудового слідства чи не розглянуті судами, а так само розглянуті судами, але вироки не набрали законної сили, про злочини, вчинені до набрання цим законом чинності.

Згідно з п. "б" ст. 1 цього Закону звільняються від покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, засуджені за злочини, вчинені з необережності, за які законом передбачено покарання, менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше 10років.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 органами досудового слідства обвинувачувався у вчиненні ним 22 квітня 2005 року злочину з необережності, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі від 3 до 8 років.

Також встановлено, що під час судового слідства ОСОБА_1 заявив клопотання про застосування до нього Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року (2591-15) , оскільки на момент вчинення ним злочину він мав неповнолітнього сина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2.

З огляду на це, суд, у провадженні якого перебувала вказана справа, розглянувши клопотання підсудного про застосування до нього Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року (2591-15) повинен був, не постановляючи обвинувального вироку, звільнити ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності, а справу щодо нього провадженням закрити.

Разом із тим, суд, усупереч вимог ст. 6 вказаного Закону, постановив щодо ОСОБА_1 обвинувальний вирок і звільнив останнього від покарання на підставі акта амністії.

Зазначене порушення закону є істотним, у зв'язку з чим вирок щодо

ОСОБА_1 підлягає скасуванню.

Враховуючи, що ОСОБА_1 вчинив злочин з необережності і до дня набрання цим Законом чинності, за який передбачено покарання, менш суворе, ніж позбавлення волі на строк не більше десяти років, на момент його вчинення мав неповнолітнього сина, ІНФОРМАЦІЯ_2 і просив застосувати амністію, колегія суддів вважає за необхідне, на підставі п. "б" ст. 1, ст. 6 Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року та п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України, звільнити його від кримінальної відповідальності, а справу провадженням закрити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 394- 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання першого заступника прокурора Харківської області задовольнити.

Вирок Красноградського районного суду Харківської області від 22 квітня 2008 року щодо ОСОБА_1 скасувати.

На підставі п. "б" ст. 1, ст. 6 Закону України "Про амністію" від 31 травня 2005 року та п. 4 ч. 1 ст. 6 КПК України ОСОБА_1 звільнити від кримінальної відповідальності, а справу провадженням закрити.