Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 липня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи, та касаційною скаргою засудженого ОСОБА_1 на вирок апеляційного суду Рівненської області від 6 квітня 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_1,

ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, суддю Горохівського районного суду Волинської області, судимості не має,

засуджено за ч. 1 ст. 366 КК України на два роки обмеження волі з позбавленням права обіймати посади у судових органах на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком один рік.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судові витрати у сумі 1017 грн. 38 коп.

Як установлено вироком, суддя Горохівського районного суду Волинської області ОСОБА_1 у січні -лютому 2008 року в період закінчення п'ятирічного терміну повноважень судді, передбаченого Указом Президента України № 712/2002 від 13 серпня 2002 року (712/2002) , будучи службовою особою та представником влади, знаючи, що не володіє повноваженнями для здійснення правосуддя, у своєму службовому кабінеті № 204 у приміщенні Горохівського районного суду, що в м. Горохів, вул. Шевченка, 29, склав і підписав:

- постанову від 26 лютого 2007 року по адміністративній справі № 3-491/07 щодо ОСОБА_2 за ст. 122-2 КУпАП, зазначивши в її резолютивній частині про застосування до ОСОБА_2 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 136 грн., хоча відповідно до постанови від 26 лютого 2007 року в цій справі ОСОБА_2 було позбавлено права керування всіма видами транспортних засобів строком на два роки;

- постанову від 30 березня 2007 року по адміністративній справі № 3-830/07 щодо ОСОБА_3 за ч. І ст. 130 КУпАП, в резолютивній частині якої зазначив, що до нього застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн., хоча відповідно до постанови від 30 березня 2007 року в цій же справі ОСОБА_3 був позбавлений права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік;

- постанову від імені голови Горохівського районного суду Адамчук Г.М. від 13 листопада 2007 року по адміністративній справі № 3-3021/07 щодо ОСОБА_4 за ч. І ст. 130 КУпАП, зазначивши в її резолютивній частині про застосування до останнього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн., хоча відповідно до постанови від 13 листопада 2007 року ОСОБА_4 у цій справі було позбавлено права керування транспортними засобами строком на один рік;

- постанову від імені голови Горохівського районного суду Адамчук Г.М. від 5 березня 2007 року по адміністративній справі № 3-830/07 щодо ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, в резолютивній частині якої зазначив, що до нього застосовано адміністративне стягнення - штраф у розмірі 255 грн., хоча відповідно до постанови від 5 березня 2007 року у цій же справі ОСОБА_5 був позбавлений права керування всіма видами транспортних засобів строком на один рік.

Після цього ОСОБА_1 на типових бланках Горохівського районного суду від імені в.о. голови суду Ковальчука В.Д. підготував, підписав та направив для виконання в Горохівський ВРЕР ВДПІ при УМВС України у Волинській області офіційні листи № 468 та № 651 від 22 лютого 2008 року, № 1256 та № 1258 від 8 лютого 2008 року про повернення постанов від 26 лютого 2007 року щодо ОСОБА_2, від 5 березня 2007 року щодо ОСОБА_5, від 30 березня 2007 року щодо ОСОБА_3 та від 13 листопада 2007 року щодо ОСОБА_4, як помилково надісланих, а також листи про направлення на виконання вищезазначених постанов про накладення на вказаних осіб адміністративного стягнення у виді штрафу, в результаті чого ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було незаконно відновлено спеціальне право керування транспортними засобами та повернуто водійські посвідчення.

Таким чином, шляхом складання та видачі завідомо неправдивих документів ОСОБА_1 вчинив службове підроблення.

Крім того, органами досудового слідства ОСОБА_1 також обвинувачувався у тому, що вказані дії по підробленню, видачі та направленню без передбаченої реєстрації у журналах обліку вихідної кореспонденції суду за вигаданими номерами та датами для виконання завідомо неправдивих судових та інших офіційних документів він учинив, використовуючи надану йому владу та службові повноваження судді, в інтересах зазначених третіх осіб, всупереч інтересам служби, в результаті чого заподіяв істотну шкоду державним інтересам у вигляді підриву авторитету і престижу державного органу судової влади та безпідставного відновлення спеціального права громадянина на керування транспортними засобами, й його дії у цій частині кваліфіковано за ч. 1 ст. 364 КК України.

За результатами розгляду справи суд визнав, що така кваліфікація дій ОСОБА_1 є зайвою, оскільки вони складають об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, який є спеціальним видом зловживання владою і при конкуренції норм кримінального закону мають розглядатись як одиничний злочин, що охоплюється ч. 1 ст. 366 КК України і додаткової кваліфікації за ч. 1 ст. 364 цього Кодексу не потребують.

У касаційному поданні прокурор, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, стверджує, що суд безпідставно визнав зайвою кваліфікацію дій ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 364 КК України, оскільки матеріали справи свідчать, що дії засудженого по службовому підробленню вчинені ним із використанням влади та його службових повноважень судді, а тому є сукупністю злочинів. У зв'язку з наведеним у поданні ставиться питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд.

Засуджений ОСОБА_1 у касаційній скарзі посилається на неналежну оцінку та перевірку судом доказів, досліджених у судовому засіданні, в тому числі і його свідчень про обставини, за яких він міг підписати постанови про притягнення зазначених у вироку осіб до адміністративної відповідальності та супровідні листи, в яких містились неправдиві дані. Стверджує про відсутність доказів його причетності до виготовлення підроблених судових рішень та інших офіційних документів, а висновок суду про його винуватість ґрунтується лише на припущеннях та фактах виявлення підроблених документів, частина яких підписана ним. Тому вважає, що вирок підлягає скасуванню, а справа закриттю за відсутністю в його діях складу злочину.

Одночасно засуджений зазначає, що суд, визнавши його винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України, всупереч закону за власною ініціативою не звільнив його від покарання на підставі Закону України від 12 грудня 2008 року "Про амністію" (660-17) , суб'єктом якого він є.

Заслухавши доповідача, прокурора, який підтримав касаційне подання та заперечував проти задоволення касаційної скарги засудженого, вивчивши матеріали справи, доводи касаційних подання та скарги, заперечення прокурора проти скарги, колегія суддів уважає, що касаційне подання підлягає задоволенню, а касаційна скарга - частковому задоволенню.

Як вбачається з вироку, суд, проаналізувавши та оцінивши докази, досліджені в судовому засіданні, визнав доведеним, що ОСОБА_1, будучи суддею Горохівського районного суду - службовою особою та представником влади, в період закінчення п'ятирічного терміну повноважень судді, не володіючи повноваженнями для здійснення правосуддя, у своєму службовому кабінеті склав і підписав завідомо неправдиві постанови по адміністративних справах щодо ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які були раніше розглянуті як ним, так і іншим суддею, в яких вказав інший, ніж у дійсних постановах, вид застосованого до правопорушників стягнення, на типових бланках суду підготував супровідні листи в Горохівський ВРЕР ВДПІ при УМВС України у Волинській області про повернення раніше направлених постанов, якими ці особи були позбавлені права керувати транспортними засобами як помилково надісланих, а також листи про направлення на виконання підроблених ним постанов про накладення на вказаних осіб адміністративного стягнення у виді штрафу, в результаті чого цим особам було незаконно відновлено спеціальне право керування транспортними засобами та повернуто водійські посвідчення.

За висновками суду, викладеними у вироку, дії по виготовленню та видачі підроблених судових рішень та інших офіційних документів ОСОБА_1 вчинив із використанням свого службового становища представника влади - судді, однак, визнавши, що в даному випадку є конкуренція норм кримінального права, оскільки злочин, передбачений ч. 1 ст. 366 КК України, є спеціальним видом зловживання владою та службовим становищем, визнав зайвою кваліфікацію дій засудженого крім ч. 1 ст. 366 КК України, ще й за ч. 1 ст. 364 цього Кодексу.

Разом з тим, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 366 КК України об'єктивна сторона цього злочину з урахуванням пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення полягає у складанні та видачі службовою особою неправдивих документів.

Що ж стосується об'єктивної сторони злочину, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України, він характеризується іншими діями, пов'язаними з використанням службовою особою свого службового становища або наданої їй влади.

Як убачається з постанови про притягнення як обвинуваченого, органи досудового слідства інкримінували ОСОБА_1, який був представником влади, що службове підроблення він учинив саме з використанням свого службового становища, оскільки у зв'язку із закінченням п'ятирічного терміну повноважень судді, на який він був призначений відповідно до Указу Президента України, не маючи повноважень до здійснення правосуддя, для вчинення службового підроблення використав своє службове становище судді, виготовив та підписав постанови по адміністративним справам, в які вніс завідомо неправдиві дані щодо виду застосованих до правопорушників адміністративних стягнень, на типових бланках суду підготував та підписав від імені в.о. голови суду супровідні листи про повернення раніше направлених постанов, якими ці правопорушники були позбавлені права керувати транспортними засобами як помилково надісланих та про направлення на виконання підроблених ним постанов про накладення на вказаних чотирьох осіб адміністративного стягнення у виді штрафу, які без передбаченої реєстрації в журналах обліку вихідної кореспонденції суду за вигаданими номерами та датами направив у Горохівський ВРЕР ВДАІ при УМВС України у Волинській області.

Унаслідок таких дій правопорушникам незаконно відновлено спеціальне право керування транспортними засобами та повернуто водійські посвідчення.

Таким чином, із пред'явленого ОСОБА_1 обвинувачення вбачається, що він як представник влади, використовуючи своє службове становище в інтересах третіх осіб, всупереч інтересам служби, спричинивши істотну шкоду охоронюваним законом державним інтересам у вигляді підриву авторитету й престижу органу судової влади, вчинив не тільки дії, передбачені диспозицією ч. 1 ст. 366 КК України, а й інші вищезазначені дії, які не входять в об'єктивну сторону службового підроблення, відповідальність за які передбачена ч. 1 ст. 364 КК України.

Відповідно до ст. 33 КК України вчинення особою двох або більше злочинів, передбачених різними статтями або різними частинами однієї статті Особливої частини цього Кодексу, за які її не було засуджено, визнається сукупністю злочинів, кожен із яких підлягає самостійній кваліфікації.

Таким чином, висновок суду, який визнав доведеним учинення ОСОБА_1 всіх інкримінованих йому досудовим слідством дій, про те, що в даному випадку має місце не сукупність злочинів, а одиничний (єдиний) злочин, не ґрунтується на законі та матеріалах справи.

У зв'язку з неправильним застосуванням кримінального закону вирок суду не можна визнати законним та обґрунтованим, а тому він підлягає скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, при якому із врахуванням доводів касаційної скарги засудженого суд має ретельно перевірити зібрані в справі докази, дати їм належну оцінку і при доведеності винуватості ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованих злочинів правильно кваліфікувати його дії та призначити йому покарання з дотриманням вимог ст. 65 КК України.

На підставі наведеного та, керуючись ст. ст. 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційне подання прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, задовольнити, касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Рівненської області від 6 квітня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд у той же суд іншим суддею.

Запобіжний захід ОСОБА_1 залишити без змін - підписку про невиїзд.