Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі :

розглянула в судовому засіданні в м. Києві 16 липня 2009 року кримінальну справу за касаційним поданням прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, касаційними скаргами засуджених та їх захисників на вирок апеляційного суду Житомирської області від 23 березня 2009 року.

Цим вироком

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, українця, громадянина України, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, працюючого, раніше не судимого,-

засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 народження, українця, громадянина України, одруженого, який має на утриманні неповнолітню дитину, працюючого, не судимого в силу ст. 55 КК України 1960 року,-

засуджено за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України на 12 років позбавлення волі.

Постановлено стягнути із засуджених солідарно на користь потерпілої ОСОБА_5 на відшкодування матеріальної шкоди 23 707 грн. 36 коп. та 400 000 грн. - моральної шкоди.

Як визнав установленим суд, 12 березня 2008 року близько 19 години, знаходячись на перехресті вул. Шевченка та автодороги Малин - Радомишль, що неподалік магазину кафе "Десятка" у с. Мала Рача Радомишльського району Житомирської області, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за обставин, детально викладених у вироку, діючи за попередньою змовою групою осіб на ґрунті особистих неприязних стосунків вчинили умисне вбивство ОСОБА_6, завдавши йому чисельні удари руками та ногами в область голови та тулубу. Смерть потерпілого настала на місці події від закритої черепно-мозкової травми з переломами кісток склепіння черепу, забою головного мозку.

У касаційному поданні та доповненнях до нього прокурор, не заперечуючи доведеність винуватості засуджених та правильність кваліфікації їх дій, порушує питання про скасування вироку суду з направленням справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю призначеного їм покарання тяжкості злочину та особам винних внаслідок м'якості. Посилається на те, що засуджені вчинили особливо тяжкий злочин, вину не визнали та не розкаялися у вчиненому, що свідчить про їх підвищену суспільну небезпечність, а тому вважає, що їм мало бути призначено покарання у виді 15 років позбавлення волі. Крім того, зазначає, що всупереч вимогам статей 93, 335 КПК України, суд у резолютивній частині не зазначив рішення про судові витрати.

У касаційних скаргах засудженого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_7 порушується питання про скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та допущеними судом істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону. При цьому, даючи свій аналіз зібраним по справі доказам, зазначають, що ОСОБА_3 засуджений безпідставно, оскільки не брав участі у побитті потерпілого, а навпаки намагався розборонити ОСОБА_6 та ОСОБА_4, відтягнути останнього від потерпілого; надавав потерпілому допомогу. Крім того, вказують, що суд, всупереч вимогам ст. 334 КПК України, свої висновки обґрунтував вибірковими показаннями самих засуджених та свідків на досудовому слідстві, чим порушив вимоги ст. 257 КПК України, оскільки жодного свідка не допитав безпосередньо у судовому засіданні. Посилаються також і на те, що слідчий, який розслідував кримінальну справу, перебуває у дружніх стосунках із сім'єю потерпілого, а тому повинен був у відповідності до вимог ст. 60 КПК України заявити самовідвід.

У касаційних скаргах та доповненнях до них засудженого ОСОБА_4 та його захисника ОСОБА_1 також порушується питання про скасування вироку та направлення справи на нове розслідування у зв'язку з невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та допущеними під час досудового та судового слідства істотними порушеннями вимог кримінально-процесуального закону. При цьому вказують на те, що висновок суду про винуватість ОСОБА_4 є необґрунтованим та суперечить наявним у справі доказам, з яких убачається, що ініціатором бійки був сам потерпілий, а коли він упав, то ОСОБА_4 завдав йому лише два удари ногою по тулубу, заподіявши тілесні ушкодження, які не знаходяться у причинному зв'язку зі смертю потерпілого. Крім того, зазначають, що в матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують наявність у засуджених умислу на вбивство та попередньої змови на це. У підтвердження своїх доводів посилаються на те, що ОСОБА_4 припинив свої дії з власної ініціативи і при цьому потерпілий був живий, а тому дії ОСОБА_4 можуть бути кваліфіковані лише за ст. 122 КК України. Проте, оскільки ні вході досудового слідства, ні під час судового розгляду не були належним чином з'ясовані питання щодо причин та обставин, за яких виник конфлікт між потерпілим та засудженими; щодо мотиву дій засуджених та направленості їх умислу, то, вважають, що справа має бути направлена на нове розслідування. Крім того, заперечують розмір суми стягнутої на відшкодування моральної шкоди та вказують, що ініціатором бійки був сам потерпілий, що не було враховано судом при розгляді цивільного позову.

Потерпіла ОСОБА_5 підтримала касаційне подання прокурора та подала заперечення на касаційні скарги.

Заслухавши доповідача, пояснення прокурора, який підтримав касаційне подання частково та заперечував проти задоволення касаційних скарг, пояснення захисників, які підтримали касаційні скарги та заперечували проти задоволення касаційного подання, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційного подання і касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, а касаційне подання підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Висновки суду про винуватість ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у вчиненні умисного вбивства ОСОБА_6 за попередньою змовою групою осіб відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами, які судом усебічно й повно досліджені та правильно оцінені.

Ці висновки, зокрема, ґрунтуються на показаннях самих засуджених як на досудовому слідстві, так і під час розгляду справи в суді, з яких убачається, що під час конфлікту з потерпілим, який переріс у бійку, вони завдавали ОСОБА_6, який лежав на землі, удари ногами по тулубу й голові. При цьому кожен із них, заперечуючи свою винуватість у вбивстві потерпілого, докладно вказував про конкретні дії іншого по виконанню об'єктивної сторони інкримінованого їм діяння і тим самим викривали один одного у вчиненні вказаного злочину, на що правильно послався суд у вироку.

Крім того, висновки суду ґрунтуються на показаннях свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_9, з яких убачається, що вони були безпосередніми очевидцями події і бачили як два чоловіки на протилежному боці автодороги в кюветі когось били. Чули звуки ударів та стогін. При цьому, коли по автодорозі проїздив транспорт, то у світлі фар було видно, що чоловіки припиняли побиття потерпілого, а потім продовжували свої дії. Про це вони повідомили своїх знайомих, які знаходилися неподалік; на показаннях свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, з яких убачається, що про побиття потерпілого їм стало відомо від ОСОБА_8 та ОСОБА_9 і коли вони підійшли до того місця, де відбувались події, то виявили труп невідомого їм чоловіка, про що повідомили міліцію; на даних протоколу огляду місця події про час та обставини виявлення трупа ОСОБА_6; на даних висновків судово-медичних експертиз, з яких убачається, що під час судово-медичного дослідження трупа ОСОБА_6 були виявлені тілесні ушкодження у вигляді перелому кісток склепіння черепа, забою головного мозку, переломів ребер, синців та ран обличчя. Причиною смерті є закрита черепно-мозкова травма з переломами кісток склепіння черепу, забій головного мозку. Зазначені ушкодження могли виникнути від дії тупих твердих предметів, до яких відносяться взуті ноги, кулак руки, і могли утворитися за обставин, на які вказували обвинувачені під час відтворення обстановки й обставин події. Смерть потерпілого наступила в дуже короткий проміжок часу (декілька хвилин) і після отримання зазначених тілесних ушкоджень він не міг виконувати самостійні дії; на даних висновків судово-імунологічних експертиз, згідно з якими на одязі та взутті обох засуджених виявлені сліди крові, походження якої від потерпілого ОСОБА_6 не виключається, та інших доказах.

Суд, проаналізувавши показання ОСОБА_3 та ОСОБА_4, прийшов до обґрунтованого висновку про те, що кожен з них, стверджуючи про свою непричетність до вбивства і покладаючи всю відповідальність за вчинене один на одного, має на меті уникнути відповідальності за вчинення особливо тяжкого злочину, оскільки показання засуджених про їх дії на місці події в сукупності з іншими наведеними доказами свідчать про те, що обидва засуджені, діючи спільно, узгоджено та з єдиним умислом, на ґрунті особистих стосунків, вчинили умисне вбивство ОСОБА_6

Враховуючи викладене, доводи касаційних скарг про необґрунтованість засудження ОСОБА_3 та ОСОБА_4, про відсутність у них умислу на вбивство потерпілого, про недоведеність такої кваліфікуючої ознаки умисного вбивства як вчинення його за попередньою змовою групою осіб, є безпідставними.

Злочинні дії засуджених за вказаними у вироку ознаками правильно кваліфіковані за п. 12 ч. 2 ст. 115 КК України.

Посилання у касаційних скаргах на те, що жоден із свідків, на яких є посилання у вироку суду, не був безпосередньо допитаний у суді, є необґрунтованими та спростовується матеріалами справи, з яких убачається, що справа у зв'язку із заміною одного з народних засідателів слухалась у суді двічі. При цьому при першому розгляді справи були допитані майже всі свідки, на показання яких є посилання у вироку. При другому слуханні справи більшість із свідків з об'єктивних причин не змогла з'явитися у судове засідання, у зв'язку із чим суд, дотримуючись вимог ст. 306 КПК України, дослідив їх показання як на досудовому слідстві, так і при першому розгляді справи в суді.

За таких обставин, підстав вважати, що судом було допущено порушення вимог ст. 257 КПК України про безпосередність дослідження доказів у справі, немає.

Також необґрунтованими є і посилання у касаційних скаргах на те, що по справі допущена неповнота дослідження обставин справи, оскільки, як убачається з матеріалів справи, судом були досліджені всі наявні у справі докази, яким дана повна й всебічна оцінка.

Посилання засудженого ОСОБА_4 та його захисника на те, що під час досудового слідства він давав показання під впливом недозволених методів слідства, ретельно перевірялися судом і обґрунтовано визнані безпідставними.

Перевіркою матеріалів справи не виявлено даних стосовно того, що під час збирання (формування) та процесуального закріплення доказів були допущені порушення вимог кримінально-процесуального закону, та дані, котрі б давали підстави вважати недостовірними чи недопустимим зібрані у справі докази. Не виявлено й таких порушень вимог кримінально-процесуального закону, які б перешкодили чи могли перешкодити суду повно та всебічно розглянути справу й постановити законний та обґрунтований вирок.

Призначаючи засудженим покарання, апеляційний суд дотримав вимоги ст. 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про їх особу (їх молодий вік, те, що вони вперше притягаються до кримінальної відповідальності, позитивно характеризуються, кожний має на утриманні неповнолітню дитину, незадовільний стан здоров'я ОСОБА_3) та як обставину, що обтяжує покарання, вчинення ними злочину в стані алкогольного сп'яніння.

З огляду на викладене, суд призначив засудженим таке покарання, яке за своїм видом і розміром є необхідним та достатнім для їх виправлення та попередження нових злочинів.

Підстав вважати призначене їм покарання явно несправедливим внаслідок м'якості, як про це ставиться питання у касаційному поданні, колегія суддів не вбачає.

Аргументованим і мотивованим вважає колегія суддів рішення суду щодо визначення розміру стягнення на відшкодування потерпілій моральної шкоди, а тому доводи касаційних скарг засудженого ОСОБА_4 та його захисника в цій частині, є безпідставними.

Що стосується посилання у касаційному поданні на те, що суд у резолютивній частині не зазначив своє рішення про судові витрати, то це питання може бути вирішено судом у порядку, передбаченому статтями 409, 411 КПК України.

Керуючись статтями 395, 396 КПК України, колегія суддів

касаційні скарги засуджених та їх захисників залишити без задоволення, а касаційне подання прокурора задовольнити частково.

Вирок апеляційного суду Житомирської області від 23 березня 2009 року щодо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 залишити без змін.

Рекомендувати суду в порядку, передбаченому статтями 409, 411 КПК України, вирішити питання щодо судових витрат.