Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні у м.Києві 16 липня 2009 року справу за касаційним поданням заступника прокурора Донецької області, на вирок Київського районного суду м.Донецька від 3 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1

Названим вироком ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, громадянина Росії, не судимого,

засуджено за ч.1 ст. 309 КК України на 1 рік 6 місяців обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням на іспитовий строк 1 рік та покладено обов'язки, передбачені п.п.2, 4 ч.1 ст. 76 КК України.

В апеляційному порядку справа не розглядалась.

ОСОБА_1 засуджено за те, що він у двадцятих числах липня 2008 року зірвав у посадці неподалік від с.Зеленого Велико-Новоселківського району Донецької області верхівки з кількох рослин дикорослої коноплі, які там же висушив та подрібнив, а також частину спресував у твердий шматок та став зберігати при собі для власного вживання, а 1 вересня 2008 року перевіз автобусом у м.Донецьк, чим вчинив незаконне виробництво, придбання, виготовлення, зберігання та перевезення наркотичного засобу без мети збуту.

У касаційному поданні заступник прокурора Донецької області просить скасувати вирок щодо ОСОБА_1, а справу направити на новий судовий розгляд у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону. Вказує, що суд не вирішив питання щодо речових доказів та судових витрат; неправильно кваліфікував дії засудженого, вказавши ознаку незаконного виготовлення наркотичного засобу замість виробництва. Крім того, вважає, що, зобов'язуючи засудженого до виконання обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, суд не взяв до уваги недоцільність такого рішення.

Заслухавши доповідь судді Шевченко Т.В., думку прокурора Сухарєва О.М., який частково підтримав касаційне подання і просив змінити вирок та виключити з нього посилання на кваліфікуючу ознаку злочину виготовлення наркотичного засобу та рішення про покладення на засудженого обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи касаційного подання, колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає частковому задоволенню, а вирок зміні з таких підстав.

Висновок суду щодо винності ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому злочину є правильним, оскільки ґрунтується на доказах, що були досліджені в судовому засіданні. Дії засудженого правильно кваліфіковані за ч.1 ст. 309 КК України.

В той же час, кваліфікуючи його дії за цим законом, суд необґрунтовано зазначив наявність в діях ОСОБА_1 такої кваліфікуючої ознаки як виробництво наркотичного засобу. Так, за змістом законів України "Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів" та "Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори" під виробництвом наркотичних засобів та (або) психотропних речовин слід розуміти всі дії, пов'язані з серійним одержанням таких засобів та речовин. Під виготовленням слід розуміти всі протиправні дії (за винятком виробництва), в результаті яких одержуються готові до використання та (або) вживання форми наркотичних засобів, психотропних речовин, засобів що їх містять.

З матеріалів справи не видно, щоб ОСОБА_1 вчиняв дії, пов'язані з серійним одержанням наркотичного засобу, і таке обвинувачення йому не пред'являлось. Таким чином, зазначена кваліфікуюча ознака в порядку ст. 395 КПК України підлягає виключенню з вироку.

За таких обставин, доводи прокурора про те, що суд повинен був кваліфікувати дії засудженого як виробництво наркотичного засобу є необґрунтованими. Як убачається з матеріалів справи ОСОБА_1, висушивши та подрібнивши листя коноплі саме виготовив придатний до вживання наркотичний засіб.

Покарання засудженому призначено відповідно до вимог закону. Разом з тим, звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, суд зобов'язав його не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтися для реєстрації в ці органи. Однак, при цьому не взяв до уваги, що засуджений є громадянином Російської Федерації, де має постійне місце проживання та навчається (а.с.122-124), а тому рішення суду про покладання названих обов'язків на засудженого колегія суддів вважає необґрунтованим. Таким чином, вирок щодо ОСОБА_1 підлягає зміні з виключенням рішення про покладення на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Інші доводи касаційного подання не можна визнати переконливими. Так, не є істотним порушенням вимог кримінально-процесуального закону, яке було б підставою для зміни або скасування вироку, той факт, що судом по справі не вирішено долю речових доказів, не визначено розмір і не розподілено судові витрати, оскільки ці питання відповідно до вимог ст. 409 КПК України, вирішуються судом в порядку виконання вироку.

Керуючись ст.ст. 394 - 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання заступника прокурора Донецької області задовольнити частково.

Вирок Київського районного суду м.Донецька від 3 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити: виключити з вироку рішення суду про кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 309 КК України за ознакою незаконного виробництва наркотичного засобу, а також про покладення на засудженого згідно зі ст. 76 КК України обов'язків не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи. У решті вирок залишити без зміни.