Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 28 липня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області на вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1

Зазначеним вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

раніше не судимого,

- засуджено за ч.2 ст. 271 КК України на 1 рік позбавлення волі з позбавленням права займати посади, пов'язані з охороною праці та техніки безпеки.

На підставі ст. 75 КК України його звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

ОСОБА_1 засуджено за те, що 14 серпня 2007 року він, будучи службовою особою - виконуючим обов'язки головного механіка ЗАТ "Турбів-цукор" смт Турбів Липовецького району Вінницької області, в обов'язки якого входило здійснення контролю за проведенням ремонтних робіт, дотриманням правил експлуатації, технічним обслуговуванням, забезпечення додержання правил і норм охорони праці під час проведення ремонтних робіт тощо, допустив слюсаря-ремонтника підприємства ОСОБА_2 до виконання ремонтних робіт на висоті без риштування і засобів захисту (запобіжного поясу) та не забезпечив контроль за безпечним проведенням ремонтних робіт, чим грубо порушив вимоги п.п. 1.5, 2.1 Правил охорони праці під час виконання робіт на висоті, затверджених наказом Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду від 27.03.2007 року №62 (z0573-07) та п.5.4.12 Правил безпечної роботи з інструментами та пристроями, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 05.06.2006 року №252.

У результаті цього 14 серпня 2007 року стався нещасний випадок, під час якого ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження, від яких помер.

Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 03 грудня 2008 року в порядку ст.ст. 409, 411 КПК України у вирок щодо ОСОБА_1 внесено уточнення, що він позбавлений права займати посади, пов'язані з охороною праці та техніки безпеки, на 1 рік.

У апеляційному порядку справа не переглядалася.

У касаційному поданні перший заступник прокурора Вінницької області, не оскаржуючи доведеність винуватості та кваліфікацію дій ОСОБА_1, просить вирок щодо нього скасувати з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженого внаслідок м'якості. При цьому посилається на те, що суд, звільняючи засудженого від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, в порушення вимог ст. 334 КПК України не обґрунтував такого рішення у вироку і не поклав на ОСОБА_1 передбачених ст. 76 КК України обов'язків. Також, призначаючи ОСОБА_1 додаткове покарання у виді позбавлення права займати посади, пов'язані з охороною праці та техніки безпеки, суд не встановив строк такого покарання.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що воно не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ст. 395 КПК України касаційний суд перевіряє законність та обґрунтованість судового рішення в тій частині, в якій воно було оскаржене.

Покарання ОСОБА_1 призначено судом відповідно до вимог ст. 65 КК України з урахуванням тяжкості вчиненого злочину, даних про особу засудженого, тих обставин, що він учинив злочин уперше, вину у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 271 КК України, визнав повністю та щиро розкаявся.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 пенсіонер, член громадської організації "Захист дітей війни", ветеран праці, за місцем проживання та робити характеризувався виключно позитивно, на спеціальних обліках не перебував, трудовий колектив та профспілковий комітет ЗАТ "Турбів-цукор", в якому ОСОБА_1 працював з 1960 року, тобто 48 років, просили суд суворо не карати ОСОБА_1 та не позбавляти його волі (а.с.116, 120-124, 262).

З долучених до справи документів убачається, що сім'я померлого на виробництві ОСОБА_2 отримала страхові виплати на суму 86630,04 грн. та потерпіла ОСОБА_3 уклала мирову угоду з цивільним відповідачем ЗАТ "Турбів-цукор" про виплату останнім їй додатково 100000 грн., внаслідок чого матеріальних претензій до ОСОБА_1 не було (а.с.256, 263).

Наведені обставини, що пом'якшували покарання, та дані про особу ОСОБА_1 свідчили про можливість його виправлення без відбування основного покарання та давали суду першої інстанції підстави для застосування щодо нього ст. 75 КК України. Про це в засіданні суду першої інстанції просив і прокурор.

Отже, обране ОСОБА_1 покарання зі звільненням від основного покарання з випробуванням з іспитовим строком слід визнати таким, яке є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів, а тому підстав вважати його надмірно м'яким, як про це йдеться в касаційному поданні, колегія суддів не вбачає.

З урахуванням зазначених вище обставин, недостатню аргументацію судом у вироку застосування щодо ОСОБА_1 статті 75 КК України не можна вважати істотним порушенням вимог ст. 334 КПК України, яке тягне скасування вироку.

Посилання у касаційному поданні на те, що судом порушені вимоги ст. 76 КК України, оскільки у вироку не визначено обов'язків, які покладаються на особу при звільненні її від відбування покарання з випробуванням, є безпідставними.

Згідно з ч.1 ст. 76 КК України у разі звільнення особи від відбування покарання з випробуванням суд має право, а не зобов'язаний покласти на засудженого обов'язки, передбачені у цій статті.

Викладені у поданні доводи про те, що судом не встановлено строк призначеного ОСОБА_1 додаткового покарання, не можуть бути підставою для скасування вироку, оскільки, як убачається з матеріалів справи, постановою районного суду від 03.12.2008 року уточнено, що ОСОБА_1 призначено додаткове покарання у виді позбавлення права займати посади, пов'язані з охороною праці та техніки безпеки, строком на 1 рік, і це рішення суду не оскаржено.

Інших обґрунтованих доводів щодо незаконності постановлених відносно ОСОБА_1 судових рішень у касаційному поданні не наведено.

З огляду на викладене, відсутні підстави для задоволення касаційного подання і призначення справи до касаційного розгляду з повідомленням осіб, зазначених у ст. 384 КПК України.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

відмовити у задоволенні касаційного подання першого заступника прокурора Вінницької області на вирок Липовецького районного суду Вінницької області від 30 жовтня 2008 року щодо ОСОБА_1.