Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 липня 2009 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 27 серпня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 28 жовтня 2008 року.

Зазначеним вироком

ОСОБА_1

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

в силу ст. 89 КК України не судимого,

- засуджено за ч. 1 ст. 125 КК України до штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 грн..

Постановлено стягнути на користь потерпілої ОСОБА_2 на відшкодування матеріальної шкоди 20 грн. 06 коп., моральної шкоди 1000 грн. та 900 грн. витрат на надання правової допомоги.

За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за те, що він 02 липня 2006 року близько 21 год., знаходячись біля будинку АДРЕСА_1, припиняючи бійку між його дружиною ОСОБА_3 і ОСОБА_2, на ґрунті особистих неприязних стосунків з останньою умисно завдав їй декілька ударів рукою в праве плече, спричинивши легке тілесне ушкодження у виді крововиливів правого плеча.

Ухвалою колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 28 жовтня 2008 року вирок щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.

У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_1 посилається на те, що він не перебував у неприязних стосунках з сусідкою, не мав умислу на заподіяння їй тілесних ушкоджень і її не бив, а лише, захищаючи свою дружину ОСОБА_3 від неправомірних дій ОСОБА_2, відштовхнув останню. Вказує, що суд неправильно оцінив докази, внаслідок чого неправильно застосував кримінальний закон та порушив вимоги кримінально-процесуального закону. Просить судові рішення щодо нього скасувати, а справу провадженням закрити.

Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який просив задовольнити касаційну скаргу частково, звільнивши ОСОБА_1 від призначеного покарання на підставі ст.ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України у зв'язку із закінченням строків давності, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Висновок суду про винуватість ОСОБА_1 у спричиненні потерпілій легких тілесних ушкоджень у виді крововиливів плеча, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджений дослідженими у судовому засіданні доказами, яким суд дав належну оцінку, і є обґрунтованим.

Посилання ОСОБА_1 у касаційній скарзі на те, що він не мав умислу на спричинення легких тілесних ушкоджень потерпілій ОСОБА_2, а лише захищався від неправомірних дій потерпілої, є такими, що спростовані дослідженими судом доказами, зокрема, показаннями ОСОБА_2, в яких вона вказувала про наявність у неї з сім'єю ОСОБА_1 неприязних стосунків, у тому числі і з ОСОБА_1, який, не розібравшись, втрутився в її сварку з його дружиною і завдав їй - ОСОБА_2 ударів, внаслідок чого вона отримала тілесні ушкодження; показаннями свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, які підтвердили показання своєї матері ОСОБА_2; показаннями свідків ОСОБА_4 та лікаря-невропатолога ОСОБА_7, які підтвердили звернення ОСОБА_2 02.07.2006 року до опорного пункту з повідомленням про її побиття ОСОБА_1 і 05.07.2006 року - до лікарів за наданням їй медичної допомоги.

Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи від 24.07.2007 року у ОСОБА_2 виявлено крововиливи правого плеча, спричинені тупими предметами (руками), які відносяться до легких тілесних ушкоджень, і могли утворитися 02.07.2006 року, як про це вказувала потерпіла ОСОБА_2 (а.с.144-147).

При цьому суд дав належну оцінку медичній документації ОСОБА_2 та висновку судово-медичної експертизи від 19.07.2006 року, обґрунтовано визнавши відсутність в них повних даних, які б підтверджували заподіяння потерпілій 02.07.2006 року ОСОБА_1 більш тяжких тілесних ушкоджень, ніж установив суд за даними комісійної судово-медичної експертизи та іншими доказами, дослідженими судом.

Окрім того, з матеріалів справи видно, що сам ОСОБА_1, заперечуючи нанесення потерпілій ОСОБА_2 ударів по шиї, у той же час в своєму письмовому поясненні та в показаннях під час судового розгляду справи визнавав, що з неприязних стосунків штовхав її і завдав їй ударів у плече, заподіявши легкі тілесні ушкодження. З огляду на повне визнання ним вини у вчиненому злочині, передбаченому ч. 1 ст. 125 КК України, його щирого каяття, він просив закрити справу за зміною обстановки і втратою ним суспільної небезпечності (а.с. 43, 165, 166, 169). Однак у подальшому, визнаючи вину частково, зазначав, що під час конфлікту його дружини з ОСОБА_2 він тільки розняв руки потерпілої та відштовхнув її.

Твердження про те, що тілесні ушкодження могли бути спричинені ОСОБА_2 з необережності в процесі захисту ОСОБА_1 від її неправомірних дій, перевірялися судом першої і апеляційної інстанцій та свого підтвердження не знайшли.

Свої висновки щодо доказів та їх оцінки суди належно мотивували. З цими висновками погоджується й колегія суддів.

Всебічно дослідивши та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов правильного висновку про вчинення ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

Підстав для скасування вироку із закриттям справи щодо ОСОБА_1 не встановлено.

Покарання ОСОБА_1 призначено відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого ним злочину, даних про його особу і є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Разом з тим, призначивши покарання ОСОБА_1, суд не звернув увагу на наступне.

Відповідно до вимог ст. 49 КК України особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло два роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання менш суворе, ніж обмеження волі.

Злочин, передбачений ч.1 ст. 125 КК України, віднесений до злочинів невеликої тяжкості, за який може бути призначено покарання у виді штрафу, громадських робіт або виправних робіт, тобто менш суворе, ніж обмеження волі. Оскільки цей злочин було вчинено ОСОБА_1 2 липня 2006 року, то на час постановлення судом вироку від 27 серпня 2008 року минуло більше двох років, тобто закінчилися строки давності. Тому ОСОБА_1 на підставі ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України належало звільнити від призначеного за ч.1 ст. 125 КК України покарання, на що не звернули уваги ні суд першої інстанції при винесенні вироку, ні апеляційний суд, який вирок місцевого суду залишив без зміни.

У цій частині судові рішення підлягають зміні, а касаційна скарга засудженого - частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів, -

касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок Бериславського районного суду Херсонської області від 27 серпня 2008 року та ухвалу колегії суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Херсонської області від 28 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити.

На підставі ст. 49, ч.5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнити від призначеного за ч. 1 ст. 125 КК України покарання у зв'язку із закінченням строків давності.

У решті судові рішення щодо нього залишити без зміни.