Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні у м. Києві 30 липня 2009 року справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 28 жовтня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 13 листопада 2008 року,

постановою старшого прокурора відділу захисту майнових, інших особистих прав громадян та інтересів держави прокуратури Херсонської області від 6 лютого 2008 року порушено кримінальну справу за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України.

Згідно з постановою про порушення кримінальної справи відповідно до вантажної митної декларації № 508040000/7/01411 від 21 грудня 2007 року Херсонською митницею оформлено імпорт парфумів провідних європейських фірм вагою нетто 2640 кг, вироблених у Туреччині. За інформацією, наданою представником інтересів власників цих фірм на Україні патентно-правовою фірмою "Пахаренко і Партнери", зазначена парфумерна продукція не виробляється на території Туреччини, дозволів на використання знаків для товарів і послуг імпортеру вони не надавали, ліцензійні угоди не підписували, за низкою ознак вказана продукція є контрафактною, незаконним використанням знаків для товарів і послуг фірмам завдано збитки на суму 499000 грн. Вказані обставини свідчать про незаконне використання знаків для товарів і послуг, що завдало матеріальної шкоди в особливо великому розмірі.

Постановою Комсомольського районного суду м. Херсона від 28 жовтня 2008 року скаргу ОСОБА_1. на вищевказану постанову задоволено, постанову про порушення кримінальної справи скасовано і в порушенні кримінальної справи відмовлено.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 13 листопада 2008 року зазначену постанову місцевого суду залишено без зміни.

У касаційному поданні прокурор ставить питання про скасування вищевказаних судових рішень та направлення справи на новий судовий розгляд. Зазначає, що всупереч вимогам ст. 236-7 КПК України скарга ОСОБА_1. на постанову про порушення кримінальної справи не містить достатнього обґрунтування порушення його прав та законних інтересів, що ставить під сумнів обґрунтованість прийняття судом його скарги до розгляду. Посилаючись на конкретні матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, стверджує про наявність до того передбачених ст. 94 КПК України приводів та підстав і про дотримання при порушенні кримінальної справи вимог ст. 98 цього Кодексу.

Заслухавши доповідь судді, пояснення прокурора, яка підтримала касаційне подання і просила його задовольнити, перевіривши матеріали судового провадження за скаргою ОСОБА_1. на постанову про порушення кримінальної справи та матеріали, на підставі яких було порушено кримінальну справу, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 236-7 КПК України скарга на постанову органу дізнання, слідчого, прокурора про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину може бути подана до суду особою, інтересів якої стосується порушена кримінальна справа, її захисником чи законним представником з достатнім обґрунтуванням порушення прав та законних інтересів відповідної особи. Якщо обґрунтування порушення прав та інтересів особи визнано суддею недостатнім, він приймає рішення про відмову у відкритті провадження з розгляду скарги, що не позбавляє права повторно звертатися до суду.

Скарга ОСОБА_1. на постанову прокурора про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України, не містить достатнього обґрунтування порушення прав та законних інтересів скаржника. Проте, як убачається з матеріалів судового провадження за скаргою ОСОБА_1. на зазначену постанову про порушення кримінальної справи, приймаючи скаргу до розгляду, суд всупереч вищевказаним вимогам кримінально-процесуального закону не вирішив питання про те, чи є ОСОБА_1особою, інтересів якої стосується дана кримінальна справа.

Згідно зі ст. 236-8 КПК України, розглядаючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи, суд повинен перевіряти наявність приводів і підстав для винесення зазначеної постанови, законність джерел отримання даних, які стали підставою для її винесення, і не вправі розглядати й заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті. За результатами розгляду скарги, залежно від того, чи були при порушенні справи додержані вимоги статей 94, 97, 98 цього Кодексу, суддя своєю мотивованою постановою або залишає скаргу без задоволення, або задовольняє скаргу і скасовує постанову про порушення справи (положення п. 2 ч. 16 ст. 236-8 КПК України, відповідно до якого суддя, задовольняючи скаргу на постанову про порушення кримінальної справи і скасовуючи постанову, виносить постанову про відмову в порушенні справи, втратило чинність, як таке, що є неконституційним, на підставі Рішення Конституційного Суду України № 16-рп/2009 від 30.06.09 (v016p710-09) ).

Приймаючи рішення про задоволення скарги ОСОБА_1. та скасування постанови про порушення кримінальної справи, суд, як убачається з його постанови, виходив з того, що при порушенні справи не було дотримано вимоги статей 94, 98 КПК України.

Так, згідно з постановою суду в постанові про порушення кримінальної справи не вказано приводи і підстави до її порушення.

Проте зі змісту постанови про порушення кримінальної справи убачається, що її винесено за результатами розгляду прокурором матеріалів перевірки щодо можливого незаконного використання знака для товарів і послуг, фірмового найменування при переміщенні через митний кордон України парфумерних виробів. Зазначене не суперечить вимогам ст. 94 КПК України, відповідно до п. 5 ч. 1 якої приводом до порушення кримінальної справи може бути безпосереднє виявлення прокурором ознак злочину.

Стосовно відсутності підстав до порушення кримінальної справи суд у своїй постанові зазначив, що перевірка по факту вчинення злочину проведена поверхово та не може вважатися достатньою для порушення справи. Далі суд указав, які, на його думку, обставини мали, але не були встановлені прокурором, які конкретні заходи, спрямовані на з'ясування цих обставин, не були вжиті та які необхідні документи не були долучені до матеріалів справи. Проте зазначені висновки суду виходять за межі судового розгляду, встановлені ст. 236-8 КПК України. При цьому питання про, власне, існування на момент порушення кримінальної справи достатніх даних, які вказують на наявність ознак злочину, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України, судом, як того вимагає ч. 14 ст. 236-8 КПК України, не вирішувалось.

Таким чином, розглядаючи скаргу ОСОБА_1. на постанову про порушення кримінальної справи, суд не дотримався вимог статей 236-7, 236-8 КПК України і вдався до вирішення тих питань, які не входять у компетенцію суду, що розглядає скаргу на постанову про порушення кримінальної справи.

Апеляційний суд, розглядаючи справу за скаргою ОСОБА_1. на постанову про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України, в апеляційному порядку, залишив поза увагою зазначені порушення вимог закону, допущені судом першої інстанції. Крім того, у своїй ухвалі зазначив, що однією з підстав для скасування постанови про порушення кримінальної справи є те, що протягом 7 місяців після її порушення органи досудового слідства не провели необхідні слідчі дії, хоча оцінка зазначених обставин виходить за межі повноважень суду, який розглядає скаргу на постанову про порушення кримінальної справи.

Тому постанова місцевого суду та ухвала апеляційного суду в даній справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно розглянути її з дотриманням вимог кримінально-процесуального закону та постановити законне і обґрунтоване рішення.

На підставі наведеного, керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити.

Постанову Комсомольського районного суду м. Херсона від 28 жовтня 2008 року, якою скасовано постанову старшого прокурора відділу захисту майнових, інших особистих прав громадян та інтересів держави прокуратури Херсонської області від 6 лютого 2008 року про порушення кримінальної справи за фактом вчинення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 229 КК України, і в порушенні кримінальної справи відмовлено, та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області від 13 листопада 2008 року, якою постанову суду залишено без зміни, скасувати, а матеріали провадження за скаргою ОСОБА_1. направити в той же місцевий суд на новий судовий розгляд.