Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого судді Розваляєвої Т. С. (суддя-доповідач), суддів Маслія В. І., Черпіцької Л. Т., розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Павлоградської міської ради Дніпропетровської області на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання рішення неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії,

Фізична особа-підприємець ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4, позивач) звернулась до суду з позовом до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області (далі - відповідач), в якому просила:

визнати неправомірним та скасувати рішення 46 сесії 6 скликання Павлоградської міської ради Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року "Про поновлення строку дії договорів оренди земельних ділянок" в частині відмови їй в поновленні строку дії договору оренди земельних ділянки;

зобов'язати відповідача повторно розглянути заяву щодо питання поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за від 10 червня 2009 року № 040911300120, на земельну ділянку, площею 0,0052 га, по АДРЕСА_1, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництва магазину непродовольчих товарів, вид цільового призначення земель - 03.07 - для будівництва та обслуговування будівель торгівлі.

Постановою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2014 року, яка залишена без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року, позов задоволено: визнано неправомірним та скасовано рішення 46 сесії VI скликання Павлоградської міської ради Дніпропетровської області від 29 липня 2014 року № 1324-46/VI в частині відмови ОСОБА_4 в поновленні строку дії договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого за № 400911300120 від 10 червня 2009 року на земельну ділянку, площею 0,0052 га, по АДРЕСА_1 м. Павлограда (район ресторану "Шахтар"), кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництва магазину непродовольчих товарів, вид цільового призначення земель (КВЦПЗ) - 03.07 - (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі); зобов'язано Павлоградську міську раду Дніпропетровської області повторно розглянути питання поновлення строку дії договору оренди земельної ділянки, зареєстрованого 10 червня 2009 року за № 400911300120, на земельну ділянку, площею 0,0052 га, по АДРЕСА_1 м. Павлограда (район ресторану "Шахтар"), кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництва магазину непродовольчих товарів, вид цільового призначення земель (КВЦПЗ) - 03.07 - (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції та ухвалою апеляційного суду про залишення його без змін, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить такі рішення скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач проти касаційної скарги заперечив, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню частково з огляду на наступне.

Як установлено судами, 10 червня 2009 року між ФОП ОСОБА_4 та Павлоградською міською радою Дніпропетровської області строком на 5 років укладено договір оренди земельної ділянки, площею 0,0052 га, розташованої по вул. Дніпровській у м. Павлограді Дніпропетровської області, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництва магазину непродовольчих товарів, вид цільового призначення земель (КВЦПЗ) - 03.07 - (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі). За умовами договору ФОП ОСОБА_4 має переважне право на його поновлення, повідомивши власника не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку його дії. У зв'язку із закінченням строку дії договору оренди, 09 квітня 2014 року позивач звернулась із заявою про поновлення строку дії договору оренди до АО Відділу земельно-ринкових відносин Павлоградської міської ради.

Спірним рішенням відповідача від 29 липня 2014 року № 1324-46/VI позивачеві в поновленні строку дії договору оренди земельної ділянки відмовлено.

Вирішуючи справу по суті та задовольняючи заявлені позивачем вимоги, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив із того, що даний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Згідно зі статтями 1, 3, 15 Цивільного процесуального кодексу України завданням цивільного судочинства є захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають, зокрема, з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Стаття 2 КАС України завданням адміністративного судочинства визначає захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій.

З огляду на положення статей 3, 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема, спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цього суб'єкта, відповідно прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Таким чином, до адміністративної відноситься справа, яка виникає зі спору в публічно-правових відносинах, що стосується цих відносин, коли один із його учасників - суб'єкт владних повноважень, здійснює владні управлінські функції, в цьому процесі або за його результатами владно впливає на фізичну чи юридичну особу та порушує їх права, свободи чи інтереси в межах публічно-правових відносин.

Натомість визначальні ознаки приватноправових відносин - юридична рівність та майнова самостійність їх учасників, наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу суб'єкта. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням приватного права (як правило майнового) певного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права призвели владні управлінські дії суб'єкта владних повноважень.

Згідно із частинами першою та четвертою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 Цивільного кодексу України цивільні права та інтереси суд може захистити в спосіб визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Земельний кодекс України (2768-14) є, зокрема, тим актом цивільного законодавства, який передбачає підставою виникнення цивільних прав та обов'язків акти органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Так, відповідно до частин другої та третьої статті 78 Земельного кодексу України право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України (254к/96-ВР) , цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності. Згідно із частиною першою статті 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

За приписами статті 122 Земельного кодексу України вирішення питань щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування із земель державної чи комунальної власності належить до компетенції відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, через які також згідно зі статтями 83, 84 Земельного кодексу України набувається та реалізується право комунальної власності на землю та право державної власності на землю. Комунальною власністю є землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, в державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності.

Статтею 80 Земельного кодексу України установлено, що самостійними суб'єктами права власності на землю є, зокрема, територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування, - на землі комунальної власності, а також держава, яка реалізує це право через відповідні органи державної влади, - на землі державної власності.

Конституційний Суд України в пункті 4 мотивувальної частини Рішення від 16 квітня 2009 року № 7-рп/2009 (v007p710-09) (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування) зазначив, що органи місцевого самоврядування, вирішуючи питання місцевого значення, представляючи спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, приймають нормативні та ненормативні акти. До ненормативних належать акти, які передбачають конкретні приписи, звернені до окремого суб'єкта чи юридичної особи, застосовуються одноразово і після реалізації вичерпують свою дію фактом їхнього виконання.

З урахуванням такого висновку Конституційного Суду України та з огляду на положення статті 11 Цивільного кодексу України, статей 78, 116, 122 Земельного кодексу України, в зв'язку з прийняттям суб'єктом владних повноважень ненормативного акта виникають правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, в сфері земельних правовідносин відповідний ненормативний акт слугує підставою виникнення, зміни або припинення конкретних прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб приватного права.

За таких обставин рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, яке має ознаки ненормативного акта та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне, й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 Цивільного кодексу України та пред'являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема й права користування землею в порядку оренди), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що спір у даній справі не є публічно-правовим, а тому справа не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 157 КАС України є підставою для закриття провадження у справі.

При розгляді справи врахована правова позиція Верховного Суду України, висловлена, зокрема, в постановах від 11 листопада 2014 року в справі № 21-493а14 та від 16 грудня 2015 року в справі № 6-2510ц15.

Оскільки під час вирішення справи по суті судами допущені порушення норм процесуального права, скаргу відповідача слід задовольнити частково.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 228, 230, 231 КАС України, суд

Касаційну скаргу Павлоградської міської ради Дніпропетровської області задовольнити частково.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 жовтня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2015 року скасувати.

Провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_4 до Павлоградської міської ради Дніпропетровської області про визнання рішення щодо відмови у поновленні строку дії договору оренди земельної ділянки неправомірним та зобов'язання вчинити певні дії закрити.

Роз'яснити, що спір підлягає розгляду в суді господарського судочинства.

ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.